16 березня 2023 р.Справа № 530/384/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.10.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Должко С.Р., м. Зіньків, повний текст складено 19.10.22 року по справі № 530/384/22
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №477343993 від 16.02.2022 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №475690513 від 15.02.2022 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП;
- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.ч. 1, 3 ст. 122 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рахунок ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496 грн. 20 коп.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.10.2022 року у справі № 530/384/22 позов задоволено частково.
Скасовано постанову серія РАП № 477343993 від 16.02.2022 року, винесену інспектором з паркування відділу контролю за паркування інспекції з питань контролю за паркування Дніпровської міської ради Буровим Акімом Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу закрито в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Скасовано постанову серія РАП № 475690513 від 15.02.2022 року винесену інспектором з паркування відділу контролю за паркування інспекції з питань контролю за паркування Дніпровської міської ради Колісник Ігорем Івановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за ч.3 ст. 122 КУпАП, а справу закрито в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнуто із Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради 992 гривні 40 копійок судових витрат на користь держави.
Відповідач, Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.10.2022 року у справі № 530/384/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що дії інспекторів з паркування вчинені згідно чинного законодавства, а постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 475690513 від 15.02.2022 року та серії РАП № 477343993 від 16.02.2022 року є правомірними.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2022 року інспектором з паркування відділу контролю за паркування інспекції з питань контролю за паркування Дніпровської міської ради Колісник Ігорем Івановичем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серія РАП № 475690513 у вигляді адміністративного штрафу у сумі 680 гривень. У постанові зазначено, що 01.02.2022 року о 12 год. 36 хв. ОСОБА_1 здійснила зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила вимоги підпункту и) п.15.9 розділу 15 ПДР, в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
16.02.2022 року інспектором з паркування відділу контролю за паркування інспекції з питань контролю за паркування Дніпровської міської ради Буровим Акімом Олександровичем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серія РАП № № 477343993 у вигляді адміністративного штрафу у сумі 340 гривень. У постанові зазначено, що 06.02.2022 року о 10 год. 13 хв. ОСОБА_1 здійснила зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вулиця Курчатова, 5, чим порушила вимоги п.3.34 розділу 33 ПДР, в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач не погодилась з постановами про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 475690513 від 15.02.2022 року та серії РАП № № 477343993 від 16.02.2022 року, звернулась з позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів про те, що ОСОБА_1 була за кермом автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 та вчинила правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 122 КУпАП, оскільки є докази того, що автомобіль ВАЗ2108 д.н.з. НОМЕР_1 знятий з обліку у зв'язку з вибраковкою, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частинами 1, 3 статті 122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З оскаржуваних постанов РАП № 475690513 від 15.02.2022 року та серії РАП № 477343993 від 16.02.2022 року встановлено, що позивач здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 “Зупинку заборонено”, чим було порушено вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, зупинка це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Згідно п. 8.4 “в” ПДР, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до Розділу 33 “Дорожні знаки” ПДР знак 3.34 “Зупинку заборонено” забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
Відповідно до пп. «и» п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Примітки до ст.122 КУпАП, суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч.1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами 1, 3 ст. 122 КУпАП є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а у разі, якщо правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), суб'єктом правопорушення є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, тобто фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Приймаючи оскаржувані постанови, відповідач виходив з того, що позивач є відповідальною особою у розумінні статті 14-2 цього Кодексу, оскільки за ним зареєстровано спірний транспортний засіб, а тому він несе відповідальність за порушення ч. ч. 1, 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду першої інстанції та доводи позивача щодо незаконності винесених постанов ґрунтуються на тому, що у вказаних в постановах місцях розташування знаходився не автомобіль позивача, а інший автомобіль, оскільки автомобіль ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 станом на 10.06.2022 року знятий з обліку у зв'язку з вибраковкою, шо підтверджується довідкою начальника сервісного центру ТСЦ№ 5341 МВС (а.с. 54). Крім того, зазначають, що автомобіль, зафіксований на фотознімках, не належить позивачу, а був лише клоном її автомобіля, який згорів в 2018 році, що підтверджується актом про пожежу від 07.06.2018 року. Позивач зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою для внесення факту відвертого злочину до ЄРДР та його розслідування з метою встановлення дійсних обставин підробки номерних знаків автомобіля та притягнення винних осіб до відповідальності за ст. 290 КК України. Таким чином, суд першої інстанції виходив з того, що на місці знаходився інший автомобіль з номерними знаками, як у позивача.
Статтею 142 КУпАП передбачено можливість фіксації порушень правил паркування в режимі фотозйомки шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, а тому такі зображення є належним доказом його вчинення.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься фотознімки, які у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП, розміщена на веб-сайті ipkp.dniprorada.gov.ua, та є належним і допустимим доказом.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Отже, належним та допустимим доказом, що підтверджує факт вчинення правопорушень передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 122 КУпАП, є інформація, що розміщена на веб-сайтах, у тому числі і фотознімки з нього.
При цьому, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджено фотознімками, на яких зафіксовано автомобіль з номерними знаками НОМЕР_1 .
Згідно з довідки Головного сервісного центру МВС від 31.05.2022 року, станом на 30.05.2022 року транспортний засіб ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 . Згідно даної довідки інформація про належного користувача відсутня. Тобто станом на 30.05.2022 року транспортний засіб позивача не був знятий з обліку у зв'язку з вибраковкою.
Отже, на час вчинення правопорушення за позивачем був зареєстрований автомобіль з номерними знаками НОМЕР_1 , при цьому докази реєстрації іншого транспортного засобу з аналогічними номерами в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, не є доведеним висновок суду першої інстанції про наявність автомобіля-“двійника”, адже дана інформація не була перевірена судом та не підтверджена належними доказами. Натомість, вищезазначена інформація з бази даних зареєстрованих транспортних засобів спростовує такий висновок суду першої інстанції, адже з останньої вбачається, що зареєстрований тільки один автомобіль марки ВАЗ 2108, державний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
При цьому факт звернення позивача з заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про кримінальне правопорушення не доводить факт наявності іншого автомобіля, не належного позивачу з ідентичними номерними знаками.
Колегія суддів зазначає, що позивач при обґрунтуванні позовних вимог посилався на те що транспортний засіб був відчужений за довіреністю у володіння іншій особі у 2012 році, проте відповідно до ст. 77 КАС України не надав на підтвердження цього жодного доказу. Так само не надано жодного доказу того що, зафіксований транспортний засіб є «двійником» транспортного засобу позивача.
Отже, відповідальною особою за зазначеними адміністративними порушеннями у відповідності до ч.1 ст. 14-2 КУпАП є ОСОБА_1 .
Оскільки зазначеними доказами, що містяться в матеріалах справи, в повній мірі підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що автомобіль, зафіксований на фотознімках, не належить ОСОБА_1 , а був лише клоном її автомобіля.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а, належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що у спірних правовідносинах відповідачем не було здійснено такого заміру, оскільки з доказової бази про адміністративне правопорушення встановлено, що замір відстані транспортного засобу ВАЗ 2108, державний номер НОМЕР_1 , було здійснено (а.с. 35 - 36).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та наявності підстав для скасування рішення першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було неправильно розподіллено судові витрати по сплаті судового збору, оскільки згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином суд першої інстанції помилково стягнув з бюджетних асигнувань відповідача на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято за недоведеність обставин справи які суд першої інстанції вважає встановленими, що призвели до ухвалення неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради задовольнити.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.10.2022 року по справі № 530/384/22 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко