Справа № 620/2927/22 Суддя першої інстанції: Заяць О.В.
15 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Безименної Н.В. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп, утриманих з грошової компенсації за неотримане речове майно та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 02 грудня 2020 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 02 грудня 2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року до 02 грудня 2020 року - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що ОСОБА_1 пропустив строку звернення до суду з вимогами щодо виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору без поважних причин. Відповідач наполягає на тому, що відповідний строк встановлений саме ч. 5 ст. 122 КАС України і становить один місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також скаржник наполягає на тому, що індексацію грошового забезпечення позивача було проведено з дотриманням вимог закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року - скасувати в частині, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 26 березня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій та проходив службу на посаді командира відділення взводу обслуговування та зберігання техніки НЗ ремонтно-технічної роти шляхо-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2020 року № 300 (по стройовій частині) прапорщика ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Перед звільненням з військової служби позивач звернувся з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Згідно з довідкою від 27 листопада 2020 року № 22 зазначена компенсація була нарахована позивачу в розмірі 101335 грн 33 коп. Проте фактично у рахунок відшкодування за речове майно ОСОБА_1 18 грудня 2020 року були виплачені кошти в розмірі 81549 грн 43 коп. Різниця між нарахованою і виплаченою сумою компенсації становить 19746 грн 33 коп та дорівнює сумі утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Крім того позивач зазначає, що за час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, а у період з 30 листопада 2018 року до 02 грудня 2020 року відповідачем порушено порядок і спосіб нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп, утриманих з грошової компенсації за нестримане речове майно та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 02 грудня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час проходження військової служби, обтяжений власними витратами на придбання речового майна, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації. Утримавши з належних позивачу до виплати сум грошової компенсації за неотримане речове майно податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, відповідач фактично позбавив його частини цієї грошової компенсації, що не узгоджується з підходом законодавця до оподаткування доходів військовослужбовців та правовою позицією Верховного Суду, що відображена у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 813/4138/17.
Також суд першої інстанції зазначив, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу. Разом з тим якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Зазначені висновки суду першої інстанції відповідачем в апеляційній скарзі не заперечуються. Апеляційна скарга містить лише загальне посилання на те, що у період з січня 2016 року до лютого 2018 року позивачу виплачувалася індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - грудень 2014 року та з березня до грудня 2018 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Вимоги скаржника про скасування прийнятого рішення ґрунтуються на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення суми компенсації податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Такі ж доводи були викладені у відзиві на позовну заяву.
Відкриваючи провадження у справі ухвалою суду від 19 травня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом у межах встановленого строку.
Першочергово колегія суддів вважає необхідним перевірити дотримання строку звернення до суду позовною вимогою про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Військова частина НОМЕР_1 , звертаючись до суду з апеляційною скаргою, наголошувала на тому, що грошову компенсації за неотримане речове майно за період військової служби позивачу було виплачено ще 18 грудня 2020 року. Водночас адміністративний позов ОСОБА_1 подав до суду лише 18 лютого 2022 року, тобто після закінчення місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, колегія суддів враховує, що ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Водночас Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які регулювали б строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У свою чергу ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином для правильного вирішення питання щодо строку звернення до суду належить встановити правову природу виплат, про стягнення яких просить позивач. Зокрема, чи є такі виплати частиною грошового забезпечення, право на звернення до суду з позовом про стягнення якого не обмежується будь-яким строком.
Згідно з матеріалами справи кошти в розмірі 19746 грн 33 коп є різницею між нарахованою і виплаченою сумою компенсації за неотримане речове майно, яка утворилася внаслідок утримання суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Таким чином зазначені кошти фактично є частиною грошової компенсації за неотримане речове майно і на звернення до суду з позовом про стягнення цих коштів поширюються такі ж строки звернення до суду, що й про стягнення за неотримане речове майно в цілому.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч. 1 ст. 91 вказаного Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 було затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
За правилами п. 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Правову природу такої компенсації було досліджено Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду та зроблено висновок речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме п. 3 ч. 1 ст. 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно Верховний Суд зазначив, що її слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
Таку правову позицію викладено в постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.
Враховуючи визначену у вказаній постанові Верховного Суду правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 30 серпня 2021 року у справі № 520/7668/20, від 23 червня 2022 року у справі № 540/1951/20, від 23 червня 2022 року у справі № 540/2001/21.
Як раніше зазначалося, виплату грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 було проведено 18 грудня 2020 року.
В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що після отримання відповідної виплати звертався до відповідача за роз'ясненнями причин виплати компенсації за неотримане речове майно у меншому розмірі, ніж був зазначений в довідці від 27 листопада 2020 року № 22. Однак доказів фактичного звернення до Військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою позивач не надав, а також не повідомив дату отримання відповіді з порушеного питання.
У свою чергу відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не отримував від позивача звернень щодо нарахування і виплати компенсації за неотримане речове майно після 18 грудня 2020 року.
Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що отримавши 18 грудня 2020 року кошти в якості компенсації за неотримане речове майно, фактично дізнався, що виплачена йому сума не відповідає розміру, зазначеному в довідці від 27 листопада 2020 року № 22. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що перебіг місячного строку, протягом якого позивач повинен був дізнатися про причини виплати коштів у меншому розмірі і звернутися до суду з цим позовом, розпочинається саме з 18 грудня 2020 року.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом лише 18 лютого 2022 року, колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо пропуску строку звернення до суду.
Як вже зазначалося, доводи Військової частини НОМЕР_1 про порушення вимог ч. 5 ст. 122 КАС України були викладені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, однак позивач не скористався правом подати відповідь на відзив на позовну заяву, відповідь на апеляційну скаргу чи додаткові пояснення з приводу причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року було продовжено ОСОБА_1 строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в частині доводів скаржника щодо пропуску строку звернення до суду без поважних причин та запропоновано ОСОБА_1 , за необхідності, звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач 01 березня 2023 року направив до суду засобами поштового зв'язку відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на необхідність застосування ст. 233 КЗпП України, однак заяву про поновлення строку звернення до суду не подав.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог про стягнення компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У свою чергу ч. 4 ст. 123 КАС України передбачає, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, не скористався можливістю подати заяву про поновлення такого строку на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 22 листопада 2022 року, а суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, колегія суддів вважає необхідним залишити позовну заяву без розгляду у відповідній частині позовних вимог.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно з абз. 2 ст. 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що одним із об'єктів індексації грошових доходів населення є грошове забезпечення.
У відповідності до ст. 4 вказаного Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок).
Згідно з п. 11 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Відповідач не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування базового місяця для проведення індексації - січень 2008 року у період з січня 2016 року до лютого 2018 року. Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що грошове забезпечення військовослужбовців було підвищене у грудні 2015 року за рахунок збільшення премій.
Колегія суддів враховує, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок починаючи з 01 січня 2016 року не містять в собі визначення поняття «базовий місяць».
З урахуванням доводів і заперечень сторін, а також п. 5 Порядку у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року, під базовим місяцем для нарахування індексації слід розуміти місяць, в якому значення індексу споживчих цін для цілей визначення приросту індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.
Між сторонами справи виник спір про те, чи впливає підвищення доходів позивача за рахунок встановлення доплат та премій на зміну місяця, в якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків (до 01 січня 2016 року - на зміну базового місяця).
Вирішуючи цей спір, колегія суддів враховує, що абз. 8 п. 5 Порядку в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року, містив пряму вказівку на те, що місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників, зокрема, за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).
З 01 січня 2016 року абз.абз. 1, 5 п. 5 Порядку діє в редакції, яка також встановлює, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків в тому місяці, коли відбувається підвищення саме тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином підвищення доходів позивача за рахунок збільшення інших складових грошового забезпечення ніж посадових оклад не впливає на визначення місяця, в якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків (до 01 січня 2016 року - на визначення базового місяця).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір посадового окладу військовослужбовців був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та залишався незмінним протягом тривалого часу.
Підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців відбулося лише у березні 2018 року з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, за загальним правилом, встановленим п. 5 Порядку, базовими місяцями (місяцями, в яких значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків) є січень 2008 року та березень 2018 року.
Під час розгляду і вирішення справи колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, відповідно до якої підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Крім того відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що з березня 2018 до грудня 2020 року проводив індексацію грошового забезпечення позивача із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Разом з тим підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині стало те, що індексація грошового забезпечення була проведена без урахування абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Як зазначалося, згідно з вказаною нормою, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Доводів та доказів, які б вказували на те, що індексацію грошового забезпечення позивача у період з березня 2018 до грудня 2020 року було проведено з урахуванням положень абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в апеляційній скарзі не наведено.
Заперечення проти висновків суду першої інстанції щодо необхідності врахування зазначеної норми права під час індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 апеляційна скарга також не містить.
Отже, доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права у зазначеній частині, однак не врахував факт пропуску строку звернення до суду без поважної причини з вимогами про стягнення суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманих під час виплати компенсації за неотримане речове майно. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року - скасувати в частині.
Керуючись ст.ст. 123, 242, 268, 272, 287, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп, утриманих з грошової компенсації за нестримане речове майно, а також про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп - скасувати та прийняти нове рішення про залишення адміністративного позову без розгляду в цій частині.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Н.В. Безименна
С.Б. Шелест