Справа № 640/28209/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Кармазін О.А.
16 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бута Вадима Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ПФУ в м, Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:1) визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 ;2) зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди стажу з 01.09.1985 по 10.06.1989, 27.06.1989 по 29.06.1989, з 29.06.1989 по 01.06.1991, з 07.08.1991 по 31.12.1998, з 06.05.2000 по 30.01.2001 в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» на підставі довідки про заробітну плату № 06/2-1149 від 06.11.2019 за період з 01.08.1991 по 31.12.1996, починаючи з 19.11.2020.
Наведене зарахування стажу позивач просить здійснити на підставі довідок, виданих так званим «архивом» у вертикалі структури окупаційної влади так званої «днр».
В обґрунтування позовних вимог позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що з 19.11.2020 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві (Голосіївський район) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Додає, що враховуючи положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» 19.11.2020 звернувся до ГУ ПФУ з заявою про призначення пільгової пенсії по Списку№1 та надав всі необхідні документи. При зверненні для первинного призначення пенсії відповідачем не були прийняті пільгові довідки для призначення пенсії. Позивач зазначає, що трудова книжка відсутня, але містяться всі пільгові довідки. Довідки були зібрані, оскільки відсутня трудова книжка.
У позові зазначається, що 24.11.2020 позивач звернувся з заявою до відповідача про долучення до матеріалів пенсійної справи оригіналів довідок про підтвердження пільгового стажу за періоди з 07.07.1987 по 26.08.2003.
Надалі, як зазначає позивач, 03.02.2021 він звернувся до відповідача з заявою щодо надання інформації стосовно призначення пенсії та надання розрахунку стажу та розрахунку своєї пенсії.
15.02.2021 позивач отримав від відповідача розпорядження про призначення пенсії та розрахунок стажу.
Позивач також зазначає, що відповідачем враховано стаж роботи позивача на підземних роботах за списком №1 за періоди роботи з 01.01.1999 по 05.05.2000, 01.02.2001 по 21.02.2001, 01.04.2003 по 31.07.2003, з 24.05.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 30.09.2007, з 01.01.2008 по 05.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.07.2014.
Відповідач, як зазначає позивач, зараховує Позивачу лише 11 років пільгового стажу роботи за Списком №1.
У позові зазначається, що позивач 25.02.2021 звернувся до відповідача з заявою про врахування періодів з 01.04.2003 по 26.08.2003, з 24.05.2004 по 14.11.2014, з 17.11.2014 по 30.06.2016, з 01.12.2016 по 20.08.2019, з 07.07.1987 по 31.08.1987, з 24.05.1988 по 06.07.1988, з 19.12.1988 по 31.12.1988, з 01.01.1989 по 31.01.1989, з 01.02.1989 по 10.04.1989, з 27.06.1989 по 29.06.1989, з 07.08.1991 по 31.08.1991, з 01.09.1991 по 26.12.1991, з 27.12.1991 по 31.03.1992, з 01.04.1992 по 15.04.1998, з 16.04.1998 16.05.1998, з 17.05.1998 по 21.05.2000, з 22.05.2000 по 31.07.2000, 01.08.2000 по 27.02.2001 в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства.
Одна, як зазначає позивач, 02.04.2021 відповідач надіслав відповідь в якій зазначив, що стаж позивача за Списком №1 пільговий становить 11 років. 24.05.2021 Відповідач надав відповідь в якій зазначив, що стаж роботи позивач на пільгових умовах за Списком №1 зарахований за даними з 01.01.1999 наявними в реєстрі застрахованих осіб, а до 01.01.1999 врахувати по довідкам неможливо, оскільки підприємства знаходяться на непідконтрольній території.
Позивач вважає таку відмову протиправною.
В обґрунтування позову, слід повторитися, позивач посилається на довідки, видані так званим «архівом» під егідою так званого «министерства угля и энергетики» так званої терористичної організації «днр» в рамках так званого «государственного предприятия» «Торезантрацит», які, при цьому, засвідчені адвокатом України Бутом В.А.
Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, звертаючи увагу суду на «намібійські винятки».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що на час звернення до суду позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 09.11.2020 № 3001-50003222893.
У даному випадку сторонами не спростовуються та не заперечуються обставини звернення представника позивача до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 19.11.2020 про призначення пенсії «за віком Список № 1 ст. 114» (із визначенням «працюю»), призначення позивачу пенсії - як зазначено вище, врахування пільгового стажу - як зазначено вище, та надання «довідок», виданих окупаційною владою, про стаж та заробітну плату та відмову пенсійного органу у врахуванні цих довідок.
У той же час, матеріалами справи підтверджується врахування стажу роботи за списком № 1 з 01.01.1999 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Так, статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 81 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно із частиною 1 статті 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно із пунктом 2.10 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Матеріалами справи встановлено встановлено, що позивачем подано до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про заробітну плату №06/2-1148 від 06.11.2019, Позивач працював повний робочий день на Шахтоуправлінні «Торезьке» виробничого об'єднання «Торезантрацит» і за період з 07.07.1987 по 31.08.1987 за професією, посадою електрослюсар 3 розряду, і за період з 24.05.1988 по 06.07.1988 електрослюсар 3 розряду, з 19.12.1988 по 31.12.1988 підземний учень гірничого робочого очисного забою видобувної дільниці №1 з 100% підземною ставкою, з 01.01.1989 по 31.01.1989 підземний гірничий робочий очисного забою 2 розряду видобувної дільниці, з 01.02.1989 по 10.04.1989 підземний гірничий робочий очисного забою 4 розряду видобувної дільниці №1, з 27.0.1989 по 29.06.1989 підземний гірничий робочий очисного забою 4 розряду видобувної дільниці. Звільнений в зв'язку з призивом до лав радянської армії. Працював повний робочий день і відноситься до Списку №1. В якості підземного учня гірничого робочого очисного забою, підземного гірничого робочого очисного забою 4 розряду працював повний робочий день під землею, відноситься до Списку 1. Підстава для видачі : особова карта, накази, особові рахунки та №06/2-1148 від 06.11.2019, Позивач працював повний робочий день на Шахтоуправлінні «Торезьке» виробничого об'єднання «Торезантрацит» і за період з 07.08.1991 по 31.08.1991 за професією, посадою підземний прохідник 4 розряду, з 01.09.1991 по 26.12.1991 підземний прохідник, з 27.12.1991 по 31.03.1992 підземний гірничий майстер, з 01.04.1992 по 15.04.1998 підземний прохідник 5 розряду, з 16.04.1998 по 16.05.1998 підземний гірничий майстер, з 17.05.1998 по 21.05.2000 підземний прохідник 5 розряду, з 22.05.2000 по 31.07.2000 підземний гірничий майстер, з 01.08.2000 по 27.02.2001 підземний прохідник 5 розряду. За час роботи в якості підземного прохідника 4 розряду, підземного прохідника, підземного гірничого майстра працював повний робочий день під землею і відноситься до Списку №1. Підстава для видачі : особова карта, накази, особові рахунки.
Відповідно до довідки про заробітну плату №06/2-1149 від 06.11.2019, позивач отримував заробітну плату за період роботи з 01.08.1991 по 31.12.1996.
Довідка видана на підставі особових рахунків. Довідка підписана директором та головним бухгалтером, завідуючим архівом та завірена печаткою.
Відповідно до наказу №32 від 25.01.1995 «Про результати атестації робочого місця», посади позивача атестовані.
Відповідно до наказу №22 від 19.01.2000 «Про результати атестації робочого місця», посади позивача атестовані.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стражу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядку) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Постанови № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Інформація про характер та тривалість виконуваних робіт із шкідливими і важкими умовами праці має бути підтверджена пільговою довідкою. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Вимоги суб'єкта владних повноважень про надання уточнюючої довідки про пільговий стаж суперечать положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 визначені всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв'язку і т. д.)
Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою КабінетуМіністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, до такої категорії працівників віднесені всі робочі, зайняті повний робочий день на підземних роботах (пункт 1010100 а розділу І «Гірничі роботи»).
Також пунктом «а» пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, встановлено, що до такої категорії працівників належать, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, до такої категорії працівників віднесені усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (підпункт «а» пункту 1 розділу І «Гірничі роботи»).
Пільговий стаж позивача становить 25 років 11 місяців.
Таким чином, позивач має право на застосування норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тобто статтею 8 цього Закону наявність права на мінімальну пенсію, не поставлено в залежність від часу роботи на підземних роботах. Виплата такої пенсії відповідно до даної статі передбачає та встановлює лише сам факт відношення до Списку №1.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі №345/4616/16-а.
Щодо зарахування періоду навчання до пільгового стажу з 01.09.1985 по 10.06.1989 та проходження військової служби з 29.06.1989 по 01.06.1991, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до диплому НОМЕР_1 Позивач 01 вересня 1985 року вступив до Торезького гірничого технікуму ім. О.Ф Засядько і в 1989 закінчив повний курс названого технікуму по спеціальності «Підземна розробка вугільних родовищ». Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 10 червня 1989 року Позивачу присвоєно кваліфікацію гірничого техніка.
Відповідно до військового квитка позивач з 29.06.1989 по 01.06.1991 проходив військову службу.
