16 березня 2023 р.Справа № 480/4866/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 03.08.22 року у справі № 480/4866/22
за позовом ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області
про скасування постанови,
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, в якому просила суд:
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкаля С.П. від 30.06.2022 року ВП № 64608443 про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 року у справі № 480/4866/22 позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 року у справі № 480/4866/22, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при примусовому виконанні виконавчого документа ним було вжито усіх передбачених законом заходів примусового виконання рішень зобов'язального характеру, а саме застосовано до боржника штрафні санкції, направлено до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, та повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Посилаючись на те, що вжиття інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення немайнового характеру, після надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, законодавством не визначено, вважає, що ухвалюючи постанову про закінчення виконавчого провадження після направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження № 64608443 з виконання виконавчого листа № 480/6736/20 від 22.02.2021 року, виданого Сумським окружним адміністративним судом, про:
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи тривалістю 05 років 01 місяць 05 днів, що складається: з половини строку навчання в Українській юридичній академії ім. Ф.Є. Дзержинського в період з 01.09.1987 року по 24.06.1991 року, періодів роботи на посаді В.о. народного судді Батецького районного народного суду з 18.09.1991 року по 15.02.1993 рік та народним суддею Батецького районного народного суду в період з 16.02.1993 року по 24.11.1994 рік.;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи з розміру 68% від суддівської винагороди, починаючи з дня його призначення, тобто з 09.07.2020 року.
Вищевказане виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця від 25.02.2021 року ВП №64608443, в якій зазначено про те, що рішення боржнику необхідно виконати протягом 10 робочих днів (а.с. 25).
15.03.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до державного виконавця надійшов лист «Про виконання рішення суду у справі №480/6736/20, в якому зазначено про те, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року у справі №480/6736/20 ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зараховано стаж роботи тривалістю 05 років 01 місяць 05 днів, що складається: з половини строку навчання з 01.09.1987 року по 24.06.1991 року, періодів роботи на посаді в.о. народного судді з 18.09.1991 року по 15.02.1993 рік та народним суддею з 16.02.1993 року по 24.11.1994 рік.
Зазначено, що з 09.07.2020 року здійснений перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 68 відсотків від суддівської винагороди. Грошове утримання у новому розмірі буде виплачено ОСОБА_1 у березні 2021 року (а.с. 27).
08.04.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до державного виконавця надійшов лист «Про виконання рішення суду у справі №480/6736/20, в якому зазначено про те, що грошове утримання у новому розмірі виплачується ОСОБА_1 починаючи з березня 2021 року. Сума нарахованих коштів за період з 09.07.2020 року по 28.02.2021 року становить - 143207,23 грн. Виплата нарахованих коштів в сумі - 143207,23 грн. буде забезпечена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до Головного управління на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Зазначено, що рішення суду у справі №480/6736/20 виконано боржником в межах покладених зобов'язань (а.с. 28, 28 з.б.).
11.06.2021 року державним виконавцем, на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 5100,00 грн., в якій боржника зобов'язано виконати рішення протягом 10 робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с. 29).
01.10.2021 року державним виконавцем, на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 10200,00 грн. (а.с. 29 з.б.).
08.11.2021 року державним виконавцем направлено до Сумського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду (а.с. 33-35 з.б.).
Не є спірною обставиною, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 у справі № 480/6736/20 у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду було відмовлено.
08.11.2021 року державним виконавцем до Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (а.с. 30-32).
30.06.2022 року державним виконавцем на підставі положень пункту 11 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 36).
Не погодившись з вищевказаним рішенням державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з передчасності ухвалення виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії визначений статтею 63 Закону №1404-VIII частиною першою якої передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Згідно частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Як зазначалось вище, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем на підставі пункту 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення виконавця з урахуванням встановлених у цій справі обставин а також доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ ) у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних відносин, дає підстави для висновку про те, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливе лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас колегія суддів зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і повідомлення правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і повідомлення правоохоронного органу не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Аналогічний висновок був наведений Верховним судом у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, в якій Судом також було зазначено про те, що розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність ухвалення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження з посиланням на те, що законодавством не визначено вжиття виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення немайнового характеру після надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду, який видав виконавчий документ із заявою (поданням) про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ним, в межах наявних у нього повноважень, вжито усіх передбачених законом заходів для повного та своєчасного виконання рішення.
Водночас слід зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу, подання заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, та надіслання повідомлення про вчинення злочину) не доводять достатність, та вичерпність вижитих виконавцем заходів..
У свою чергу, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт вжиття відповідачем вичерпних заходів з виконання рішення.
При цьому колегія суддів враховує, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, рішення суду залишається невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом скасування вищевказаної постанови державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції та правильності рішення суду не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 року у справі № 480/4866/22 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 року у справі № 480/4866/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко