Справа № 320/4440/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Леонтович А.М.
16 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 26 липня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, що викладена у листі №61/12-14/22 від 20.04.2022;
- зобов'язати Голову Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 , як судді у відставці, передбачену розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1, довідку про суддівську винагороду судді Вищого адміністративного суду України, обчислену на підставі ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, з базового посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що відмова відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку пенсії щомісячного довічного грошового утримання суперечить нормам чинного законодавства.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, що викладена у листі №61/12-14/22 від 20.04.2022.
Зобов'язано Голову Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (код ЄДРПОУ: 33235788, місцезнаходження: 01029, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корп. 5) ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), як судді у відставці, передбачену розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1, довідку про суддівську винагороду судді Вищого адміністративного суду України, обчислену на підставі ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, з базового посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що рішенням Вищої ради правосуддя від 08.02.2022 №94/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Вищого адміністративного суду України від 09.02.2022 №2-к ОСОБА_1 відраховано зі штату суду у зв'язку з звільненням її у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08.02.2022 №94/0/15-20.
У зв'язку з прийняттям 18.02.2020 Конституційним Судом України рішення №2-р/2020, яким визнано неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, 08.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового окладу судді Верховного Суду з застосуванням коефіцієнту 1,25 та належних надбавок станом на 09.02.2022.
Листом від 20.04.2022 №61/12-14/22 Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 повідомила позивача, що Законом №1402-VIII закріплено порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. У складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватися судові палати для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції, а також утворюється апеляційна палата для розгляду справ в апеляційній інстанції. Відповідачем зазначено, що Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом відповідно до положень Закону №1402-VIII. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у справах №826/13355/17, №826/14879/17, №826/12993/17, №826/13405/17. Враховуючи вищенаведене та оскільки частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції) не визначений, оскільки діяльність таких судів цим законом не передбачена, видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає підстав.
Не погодившись із таким рішенням, позивачка подала позов до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Предметом спору у справі № 320/4440/22 є видача оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Надаючи оцінку зазначеному вище, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453(положення пункту 7 розділу ХІІ «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року.
Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
За матеріалами справи голова Вищого адміністративного суду України наказом від 09 лютого 2022 року № 2-к відрахував суддю ОСОБА_1 зі штату суду у зв'язку з звільненням її у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08.02.2022 №94/0/15-20.
У зв'язку з прийняттям 18.02.2020 Конституційним Судом України рішення №2-р/2020, яким визнано неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, 08.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового окладу судді Верховного Суду з застосуванням коефіцієнту 1,25 та належних надбавок станом на 09.02.2022.
Листом від 20.04.2022 №61/12-14/22 Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 повідомила позивача, що Законом №1402-VIII закріплено порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду.
Відповідно до частини 2 статті 31 Закону № 1402-VIII вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.
У складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватися судові палати для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції, а також утворюється апеляційна палата для розгляду справ в апеляційній інстанції.
Відповідачем зазначено, що Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом відповідно до положень Закону №1402-VIII. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у справах №826/13355/17, №826/14879/17, №826/12993/17, №826/13405/17.
Враховуючи вищенаведене та оскільки частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції) не визначений, оскільки діяльність таких судів цим законом не передбачена, видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає підстав.
Незгода позивача з відмовою у видачі нової довідки зумовила його звернення до суду із цим позовом до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2, яка, виступаючи від імені цього суду, підписувала спірну довідку.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Статус ліквідаційної комісії юридичної особи та її членів, зокрема голови, визначає Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).
Відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Отже, голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені.
Натомість позивач подав адміністративний позов, вважаючи, що відповідачем має бути саме голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 Суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Згідно із частиною 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (речення 1 частини 4 статті 48 КАС України).
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції мав звернути увагу на те, що позов спрямований на зобов'язання вчинити юридично значимі дії саме Вищого адміністративного суду України, а не голови його ліквідаційної комісії, яка діє як представник юридичної особи. У матеріалах справи відсутня інформація про те, що суд першої інстанції пропонував замінити первісного відповідача належним, а позивач не надав згоди. При цьому суд задовольнив позов саме до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, тобто вирішив питання про обов'язок саме цього суду.
Вказане порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №640/26846/20.
За приписами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями, щодо вирішення питань про залучення належного відповідача та/або співвідповідача у даній справі. Також, суд апеляційної інстанції не наділений на вказаній стадії повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належного відповідача та вирішення адміністративного позову відносно вказаного відповідача.
У відповідності до ч. 4 ст. 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Згідно ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 зазначив наступне: «…позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду».
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості, в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень, виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем чи залучити співвідповідача.
Так само, в силу приписів ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції визнано протиправною відмову Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, що викладена у листі №61/12-14/22 від 20.04.2022 та зобов'язано Голову Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (код ЄДРПОУ: 33235788, місцезнаходження: 01029, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корп. 5) ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), як судді у відставці, передбачену розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1, довідку про суддівську винагороду судді Вищого адміністративного суду України, обчислену на підставі ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, з базового посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року,, однак, як встановлено в суді апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не в повному обсязі перевірено повноваження, права, обов'язки та завдання Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо порушення процесуального законодавства в частині розгляду розгляду питання щодо процесуального правонаступництва, таким чином зобов'язавши Голову Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 виконати рішення в частині завдань, які не стосуються останнього тобто Голова Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 не є стороною у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про помилковість прийнятого судом першої інстанції рішення в цій частині.
Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідними позовними вимогами із залученням у якості співвідповідача Голову Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № №826/12172/18.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задоволив позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки відповідач Голова Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2, не є належною особою до якої може бути пред'явлено позов у спірних правовідносинах.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо решти доводів апеляційної інстанції, то вони не мають суттєвого значення для вирішення питання, оскільки, як вже зазначено судовою колегією, позов пред'явлено не до належної особи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з пунктом другим ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль