Справа № 640/15956/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
15 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» до Міністерства культури та інформаційної політики України визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» (далі по тексту - позивач, АТ «Укрпошта») звернулося до суду із адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - Відповідач, Мінкультури) у якому просило:
- визнати протиправними дії та скасувати постанову Міністерства культури та інформаційної політики України від 14.05.2021 року №5452/6.11.6. про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у вигляді штрафу у розмірі 170 000,00 грн.;
- скасувати постанову Міністерства культури та інформаційної політики України від 14.05.2021 року №5453/6.11.6. про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у вигляді 17 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити даний позов повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги АТ «Укрпошта» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.01.2021 року Управлінням культури Київської обласної державної адміністрації видано припис АТ «Укрпошта» №7/01-21, яким відповідно до статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вимагалось:
1. укласти охоронний договір на Пам'ятку, терміном виконання до 20.01.2021;
2. надати план заходів, які направлені на збереження Пам'ятки, терміном виконання до 20.01.2021;
3. надати до управління культури Київської області державної адміністрації копії належним чином завірених документів, термін виконання до 20.01.2021, а саме:
- право установчі документи на Пам'ятку;
- матеріали технічної інвентаризації Пам'ятки;
- копію звіту про грошову оцінку Пам'ятки;
- копію дозволу органу охорони культурної спадщини на передачу в оренду користування частини Пам'ятки на підставі договору оренди від 28.02.2017;
- копію листа-пропозиції АТ «Укрпошта», як продавця Пам'ятки, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на придбання Пам'ятки та відповідь на пропозицію;
- копію Дозволу органу охорони культурної спадщини на погодження продажу Пам'ятки;
- копію документів наданих власником Пам'ятки на уповноваження АТ «Укрпошта» на продаж Пам'ятки;
- копію правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташована Пам'ятка.
Головним спеціалістом відділу контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини складено акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 21.04.2021 року, в якому зафіксовано, що на момент складання даного акту від АТ «Укрпошта» не надходило звернень щодо погодження охоронного договору на Пам'ятку, науково-проектної документації та надання дозволу на проведення робіт до Міністерства культури та інформаційної політики України.
14.05.2021 року на підставі акту про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 21.04.2021 року, Міністерством культури та інформаційної політики України винесено постанови про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (далі по тексту - оскаржувані постанови), а саме:
- №5452/6.11.6. - за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації;
- №5453/6.11.6. - за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки.
Вважаючи оскаржувані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Укрпошта», як власник об'єкта культурної спадщини станом на момент розгляду даної справи, вимоги припису відповідача не виконав, а тому Міністерством культури та інформаційної політики України було обґрунтовано та законно прийнято постанову про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 170 000 грн. та 17 000 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що об'єкт культурної спадщини, який перебуває у користуванні та власності АТ «Укрпошта», за адресою: Київська область, місто Біла Церква, проспект Олександрівський, 43 не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, проте відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» перебуває на державному обліку, як пам'ятка містобудування і архітектури національного значення, і відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому є пам'яткою культурної спадщини.
Доводи позивача скеровані на те, що останній, як власник зазначеного об'єкта нерухомого майна, не отримував свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки, та не має в своєму розпорядженні жодних підтверджуючих документів, що зазначене нерухоме майно є пам'яткою архітектури та які відповідно встановлюють її категорію, що серед іншого унеможливлює укладення охоронного договору, оскільки не визначено відповідний орган охорони культурної спадщини, як сторону охоронного договору, тощо.
Також, позивачем зазначено, що в документах на право власності АТ «Укрпошта» на нерухоме майно, за адресою: Київська область, місто Біла церква, проспект Олександрівський, 43 відсутня інформація про категорію пам'ятки, дату і номер рішення про її державну реєстрацію, як того вимагає ч. 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
У приписі відповідача від 13.01.2021 №7/01-21 найменування об'єкту та статус нерухомого майна визначено, як: пам'ятка архітектури та містобудування національного значення «Службова будівля Поштової станції», а у спірних постановах - об'єкт культурної спадщини «Ансамбль споруд пошти», якому присвоєно статус пам'ятки містобудування та архітектури національного значення.
11.02.2021 року АТ «Укрпошта» надіслало лист №63/62-2-38 на адресу Управління культури Київської обласної державної адміністрації, в якому просило надіслати на адресу АТ «Укрпошта» належні документи, що встановлюють правовий статус нерухомого майна за адресою: Київська область, місто Біла Церква, проспект Олександрівський, 43, як пам'ятки архітектури та вказують на категорію та встановлюють відповідний орган охорони культурної спадщини.
Проте, станом на момент подання даного позову, Управління культури Київської обласної державної адміністрації не надало жодних документів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (далі по тексту - Закону №1805-ІІІ) державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч. 6 статті 3 Закону №1805-ІІІ встановлено, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Відповідно до статті 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено, навіть у разі відсутності охоронного договору, АТ «Укрпошта» не звільняться від обов'язків , що випливають із цього Закону.
Стаття 23 Закону N 1805-III та пункт 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, визначають імперативним зобов'язання, в частині не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування, укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з ч.1 статті 24 Закону № 1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо (ч. 2 статті 24 Закону № 1805-ІІІ).
Згідно пункту 910 постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» об'єкт культурної спадщини, за адресою: Київська область, місто Біла Церква, проспект Олександрівський, 43 перебуває на державному обліку, як пам'ятка містобудування і архітектури національного значення та зазначений в списку як: «Ансамбль споруд пошти» XIX століття у м. Біла Церква.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що АТ «Укрпошта», як власником пам'ятки, в порушення вимог у сфері охорони культурної спадщини, не укладено охоронний договір на пам'ятку архітектури.
Згідно з абзацом 5 ч. 1 статті 44 Закону № 1805-ІІІ відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідачем законно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 17000 грн.
Частиною 4 ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що у разі виникнення загрози для збереженості пам'ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.
Правовими положеннями ст.44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, зокрема: за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, 06.01.2021 року представниками Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини в рамках виконання - покладених на нього завдань у сфері охорони культурної спадщини проведено візуальне обстеження (огляд) будівлі, яка розташована за адресою: Київська область, місто Біла Церква, проспект Олександрівський, 43 та є службовою будівлею «Поштової станції», постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний №910, пам'ятка архітектури національного значення, споруда, складова комплексної пам'ятки «Ансамбль споруд пошти».
За наслідками вищевказаного обстеження посадовими особами складено акт, зі змісту якого вбачається, що загальний стан будівлі є незадовільним, а саме: будівля-пам'ятка утримується в неналежному, пошкодженому стані та потребує проведення ремонтно-реставраційних робіт, що позивачем не спростовано.
При цьому, АТ «Укрпошта», як власник об'єкта культурної спадщини, станом на момент розгляду даної справи, вимоги припису Управління не виконав.
У свою чергу, утримання пам'ятки в неналежному стані, не проведення своєчасного ремонту та невжиття заходів для захисту пам'ятки від пошкодження, руйнування або знищення є порушенням ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Таким чином, невжиття з боку власника - АТ «Укрпошта», заходів з приведення пам'ятки до належного стану, у разі, коли їй загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, є порушенням п.1 ст.27 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Міністерством культури та інформаційної політики України правомірно застосовано в цій частині штрафні санкції до АТ «Укрпошта» та накладено на позивача штраф в розмірі 170 000 грн.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки накладені відповідачем на позивача штрафні санкції є правомірними, а тому оскаржувані постанови не підлягають скасуванню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк
Повний текст виготовлено 15.03.2023 року