Справа № 320/1232/21 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.
15 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України, яким просив:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та зобов'язання вчинити певні дії: нарахувати пенсію не нижче мінімальної починаючи з 15 січня 2018 року; додати до пенсійного стажу 66 місяців 1 день робочого стажу, який вказаний в трудовій книжці і відповідно заповнений;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію з вини відповідача на січень 2020 року у сумі 31050 грн. або 1850 євро плюс інфляція з 15 січня 2018 року;
- стягнути матеріальні збитки з відповідача у сумі 43908,16 грн. або 1276,40 євро плюс інфляція з 01 липня 2019 року;
- стягнути моральну шкоду у сумі 3 440 000грн. або 100 000 євро;
- стягнути судовий збір та затрати позивача для передачі в ОАС міста Києва, 776,08 грн. плюс 38,68грн. за пересилку, в сумі 814,76 грн. або 27,70 євро плюс інфляція з 01 липня 2019 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року справу №320/1232/21 за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та період навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року;
- зобов'язано Пенсійний фонд України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 роботу з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року;
- визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн.;
- зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що частина пенсії за страховий стаж набутий на території Португалії призначається португальською стороною, а за страховий стаж набутий на території України - українською стороною, водночас пенсія призначається шляхом підсумовування португальського та українського страхового стажу лише для набуття права на пенсію і жодним чином не вливає на її розмір.
Також зазначив, що Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 23 вересня 2021 року у справі №640/8440/19 відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання зарахувати до страхового стажу всього стажу роботи зазначеного в трудовій книжці.
Звернув увагу суду на те, що період роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на Ворошиловградському заводі РГШО "Супутник" об'єднання "Ворошиловградвугілля" не можу бети врахований до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці в записі про звільнення відсутній підпис посадової особи, а сам запис скріплено печаткою колишнього СРСР.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апелянта щодо неподання позивачем доказів на підтвердження навчання в ПТУ №25 спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, водночас відсутність у трудовій книжці підпису керівника при звільнення за наявності печатки підприємства не може бути підставою для відмови у врахуванні трудового стажу позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №640/8440/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року;
- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 25 червня 2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року, провівши її перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з протоколом призначення пенсії від 02 жовтня 2020 року Пенсійним фондом України на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №640/8440/19 здійснено ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 15 січня 2018 року, розмір якої становить 121,62 грн.
Згідно з листом Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2020 року №26805-27019/Ш-03/8-2800/20 позивачу з 15 січня 2018 року призначено пенсію за віком, розмір якої обчислений за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням положень Угоди між Україно та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, та складає 121,62 грн. на місяць.
Позивач в позовній заяві зазначив, що після призначення пенсії, відповідачем не було включено до страхового стажу його роботу у період з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та період його роботи на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" підтверджено матеріалами справи та вказані періоди повинні бути зараховані до стажу. Крім того наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (ч. 1).
Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами (ч. 3).
Згідно з ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами ст. 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Згідно ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Відповідно до п. 1.1. Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції чинній на дату виникнення правових відносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Відповідно до розрахунку стажу (т.2 а.с. 64) з копії пенсійної справи позивача, відповідачем при призначені позивачу пенсії з 15 січня 2018 року не враховано періоди його навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Супутник" об'єднання "Ворошиловградвугілля".
Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 14 грудня 2018 року №10127/01-18 у зв'язку з порушенням вимог п. 4.1 Інструкції про порядок введення трудових книжок, при розгляді документів не було враховано, згідно трудової книжки, до загального стажу період навчання з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року у зв'язку з відсутністю дати видачі атестату та період роботи у Ворошиловградському заводі по ремонту горно шахтного обладнання "Супутник" з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року у зв'язку з відсутністю підпису на звільненні.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та додаткових пояснень, позивач наголосив, що на підтвердження періоду навчання надав до органів Пенсійного фонду України архівну довідку, яка не була врахована.
Судом встановлено, що Пенсійний фонд України листом від 12 березня 2018 року №5561/116-19 (т.1 а.с. 122) на звернення позивача від 03 березня 2018 року, щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання про повідомив його про те, що документи, в тому числі довідки про період навчання, видані підприємствами, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і відповідно не можуть бути враховані при призначенні пенсії.
Як зазначено вище ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085 (зі змінами та доповненнями) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, зокрема, до переліку включено м. Луганськ (до 1990 року - Ворошиловград).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про неможливість здійснення перевірки, поданої позивачем довідки про період навчання, водночас позивач не може бути позбавлений права на пенсію, через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Луганськ, оскільки інформація про період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград та період роботи у Ворошиловградському заводі по ремонту горно шахтного обладнання "Супутник" з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року підтверджений записами у його трудовій книжці.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами".
