Справа № 640/21509/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Мазур А.С.
16 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби м. Києві до Державного підприємства «Київторф» про стягнення заборгованості у розмірі 626 021,88 грн.,
У листопаді 2019 року, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києві із позовом до Державного підприємства «Київторф» (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з Державного підприємства «Київторф» заборгованість у розмірі 626 021,88 грн.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що Державне підприємство «Київторф» перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків. Згідно інтегрованої картки платника податку, за відповідачем обліковується борг з податку на додану вартість у розмірі 49 512,18грн.; із земельного податку у сумі 573 570,61 грн.; з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 2 939, 39 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що Державне підприємство «Київторф» перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків.
Згідно розрахунку недоїмки з податку на додану вартість вбачається, що Державному підприємству «КИІВТОРФ» нараховано ПДВ по деклараціях з податку на додану вартість №9187700303 від 10.10.2016 терм.спл. 30.10.2016 732,00 30.09.2017, № 9189708119 від 18.09.2017 терм.спл. 30.09.2017 - 102,00 грн, № 9214648495 від 17.10.2017 терм.спл. 30.10.2017 1126,00 грн., донарах.штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням (форма № 0083641213 від 13.10.2017 170,00 30.11.2017, по декларація з податку на додану вартість №9239121634 від 14.11.2017 терм.спл. 30.11.2017 1034,00 30.12.2017, по декларації з податку на додану вартість № 9263642493 від 12.12.2017 терм.спл. 30.12.2017 1120,00 грн, донараховано штрафні санкції згідно податкове повідомлення-рішення (форма 'Н') №0344011206 від 12.06.2018 544,00 грн., по декларації з податку на додану вартість №9202402007 від 20.09.2018 терм.спл. 21.09.2018 369,00 30.09.2018, по декларації з податку на додану вартість № 9199008000 від 15.09.2018 терм.спл. 30.09.2018 1529,00 30.10.2018, по декларації з податку на додану вартість № 9225750751 від 16.10.2018 терм.спл. 30.10.2018 643,00 02.11.2018, по декларації з податку на додану вартість № 9240061454 від 01.11.2018 терм.спл. 02.11.2018 1098,00 05.11.2018, по декларації з податку на додану вартість №9240079695 від 02.11.2018 терм.спл. 05.11.2018 1095,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № 9240080581 від 02.11.2018 терм.спл. 05.11.2018 - 1047,00 грн., по декларації з податку на додану вартість № 9240080633 від 02.11.2018 терм.спл. 05.11.2018 - 1041,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № 9241663423 від 05.11.2018 терм.спл. 06.11.2018 - 1040,00 грн., по декларації з податку на додану вартість № 9242238391 від 06.11.2018 терм.спл. 07.11.2018 - 1491,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № 9247614530 від 10.11.2018 терм.спл. 30.11.2018 - 1502,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № 9280240581 від 14.12.2018 терм.спл. 30.12.2018 - 684,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № 9307088834 від 17.01.2019 терм.спл.- 30.01.2019 -1090,00 грн.; по декларації з податку на додану вартість № 9024412271 від 18.02.2019 терм.спл. 01.03.2019 -- 1016,00 грн.; по декларації з податку на додану вартість № 9074185005 від 15.04.2019 терм.спл. 16.04.2019 0 3385,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № 9074076604 від 15.04.2019 терм.спл. 30.04.2019 - 1121,00 грн., донараховано згідно податкового повідомлення-рішення № 0388471206 від 13.05.2019 - 1030,71 грн., донараховано штрафні санкції за податковим повідомлення-рішенням № 0388471206 від 13.05.2019 - 195,00 грн., по декларації з податку на додану вартість № 9122428213 від 11.06.2019 терм.спл. 12.06.2019 - 1500,00 грн., по декларації з податку на додану вартість № 9129666375 від 18.06.2019 терм.спл. 30.06.2019 - 1537,00 грн., по декларації з податку на додану вартість № 9158815748 від 22.07.2019 терм.спл. 30.07.2019 - 1473,00 грн., по декларації з податку на додану вартість №9184942440 від 16.08.2019 терм.спл. 30.08.2019 - 1422,00 грн. Всього сума - 30 136,71 грн.
Щодо боргу по земельному податку, то із наявної у справі довідки про розрахунок боргу із земельного податку вбачається, що останній виник на підставі самостійно визначеної суми заборгованості за податковими деклараціями, а саме: № 9021747177 від 22.02.2016 терм.спл. 30.10.2016 - 19167,97 грн; № 9021747177 від 22.02.2016 терм.спл. 30.11.2016 - 19167.97 грн., № 9021747177 від 22.02.2016 терм.спл. 30.12.2016 - 19167.97 грн, № 9021747177 від 22.02.2016 терм.спл. 30.01.2017 - 19168 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 02.03.2017 - 11857,95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 20.03.2017 - 711,45 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 -11857.95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.03.2017 - 857.95 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 - 11857,95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.04.2017 - 30.05.2017 - 11857.95 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.05.2017 - 11857,95 грн. № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.05.2017 - 711,48 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.06.2017 -11857.95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.06.2017 - 111857.95 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.07.2017 - 11857,95 грн., №9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.07.2017 - 711,48 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.08.2017 - 11857,95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм спл. 30.08.2017 - 711,48 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.09.2017 - 11857,95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.09.2017 - 711,48 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.10.2017- 11857,95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.10.2017- 711,48 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.11.2017- 11857,95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.11.2017 - 711.48 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.12.2017 - 11857,95 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 терм.спл. 30.12.2017 - 711,48 грн., № 9013321982 від 08.02.2017 терм.спл. 30.01.2018 - 11857,96 грн., № 9044844055 від 20.03.2017 -711,47 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 02.03.2018 - 12569.43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.03.2018 - 12569.43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.04.2018 - 12569,43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.05.2018 12569,43 грн, № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.06.2018-12569,43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018- 12569,43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.08.2018 -12569.43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.09.2018 - 12569,43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.10.2018 - 12569,43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.11.2018- 12569.43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.12.2018 - 12569.43 грн., № 9000504078 від 12.01.2018 терм.спл. 30.01.2019 - 12569.40 грн., № 9001351874 від 17.01.2019 терм.спл. 02.03.2019 - 12569,43 грн., № 9001351874 від 17.01.2019 терм.спл. 30.03.2019 - 12569.43 грн., № 9001351874 від 17.01.2019 терм.спл. 30.04.2019 - 12569.43 грн., № 9001351874 від 17.01.2019 терм.спл. 30.05.2019 - 12569,43 грн. № 9001351874 від 17.01.2019 терм спл. 30.06.2019; № 9001351874 від 17.01.2019 терм.спл. 30.07.2019 - 12569.43 грн., № 9001351874 від 17.01.2019 терм.спл. 30.08.2019 - 12569.43 грн. Всього: 466 324.18 грн.
03.08.2008 ДПІ у Дарницькому районі у м. Києві винесено податкову вимогу 1/2282 на суму 6186, 85 грн., яка була відправлена на адресу відповідача.
Вважаючи, що відповідачем не сплачено суму узгодженої заборгованості, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Податковий кодекс України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, залежить від наявності в останнього податкового боргу. При цьому, за умови існування такого боргу, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання протягом 60 днів після направлення платнику податків податкової вимоги. Сукупність наведених обставин належить до предмета доказування у таких судових спорах.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
За правилами пункту 59.4 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Випадки та порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги врегульовано статтею 60 ПК України.
Згідно з підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
За правилами пункту 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
З аналізу наведених норм слідує, що під податковим боргом слід розуміти узгоджені грошові зобов'язання, не сплачені у встановлений строк. Наявність податкового боргу є підставою для складення та надіслання на адресу платника податкової вимоги, зі спливом 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) якої законодавець надає право контролюючому органу розпочинати вчиняти передбачені законом примусові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок належного йому майна. В межах таких заходів в першу чергу вживаються заходи задля стягнення коштів, зокрема на підставі рішення суду про стягнення коштів з рахунках у банках, що обслуговують такого платника податків.
Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов'язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18).
Разом з тим, пунктом 60.1 статті 60 ПК України визначені випадки, коли податкова вимога вважається відкликаною. Серед таких випадків відсутнє повторне направлення контролюючим органом податковою вимоги платнику податків на ту ж суму податкового боргу або на його більшу суму.
Водночас, підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 вказаної статті передбачено випадок, коли контролюючий орган зменшує нараховану суму податкового боргу, визначену у попередній податковій вимозі.
Підпункт 60.4 статті 60 ПК України встановлено, що у випадку, визначеному підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною з дня надходження до платника податків нової податкової вимоги зі зменшеною сумою податкового боргу.
Правовий механізм формування та форма податкової вимоги врегульовані Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770).
Зокрема, згідно положень розд. ІІІ зазначеного Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.
При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.
Згідно вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається відкликаною, коли платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16.
Як встановлено матеріалами справи, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2009 по справі №2а-9302/09/2670 було задоволено адміністративний позов заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до Державного підприємства «Київторф» про стягнення заборгованості у розмірі 114 029,84 грн., що виникла на підставі податкової вимоги № 1/2282 від 03.11.2008 за період вересень-грудень 2008 року, січень-вересень 2009 року.
В матеріалах справи відсутні докази погашення вказаної заборгованості, в той же час, із наявних у справі довідок про розрахунок податкового боргу вбачається, що спірна заборгованість не охоплює період, регламентований податковою вимогою № 1/2282 від 03.11.2008, крім того, такий борг виник не на підставі пені за не сплату податкової вимоги, а, як вбачається із матеріалів справи, виник на підставі самостійно задекларованих відповідачем даних у вищенаведених податкових деклараціях.
Проте, матеріали даної справи не містять доказів того, що контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача нову податкову вимогу, що свідчить про порушення позивачем процедури стягнення податкової заборгованості, а відтак вказана заборгованість не набула статусу узгодженого податкового боргу, а тому не підлягає примусовому стягненню.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
В той же час, позивачем, не дивлячись на вказані процесуальні строки було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за 2016 рік, а відтак, суд приходить до висновку, що вказані вимоги заявлені із пропуском строку, передбаченого п. 102.4 ст. 102 ПК України, а тому щодо вказаних позовних вимог відсутні умови, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль