Справа № 620/9954/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
15 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління ПФУ в Чернігівській області, третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року по справі №620/9954/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, зазначених у довідці Ліквідаційної комісії МВС України в Чернігівській області від 08.02.2021 №101/8988, доплат та підвищень до пенсії (збільшення основного розміру пенсії 25%), інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків в/с, 1 категорія ЧАЕС (під час служби), інвалід 2 групи "А", інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків в/с), у розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з врахуванням раніше виплачених сум.
02 вересня 2022 року до суду надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі №620/9954/21.
Вказана заява мотивована тим, що незважаючи на покладений рішенням суду обов'язок, ГУПФУ в Чернігівській області здійснило йому перерахунок пенсії з обмеженням максимального розміру, у зв'язку із чим ОСОБА_1 просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 28.10.2021 року, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про існування у позивача об'єктивної можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі, шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Позивач не погодився із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Станом на 15 березня 2023 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюється ст. 382 КАС України, якою передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 по справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 по справі № 640/13988/19.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Водночас, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Матеріали справи свідчать, що 09 червня 2022 року Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/9954/21, поданий позивачем до виконавчої служби для примусового виконання.
Відповідно до інформації, відображеної в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 21 червня 2022 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження №69264505 з примусового виконання вказаного вище виконавчого документу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування у позивача об'єктивної можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі, шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав скасування оскаржуваного судового рішення суду не вбачається.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.