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що згідно з п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, у разі звільнення працівника всі записи про роботі і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, водночас запис про звільнення від 17 травня 1993 року не містить підпису посадової особи та скріплений печаткою СРСР, а тому період роботи у Ворошиловградському заводі по ремонту горно шахтного обладнання "Супутник" з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року не може бути врахований.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що запис №22 у трудовій книжці позивача не містить підпису уповноваженої особи та скріплений печаткою УСРСР.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника. Крім того колегія суддів звертає увагу, що станом на час внесення запису до трудової книжки позивача про звільнення від 17 травня 1993 року Інструкція про порядок ведення трудових книжок, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України лише 17 серпня 1993 року.
Водночас засвідчення запису про звільнення позивача 17 травня 1993 року роботодавцем печаткою УРСР, не може бути підставою для неврахування відповідного трудового стажу на підприємстві, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботу, що є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу, тому відповідні записи в трудові книжці позивача підлягали врахуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування періодів навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог про нарахування пенсії не нижче мінімальної починаючи з 15 січня 2018 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу призначено пенсію з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги Пенсійний фонд України зазначив, що розмір пенсії розраховано відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення з урахуванням наявного у позивача стажу, водночас необхідною умовою для призначення та виплати пенсії позивачу з 15 січня 2018 року у мінімальному розмірі є наявність 35 років страхового стажу позивача набутого на території України.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум (ч. 1).
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 3).
Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об'єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).
Вказані положення є достатньо чітко та передбачено сформульовані з позицій забезпечення прав особи та дозволяють їй зробити розумне припущення про наслідки відсутності необхідного страхового стажу щодо подальшого рівня її пенсійного забезпечення, що визначає якість правового регулювання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 14 лютого 2023 року по справі №636/2776/17.
Відповідно до розрахунку від 02 жовтня 2020 року страховий стаж позивача становить 20 років 1 день, водночас навіть з урахуванням періодів навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду до страхового стажу позивача, загальний страховий стаж останнього є меншим ніж необхідні 35 років для отримання мінімального розміру пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, що підписана 07 липня 2009 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Угоди Між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення" від 21 грудня 2011 року №4209-VI якщо працівник безперервно чи з перервою підпадав під дію законодавства обох Договірних Держав, страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав, ураховується, у разі необхідності, іншою Договірною Державою для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, передбачену цією частиною, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.
Статтею 16 Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення встановлено, що компетентна інституція кожної з Договірних Держав визначає, чи відповідає певна особа умовам набуття права на пенсію з урахуванням, у разі необхідності, положень статті 15 (ч. 1).
Якщо певна особа відповідає таким умовам, компетентна інституція розраховує суму пенсії виключно та безпосередньо на основі страхового стажу, набутого за законодавством, яке ця інституція застосовує (ч. 2).
Компетентна інституція Договірної Держави, яка надає пенсію згідно з пунктом 2, ураховує виключно доходи, отримані відповідною особою на території цієї Договірної Держави (ч. 3).
Якщо загальна сума пенсії, яку повинні сплатити компетентні інституції обох Договірних Держав, є меншою, ніж мінімальна сума, передбачена законодавством Договірної Держави, на території якої проживає відповідна особа, компетентна інституція цієї Договірної Держави сплачує цій особі за період проживання на її території додаткову суму в розмірі різниці між двома зазначеними сумами (ч. 6).
Верховним Судом в постанові від 20 вересня 2022 року по справі №640/12141/20 сформовано правовий висновок щодо застосування Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян, відповідно до якого, право на пенсію визначається виходячи із сумарного страхового стажу, набутого на території обох держав, і кожна держава призначає та виплачує пенсію за страховий стаж, набутий на своїй території. При призначенні пенсії в Україні страховий стаж, набутий на території Іспанії, може бути врахований лише для визначення права на пенсію і не впливає на її розмір.
Як встановлено судом позивач постійно проживає в Португальській Республіці, отже з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та правових висновків Верховного Суду викладених в постанові від 20 вересня 2022 року по справі №640/12141/20 суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн. та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч. 6 ст. 16 Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення у разі, якщо загальна сума пенсії, яку повинні сплатити компетентні інституції обох Договірних Держав, є меншою, ніж мінімальна сума, позивач може звернутись до компетентних органів Португальської Республіки для виплати додаткової суми.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року скасувати в частинні визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн. та зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
Прийняти у вказаній частині нове рішення, яким відмовити у визнанні протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн. та зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді І.В. Федотов
Є.В. Чаку