Відповідно до пільгової довідки №06/2-1148 від 06.11.2019, Позивач працював повний робочий день на Шахтоуправлінні «Торезьке» виробничого об'єднання «Торезантрацит» і за період з 07.07.1987 по 31.08.1987 за професією, посадою електрослюсар 3 розряду, і за період з 24.05.1988 по 06.07.1988 електрослюсар 3 розряду, з 19.12.1988 по 31.12.1988 підземний учень гірничого робочого очисного забою видобувної дільниці №1 з 100% підземною ставкою, з 01.01.1989 по 31.01.1989 підземний гірничий робочий очисного забою 2 розряду видобувної дільниці, з 01.02.1989 по 10.04.1989 підземний гірничий робочий очисного забою 4 розряду видобувної дільниці №1, з 27.0.1989 по 29.06.1989 підземний гірничий робочий очисного забою 4 розряду видобувної дільниці. Звільнений в зв'язку з призивом до лав радянської армії. Працював повний робочий день і відноситься до Списку №1. В якості підземного учня гірничого робочого очисного забою, підземного гірничого робочого очисного забою 4 розряду працював повний робочий день під землею, відноситься до Списку 1. Підстава для видачі : особова карта, накази, особові рахунки.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців. Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР №590 «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» пункт 109 передбачає, що для зарахування даного періоду до пільгового стажу, особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Згідно з ч. 1ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пп. «к» п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 г. № 590 ,крім роботи в якості робочого або службовця до загального стажу роботи зараховується, зокрема, служба в складі Збройних Сил СРСР.
Згідно ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, періоди навчання позивача з 01.09.1985 по 30.06.1989 та періоди проходження військової служби з 29.06.1989 по 01.06.1991 повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі №569/15943/16-а від 27.03.2018, постанові Верховного Суду України від 23 травня 2018 року по справі №165/2650/16-а.
Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015, м. Торез входить до цього переліку.
За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами ч.2 ст.9 Закону N°1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст.9 Закону №1207-VII встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.
В рішенні від 08 липня 2004 року в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним УрядомРеспубліки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні в справі «Лоізіду проти Туреччини».
Європейський Суд з прав людини дійшов до такого висновку: «За наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2019 по справі №554/3179/17.
Щодо здійснення розрахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.08.1991 по 31.12.1996, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до пільгової довідки №06/2-1148 від 06.11.2019, позивач працював повний робочий день на Шахтоуправлінні «Торезьке» виробничого об'єднання «Торезантрацит» і за період з 07.08.1991 по 31.08.1991 за професією, посадою підземний прохідник 4 розряду, з 01.09.1991 по 26.12.1991 підземний прохідник, з 27.12.1991 по 31.03.1992 підземний гірничий майстер, з 01.04.1992 по 15.04.1998 підземний прохідник 5 розряду, з 16.04.1998 по 16.05.1998 підземний гірничий майстер, з 17.05.1998 по 21.05.2000 підземний прохідник 5 розряду, з 22.05.2000 по 31.07.2000 підземний гірничий майстер, з 01.08.2000 по 27.02.2001 підземний прохідник 5 розряду. За час роботи в якості підземного прохідника 4 розряду, підземного прохідника, підземного гірничого майстра працював повний робочий день під землею і відноситься до Списку №1. Підстава для видачі : особова карта, накази, особові рахунки.
Згідно довідки про заробітну плату №06/2-1149 від 06.11.2019, Позивач отримував заробітну плату за період роботи з 01.08.1991 по 31.12.1996.
Довідка видана на підставі особових рахунків. Довідка підписана директором та головним бухгалтером, завідуючим архівом та завірена печаткою.
Відповідно до Статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію - перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Отже, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що призначення пенсій здійснюється на підставі грошового забезпечення особи за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. При цьому, за умови волевиявлення особи, при розрахунку її пенсії може бути врахована заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу по 30 червня 2000 року.
При виявленні бажання щодо врахування трудового стажу до 1 липня 2000 року, особа зобов'язана надати до Пенсійного органу довідку про заробітну плату до 2000 року, в якій має бути зазначено первинні документи, на підставі яких вона оформлена, та адреса, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Трудовий стаж, а саме періоди роботи з 01.08.1991 по 31.12.1996 в Шахтоуправлінні «Торезьке» виробничого об'єднання «Торезантрацит» позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство (інститут) також утворено відповідно до законодавства України. Несвоєчасне, неналежне або взагалі відсутність можливості проведення перевірки не можуть позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
Те, що Пенсійний орган через проведення АТО позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідки містять усі необхідні реквізити та відомості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2022 року у справі №243/4336/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням заробітної плати за період з 01.09.1985 по 10.06.1989, 27.06.1989 по 29.06.1989, з 29.06.1989 по 01.06.1991, з 07.08.1991 по 31.12.1998, з 06.05.2000 по 30.01.2001 в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» на підставі довідки про заробітну плату № 06/2-1149 від 06.11.2019 за період з 01.08.1991 по 31.12.1996.
Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В той же час, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створить перешкоди для виконання такого рішення.
Оскільки позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі №826/9960/15.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бута Вадима Анатолійовича - задоволити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року - скасувати.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періодів стажу з 01.09.1985 по 10.06.1989, з 27.06.1989 по 29.06.1989, з 29.06.1989 по 01.06.1991, з 07.08.1991 по 31.12.1998, з 06.05.2000 по 30.01.2001 в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» на підставі довідки про заробітну плату № 06/2-1149 від 06.11.2019 за період з 01.08.1991 по 31.12.1996, починаючи з 19.11.2020.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору понесені у суді першої інстанції, у розмірі 908 (дев'ятсот восьми) грн. 00 коп., відповідно до квитанції №76482 від 01.10.2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль