П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/15717/22
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
02.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому вищезазначену компенсацію втрати частини доходів.
В обґрунтування позову зазначено, що в березні 2018 року йому здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, внаслідок чого сформувалась заборгованість за 2016-2017 роки, яка виплачувалась поетапно в порядку п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/12704/18 від 14.05.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року, визнано протиправним та скасовано п.3 Постанови КМУ №103.
Враховуючи тривалу невиплату частини перерахованої пенсії за минулі періоди, яка сталась з вини відповідача, у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково, а саме, за період з листопада 2020 року по 30 червня 2021 року.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що норми п.3 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року та ч.2 п.1 постанови КМУ від 24.12.2019 року №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020 року) передбачали поетапну виплату позивачеві перерахованої суми пенсії за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/12704/18 від 14.05.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року, визнано протиправним та скасовано п.3 Постанови КМУ №103 та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року частину другу пункту 1 постанови КМУ від 24.12.2019 року № 1088 визнано протиправною та нечинною.
Після 29.09.2020 року у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виник обов'язок виплатити перераховану суму пенсії, а дії щодо такої невиплати є неправомірними.
З огляду на зазначене, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року, тобто після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх доводів апелянт, серед іншого, зазначив, що позивачем порушено строк звернення до суду.
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористався.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
30.03.2018 року на виконання п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року, про що відповідач зазначає у своєму листі від 09.09.2022 року (а.с.6-7).
26.08.2022 року представник позивача звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату позивачеві компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, на що отримала лист (відмову) від 09.09.2022 року №14732-12483/Н-1500/22, в якому зазначено, що виплата перерахованих пенсій відповідно до Постанови №103 проводилась з 01.01.2018 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми (а.с.6-7).
Також у листі зазначено, що доплата за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 59187,61 грн. виплачувалась до пенсії позивачу з 01.01.2019 в розмірі 1233,08 грн, а з 01.01.2020 - в розмірі 2466,15грн, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Станом на 01.07.2021 року відкладена виплата позивачу проведена в повному обсязі Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, законні підстави для компенсації втрати доходів відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо поетапної виплати заборгованості з пенсії та наявності підстав для компенсації йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до суд з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд, не вдаючись до аналізу висновків суду першої інстанції щодо суті спору, зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст. 123 КАС України унормовано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частина 2 вказаної статті визначає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Для встановлення початку перебігу процесуального строку необхідно визначити дату з якої позивач знав чи мав змогу дізнатись про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.07.2021 року відкладена виплата ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року проведена в повному обсязі. Вказані обставини підтверджуються самим позивачем в позовній заяві (а.с.7, 9).
Таким чином, звертаючись до суду у листопаді 2022 року, позивач суттєво пропустив 6-ти місячний строк звернення до суду.
В позовній заяві позивач наголошує, що ним подано позов в межах строків звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався з листа відповідача від 09.09.2022 року №14732-12483/Н-1500/22.
В свою чергу судова колегія зауважує, що отримання позивачем листа відповідача від 09.09.2022 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через рік після остаточної виплати попередньо нарахованої пенсії.
Релевантні правові висновки щодо подібних спірних правовідносин містяться в постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 460/4531/20, від 05 вересня 2022 року у справі № 520/12545/21.
Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем значно пропущено строк звернення до суду, проте не наведено жодних обставин, котрі були об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених ст. ст.238, 240 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 319, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.