01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції Соломко І.І.
Суддя-доповідач Епель О.В.
16 березня 2023 року Справа № 620/7361/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
«НПК ІНВЕСТ»
до Державної податкової служби України,
Головного управління Державної податкової служби
в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування рішення
і зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - Відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області (далі - Відповідач-2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20.09.2022 № 7357348/35195082 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.06.2022 № 4;
- зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 16.06.2022 № 4 датою її фактичного отримання.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач стверджував, що спірна податкова накладна відповідає змісту здійснених ним господарських операцій, а також, що Відповідачу на перевірку був наданий повний пакет документів, які підтверджують реальність таких операцій.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не було достатніх правових підстав для відмови Позивачу в реєстрації поданої ним податкової накладної в ЄРПН, що товариством були надані документи, які підтверджують операції, за якими складено відповідну накладну, а також з того, що оскаржуване рішення про відмову в її реєстрації не містить обґрунтованих підстав, з яких воно прийнято.
Також вказаним судовим рішенням на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача стягнуто понесені ним судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн із заявлених 13800,00 грн.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що Позивачем не було надано всіх первинних документів, які б підтверджували реальність операцій, щодо яких складено спірну податкову накладну та які є необхідними для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію.
При цьому, Апелянт вказує, що Позивачем не було надано документи про транспортування товару (ТТН та/або довіреність).
Також Апелянт стверджує, що Позивач повинен був довести реальність задекларованих ним господарських операцій вже на стадії реєстрації відповідної податкової накладної.
На переконання Апелянта перевірка операцій, відображених у податковій накладній, проводиться контролюючим органом на стадії їх реєстрації.
Разом з тим, Апелянт викладає правові норми та стверджує про правомірність прйиняття податковим органом оспорюваного Позивачем рішення.
Крім того Апелянт не погоджується із заявленими Позивачем в суді першої інстанції витратами на правничу допомогу, вважає, що такі витрати є необґрунтованими, а їх розмір не є розумним.
Водночас Апелянт вказує, що в інших судових правах Позивач оскаржує інші рішення податкового органу про відмову в реєстрації полаткових накладених і також просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 та від 17.02.2023 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 14.03.2023.
5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Також у своєму відзиві Позивач просить стягнути з Відповідачів на його корсить понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.
6. Відповідачем подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких податковий орган наполягає на необґрунтованості заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу та на відсутності правових підстав для їх стягнення.
7. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
8 Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «НПК ІНВЕСТ») є юридичною особою, код в ЄДРПОУ 35195082.
15.06.2022 між ТОВ «СП САН» (Покупець) та ТОВ «НПК ІНВЕСТ» (Продавець) укладено договір поставки скрапленого газу №2-6-22 ДГ/Gaz, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця газ зріджений (надалі - Товар) в кількості та асортименті, що передбачений в накладних на відпуск Товару, виписаних Продавцем, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.
За наслідками здійснення господарської операції, позивачем складено податкову накладну від 16.06.2022 № 4 та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачу надійшла квитанція № 9129773101 від 15.07.2022, в якій вказано, що документ прийнято, реєстрація податкової накладної від 16.06.2022 № 4 Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових.
15.09.2022 на пропозицію податкового органу Позивач через систему електронного документообігу направив письмове повідомлення. До повідомлення позивач надав письмові пояснення та копії первинних документів на підтвердження інформації, зазначеної у спірній ПН.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято рішення від 20.09.2022 № 7357348/35195082.
Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної від 16.06.2022 № 4 зазначено: «ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додатково інформація - не надано документи щодо транспортування товару (ТТН та /або довіреність)»
10. Вважаючи протиправним вищевказане рішення Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, а свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
11. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Постанова № 1246), Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165), Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
У пункті 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
У пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 ПК України визначено, що ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з п.п. 12, 13 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до п.п. 74.2, 74.3 ст. 74 ПК України в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Згідно з п.п. 10, 11 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Пунктом 5 Порядку № 1165 визначено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).
Згідно з п. 1 додатку 3 Порядку № 1165 «Критерії ризиковості здійснення операцій» відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Пунктами 2-7 Порядку № 520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з пунктами 9-11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
У пункті 6 Порядку № 1165 передбачено, що інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Висновки суду апеляційної інстанції.
12. Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.
13. Водночас у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв'язку зі встановленням його ризиковості за вищевказаними Критеріями, податковий орган зобов'язаний не лише зазначити загальний пункт таких Критеріїв, а й вказати які саме документи йому слід подати контролюючому органу.
14. Разом з тим, слід враховувати, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18.
15. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрацію поданої Позивачем податкової накладної зупинено (як зазначено у квитанції) через встановлення ризиковості Позивача з посиланням на п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій без визначення, які конкретно документи йому слід подати та/або пояснення для усунення виниклих сумнівів щодо реальності задекларованих ним операцій.
16. Водночас колегія суддів відзначає, що Позивачем подані контролюючому органу відповідні письмові пояснення та первинні документи на підтвердження спірних операцій.
17. Однак, у порушення вищенаведених нормативних приписів Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної із зазначенням причиною для відмови ненадання первинних документів без визначення конкретних з них.
18. Тож апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інсанції щодо протиправності оскаржуваного в цій справі рішення Комісії ГУ ДПС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, необхідності його скасування та відновлення порушеного права Позивача через зобов'язання ДПС України зареєструвати подану ним податкову накладну в ЄРПН датою її подання.
19. Доводи Апелянта про те, що Позивачем не було надано всіх первинних документів, які б підтверджували реальність операцій, щодо яких складено податкову накладну, та які є необхідними для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію, колегія суддів відхиляє з підстав, наведених вище.
Водночас у контексті аналізу наведених доводів апеляційної скарги, а також тверджень Апелянта про те, що перевірка операцій, відображених у податкових накладних, проводиться контролюючим органом на стадії їх реєстрації, колегія суддів зазначає, що на стадії реєстрації податкових накладних в ЄРПН здійснюється лише первинний моніторинг відображених у них операцій, а не перевірка товарності.
Судова колегія відзначає, що підстави та порядок проведення перевірок платників податків врегульовано ст.ст. 75-86 ПК України. Втім вказаними нормами не передбачено здійснення перевірки платника за фактом подання ним для реєстрації податкової накладної.
20. Доводи Апелянта про те, що Позивачем не було подано документи про транспортування товару (ТТН та/або довіреність), апеляційний суд відхиляє, з огляду на вищевикладене.
При цьому у контексті аналізу доводів апеляційної скарги колегія суддів відзначає, що при зупиенні реєстрації податкової накладної Позивача контролюючим органом не було вказано, які саме документи, зокрема щодо транспортування товару, йому слід надати.
21. Тож проаналізувавши ці та інші доводи Скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що Позивачем було надано контролюючому органу достатній пакет документів для реєстрації поданої ним податкової накладної і, зокрема для здійснення відповідного первинного моніторингу контролюючим органом.
22. Також перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
23. Тому застосування в цій справі способу захисту порушеного права Позивача шляхом зобов'язання ДПС зареєструвати подані ним податкові накладні в ЄРПН не є втручанням в дискреційні повноваження ДПС та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.
Аналогічний підхід щодо обрання способу захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі № 825/849/17 та від 06.03.2018 у справі № 826/4475/16.
24. Разом з тим, у рішенні від 30.01.2003 N 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
25. Крім того, у рішенні від 10.04.2008 у справі «Вассерман проти Росії» Європейський суд з прав людини також наголосив на тому, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
26. Доводи Апелянта про те, що такі витрати є необґрунтованими, а їх розмір не є розумним, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Перевіряючи вищенаведені доводи Апелянта колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при розгляді цієї справи в суді першої інстанції були заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 13800,00 грн, понесені на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 13/10/22/1 від 13.10.2022, рахунку № 109 від 13.10.2022, акту наданих послуг № 103 від 18.10.2022 та сплачені згідно з платіжним дорученням № 296 від 18.10.2022.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, ураховуючи незначну складність цієї справи, обсяг робіт, фактично виконаних адвокатом та витрачеий ним час, задовольнив вказані вимоги Позивача лише частково та стягнув на його користь 5000,00 грн із заявлених ним 13800,00 грн витрат на правничу домогу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє відповідні доводи Апелянта як необґрунтовані та безпідставні.
27. Доводи Апелянта про те, що в інших судових правах Позивач оскаржує інші рішення податкового органу про відмову в реєстрації полаткових накладених і також просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу, судова колегія до уваги не приймає, оскільки КАС України, зокрема ст.ст. 134, 139, передбачено право позивача на відшкодування понесених ним судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, незалежно від кількості судових справ за його участі.
28. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
29. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
30. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
31. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року - без змін.
32. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу, понесених ним у зв'язку з апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції у цій справі, колегія суддів зазначає, що як вже відзначалося вище, витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Перевіряючи відповідні вимоги Позивача, судова колегія установила, що Позивачем заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн, понесені на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 16/01/23 від 16.01.2023, рахунку на оплату № 6 від 16.01.2023, акту наданих послуг № 8 від 24.01.2023 та сплачені згідно з платіжним дорученням № 9 від 19.01.2023.
Відповідно до п. 1 вказаного Договору предметом такого договору є надання Замовнику (Позивачу в цій справі) послуги (правової допомоги) зі складання відзиву на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністартивного суду на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 620/7361/22.
У п. 3 Договору зазначено, що вартість послуг за цим Договором складає 9200,00 грн.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що ця справа є справою незначної складності і заявлені Позивачем витрати на правничу допомогу, що фактично складаються виключно з витрат на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, є завищеними і неспівмірними зі складністю цієї справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, який потребується для їх виконання.
У контексті аналізу цього питання судова колегія відзначає, що розгляд цієї справи здійснюввався апеляційним судом в порядку письмового провадження без виклику сторін.
З огляду на це, колегія суддів, частково приймаючи до уваги заперечення Відповідача, викладені у відповіді на відзив Позивача, вважає, що заявлені Позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000,00 грн із заявлених Позивачем 9200,00 грн.
При цьому, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Враховуючи вищвиладене, судова колегія приходить до виснвоку, що вимоги Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ним у суді апеляційної інстанції, підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 440941240) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 35195082) понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 35195082) понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 16 березня 2023 р.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова