Головуючий І інстанції: С.О. Бондар
16 березня 2023 р. Справа № 480/5900/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Середино-Будської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.08.22 по справі № 480/5900/21
за позовом ОСОБА_1
до Середино-Будська міська рада
про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Середино-Будської міської ради (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- скасувати розпорядження міського голови Середино-Будської міської ради від 17.02.2021 № 104-К;
- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді спеціаліста - землевпорядника;
- стягнути з Середино - Будської міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату під час вимушеного прогулу з 18.02.2021 по час поновлення на роботі;
- стягнути із Середино-Будської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Середино-Будської міської ради від 17.02.2021 № 104-К про звільнення ОСОБА_1 з посади землевпорядника Рожковицької сільської ради.
Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.02.2021 на посаді землевпорядника Рожковицької сільської ради.
Стягнуто з Середино-Будської міської ради (вул. Центральна, 25, м. Середина-Буда, Шосткинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 24006272) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2021 по 22.08.2022 в сумі 153790,65 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішенням 1 сесії 8 скликання Середино-Будської міської ради від 15.12.2020 вирішено провести реорганізацію Рожковицької сільської ради шляхом приєднання до Середино-Будської міської ради. У подальшому розпорядженням міського голови № 98-К від 15.12.2020 працівників апарату Рожковицької сільської ради було попереджено про їх наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією Рожковицької сільської ради. За наслідками проведеної реорганізації відбулася ліквідація юридичної особи - Рожковицької сільської ради з подальшим вивільненням працівників. На час звільнення позивача з посади спеціаліста землевпорядника Рожковицької сільської ради, станом на 17.02.2021 в апараті Середино-Будської міської ради залишалися вакантними посади головного та провідного спеціалістів відділу земельних відносин та екології. Указані посади є вищими за кваліфікаційними вимогами та мають інші (вищі) умови оплати праці, а тому переведення позивача на посади з вищими кваліфікаційними вимогами без проведення відповідного конкурсу було не можливо. Вказує, що приймаючи рішення у справі суд першої інстанції не надав належної оцінки щодо рівнозначності посади спеціаліста землевпорядника Рожковицької сільської ради, яку займала позивач на час звільнення та наявним вакантним посадам провідного та головного спеціалістів у структурі апарату ради відповідача.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2009 прийнята на посаду землевпорядника Рожковицької сільської ради, як така, що пройшла конкурс.
Розпорядженням міського голови Середино-Будської міської ради від 17.02.2021 № 104-К на підставі пункту 1 частини 1 статті 40, ст. 44 КЗпП України, ст. 22, 24 Закону України "Про відпустки" та рішення 1 сесії 8 скликання від 15.12.2020 року "Про реорганізацію Рожковицької сільської ради шляхом приєднання до Середино-Будської міської ради", розпорядження міського голови від 15.12.2020 № 98-К звільнено з посади спеціаліста землевпорядника Рожковицької сільської ради ОСОБА_1 з 17 лютого 2021 у зв'язку з реорганізацією Рожковицької сільської ради шляхом приєднання до Середино-Будської міської ради.
Вбачаючи звільнення незаконним, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільняючи ОСОБА_1 з посади землевпорядника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідач не запропонував їй переведення на іншу роботу та не надав доказів неможливості такого переведення, що є порушенням частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим, оскаржуване розпорядження не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначаються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, службою в органах місцевого самоврядування є професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2).
За змістом статті 20 Закону, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випаду змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У такому випадку, звільнення допускається лише якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України).
Стверджуючи про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 та правомірність оскаржуваного розпорядження, Середино-Будська міська рада зауважує, що рішенням першої сесії восьмого скликання Середино-Будської міської ради від 15.12.2020 вирішено провести реорганізацію Рожковицької сільської ради шляхом приєднання до Середино-Будської міської ради, а розпорядженням міського голови № 98-К від 15.12.2020 землевпорядника Рожковицької сільської ради ОСОБА_1 було попереджено про її наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією Рожковицької сільської ради. На час звільнення позивача з посади спеціаліста землевпорядника Рожковицької сільської ради 17.02.2021 в апараті Середино-Будської міської ради залишалися вакантними посади, які є "вищими" за кваліфікаційними вимогами та мають "вищі" умови оплати праці, ніж займана позивачем посада (а.с. 66-68).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на посаді землевпорядника Рожковицької сільської ради з 01.04.2009, як така, що пройшла конкурс, що підтверджується копією трудової книжки.
Позивач здобула ступінь вищої освіти магістр за спеціальністю "Геодезія та землеустрій", має професійну кваліфікацію "Магістр з геодезії та землеустрою", що підтверджується дипломом магістра НОМЕР_2 від 19.06.2019 (а.с. 164).
Належних та достатніх доказів неякісного виконання позивачем посадових обов'язків землевпорядника через недостатню кваліфікацію, відповідачем до суду не надано.
У той же час відповідач не заперечує того, що на момент звільнення ОСОБА_1 були вакантними посади провідного та головного спеціаліста у відділі земельних відносин Середино-Будської міської ради. При цьому, відповідачем не запропоновано вказані посади позивачці з тих підстав, що вони мають вищі кваліфікаційні вимоги та мають вищі умови оплати праці.
Проте, відповідачем не надано суду належних доказів того, що кваліфікаційні вимоги посад провідного та головного спеціаліста у відділі земельних відносин Середино-Будської міської ради є вищими ніж кваліфікаційні вимоги посади землевпорядника Рожковицької сільської ради.
Також слід зазначити, що на офіційному сайті Середино-Будської міської ради від 22.01.2021 (https://sbmiskrada.gov.ua/news/1611298906/) та 05.03.2021 (https://sbmiskrada.gov.ua/news/1614925831/) було оголошено конкурс посадових осіб місцевого самоврядування, а саме головного спеціаліста землевпорядника відділу земельних відносин та екології апарату Середино-Будської міської ради (2 посади) та провідного спеціаліста відділу земельних відносин та екології апарату Середино-Будської міської ради (1 посада), в яких зазначено умови до особи, яка бажає взяти участь у конкурсі: громадянство України, вища освіта не нижче ступеня бакалавра, стаж роботи за фахом не менше 1 року в органах державної влади місцевого самоврядування, наявність практичного досвіду з автоматизованої обробки інформації, володіння українською мовою.
Як зазначено вище, позивач здобула ступінь вищої освіти магістр за спеціальністю «Геодезія та землеустрій» професійна кваліфікація «Магістр з геодезії та землеустрою», має 20 років стажу роботи за фахом, володіє українською мовою.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон) прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Частиною другою статті 10 Закону визначено, зокрема, що проведення стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Тобто Положення про порядок стажування у державних органах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01 грудня 1994 р№ 804 (далі - Положення), застосовується при прийнятті на службу в орган місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (постанова Кабінету Міністрів Українивід 22 липня 2016 р. №465).
Згідно з пунктом 8 Положення, посадова особа місцевого самоврядування після успішного закінчення стажування може бути переведена на посаду за рішенням сільського, селищного, міського голови без конкурсного відбору.
Про успішність стажування свідчить виконання стажистом в повному обсязі індивідуального плану стажування та підготовка керівником стажування висновку щодо можливості переведення працівника на більш високу посаду в органі місцевого самоврядування (пункт 6 Положення).
Тобто, посадова особа місцевого самоврядування після успішного закінчення стажування може бути переведена на посаду керівника відділу без конкурсного відбору за умови дотримання кваліфікаційних вимог до посади (щодо рівня освіти та стажу роботу відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом НАДС від 07 листопада 2019 р. №207).
Доказів запропонування ОСОБА_1 проходження стажування, або відмови від проходження стажування матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що вакантні посади є вищими за кваліфікаційними вимогами, а тому переведення позивача без проведення відповідного конкурсу було є неможливим.
Щодо доводів відповідача на вищий розмір посадового окладу вакантних посад, як на підставу неможливості запропонувати позивачці вищевказані посади, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 14 Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в органах місцевого самоврядування встановлено сім категорій посад. Посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад віднесено до сьомої категорії.
Статтею 15 Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено 15 рангів посадових осіб місцевого самоврядування, в тому числі особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Відтак, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" не визначається кваліфікація посад за розміром посадового окладу.
Отже, доводи відповідача щодо вищих окладів вакантних посад є необгрунтованими, оскільки посади землевпорядника та головного і провідного спеціаліста віднесено до однієї (сьомої) категорії посад органів місцевого самоврядування, незалежно від розміру посадового окладу.
Більше того, відповідачем не надано доказів того, що на момент звільнення позивача 17.02.2021, посадовий оклад землевпорядника сільської ради був меншим ніж посадовий оклад провідного або головного спеціаліста у відділі земельних відносин Середино-Будської міської ради, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати станом на 17.02.2021.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звільняючи ОСОБА_1 з посади землевпорядника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідач не запропонував їй переведення на іншу роботу та не надав доказів неможливості такого переведення, що є порушенням частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим, оскаржуване розпорядження не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним, а позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводів щодо стягнення з Середино-Будської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2021 по 22.08.2022 в сумі 153790,65 грн. апеляційна скарга не містить, тому рішення Сумського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Середино-Будської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 по справі № 480/5900/21 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко