16 березня 2023 року м. Дніпросправа № 385/1348/22 провадження №2-а/385/1/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області
на рішення Гайвороновського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року (суддя Гришак А.М.) у справі №385/1348/22 (провадження №2-а/385/1/23) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 10.11.2022 року серії БАВ №453349 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач фактично посилався на необґрунтованість та неправомірність оскарженого рішення, оскільки винесене відповідачем за відсутності подій та складу правопорушень, без наявності належних доказів вчинення таких.
Рішенням Гайвороновського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративних правопорушень, обставини яких викладені у спірній постанові, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи заявника апеляційної скарги фактично зводяться до того, що під час винесення оскаржуваного рішення поліцейський діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт порушення позивачем ПДР, обґрунтовано виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 10.11.2022 року інспектором СРПП
ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області ст. лейтенантом поліції Волощуком Б.Л. винесено постанову серії БАВ № 453349 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 6).
Згідно вказаної постанови, 10.11.2022 року о 13 год. 20 хв. в м. Гайворон по пров. Зимоліна ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом легковим марки ПФ «Фермер», д.н.з. НОМЕР_2 , який обладаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки п.п. 2.3 В, не ввімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху з вул. Подільська на прову Зимоліна п.п. 9.2Б, не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію на місці зупинки на вимогу працівника поліції п.п. 9.9Б, не мав при собі чиннй страховий поліс про укладення договору обов'язкового стархування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів п.п. 2.1Ґ ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.1. "Ґ" Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п. 2.3. «В» Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до п. 9.2. «Б» Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п. 9.9. «Б» Правил дорожнього руху, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Відповідальність за порушення вказаних вимог ПДР передбачена ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП.
Так, за приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів скоєння позивачем правопорушення, обставини якого викладені в оскарженій постанові. В оскаржуваній постанові не зазначено про наявність доказів, які підтверджують факт порушення ПДР.
З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач не спростовує висновки суду першої інстанції, які фактично стали підставою для задоволення позову, доказів скоєння позивачем адміністративних правопорушень суду апеляційної інстанції не надає.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Гайвороновського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року у справі №385/1348/22 (провадження №2-а/385/1/23) - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 16.03.2023
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк