Головуючий І інстанції: О.М. Кунець
16 березня 2023 р. Справа № 480/2381/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 16.09.22 по справі № 480/2381/22
за позовом ОСОБА_1
до Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України , Міністерства юстиції України
про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до відповідачів: Міністерства юстиції України (відповідач-1), Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (відповідач-2) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати оформлене протоколом № 79 від 22.12.2021 року рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида Сергія Миколайовича (посвідчення про право здійснення діяльності приватного виконавця №0523, видане 25.06.2020р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження офісу 04070, м.Київ, вулиця Спаська, 31-Б) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на один місяць;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2022р. №144/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 22.12.2021 р., оформлене протоколом № 79.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до Постанови від 26.08.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №66620693 з примусового виконання виконавчого напису від 15.06.2021 № 168515, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості за кредитним договором у розмірі 9712,50 грн. (а.с.87).
У виконавчому написі та заяві стягувача про примусове виконання рішення стягувачем була зазначена адреса реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , а адреса проживання АДРЕСА_2 .
При цьому, у виконавчому написі та заяві стягувача про примусове виконання рішення було зазначено дві адреси боржника:
- адреса реєстрації боржника : АДРЕСА_1 ;
- адреса проживання : АДРЕСА_2 .
Не зважаючи на наявність інформації щодо адреси реєстрації боржника, приватний виконавець Журид С.М. взяв до уваги саме інформацію щодо адреси проживання боржника - АДРЕСА_2 (яка була зазначена в заяві стягувача і нічим іншим не була підтверджена).
26.08.2021р. приватним виконавцем була винесена постанова про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні № 66620693 - 400грн. (а.с.88).
26.08.2021р. приватним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника у виконавчому провадженні № 66620693 основної винагороди в сумі 971,25грн. (а.с.102).
03.09.2021р. приватним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 66620693 (а.с.188).
14.12.2021р. приватним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 66620693 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) (а.с.89).
При цьому, ще до закриття виконавчого провадження, а саме - 17.09.2021р. боржниця ОСОБА_2 подала скаргу до Міністерства юстиції України на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида С.М. У скарзі було зазначено, що виконавче провадження відносно неї відкрито приватним виконавцем не за місцем виконання рішення. При цьому скаржниця звернула увагу, що при здійсненні виконавчого провадження приватний виконавець наклав арешт на її кошти, які містяться на рахунку, призначеному для отримання соціальних виплат, та повідомила, що постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанову про арешт коштів вона не отримувала. Також ОСОБА_2 зазначала, що її звернення залишені приватним виконавцем без розгляду.
На підставі зазначеної скарги Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида С.М. щодо здійснення виконавчого провадження № 66620693.
За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) складена довідка від 01.11.2021 р., згідно з якою при здійсненні виконавчого провадження № 66620693 приватний виконавець припустився порушень низки вимог законодавства про виконавче провадження (а.с.83-86).
На підставі вказаної довідки 16.12.2021 р. Міністерство юстиції України внесло до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с.97-100).
В поданні зазначається, що приватний виконавець Журид С.М. під час здійснення виконавчого провадження № 66620693 порушив вимоги Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання; Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у разі якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання рішення; щодо розгляду в установлені законом строки заяв та клопотань сторін виконавчого провадження; щодо направлення документів виконавчого провадження.
22.12.2021р. на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців ухвалено рішення про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на один місяць.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який є предметом розгляду у даній справі, оскільки не погоджується з висновками Міністерства юстиції України які викладено у поданні до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до відповідальності. Вважає рішення прийняте 22.12.2021р. на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців ухвалено рішення про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на один місяць протиправним. Відповідно, вважає безпідставним та протиправним і просить скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2022р. № 144/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» (а.с.71), яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 22.12.2022 р., оформлене протоколом № 79 (а.с.90-95).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
Згідно із статтею 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403), Міністерство здійснює контроль за діяльністю приватного виконавця шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством.
Частиною третьою статті 34 Закону №1403 встановлено, що позапланові перевірки проводяться, зокрема на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Комісія, відповідно до статті 39 Закону № 1403, утворюється при Міністерстві для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
Вказаною нормою Закону №1403 та Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства від 27.11.2017 № 3791/5 (далі - Положення) визначено, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань:
- розглядає подання Міністерства, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності;
- у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству чи Раді приватних виконавців України;
- приймає рішення на підставі подання Міністерства чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до розділу IV Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерство від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрований у Міністерстві 22.10.2018 за № 1195/32647 (далі - Порядок проведення перевірок), у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4, частини другої ст. 38 Закону № 1403, структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Так, на підставі скарги ОСОБА_2 від 17.09.2021, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відповідно до статті 34 Закону № 1403, пунктів 19, 26 розділу III Порядку проведення перевірок проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида С.М. щодо здійснення виконавчого провадження № 66620693.
У скарзі ОСОБА_2 зазначалось, що виконавче провадження відносно неї відкрито приватним виконавцем не за місцем виконання рішення. При цьому скаржниця вказала, що при здійсненні виконавчого провадження приватний виконавець наклав арешт на її кошти, які містяться на рахунку призначеному для отримання соціальних виплат, та повідомила, що постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанову про арешт коштів вона не отримувала. Також ОСОБА_2 зазначала, що її звернення залишені приватним виконавцем без розгляду.
За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управлінням складена довідка від 01.11.2021, згідно з якою Позивач при здійсненні виконавчого провадження № 66112429 порушив вимоги:
-частини другої статті 25 Закону № 1403, частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання;
-пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону щодо повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання у разі якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання рішення;
-пункту 3 частини другої статті 18 Закону щодо розгляду в установлені законом строки заяв та клопотань сторін виконавчого провадження;
-частини першої статті 28 Закону щодо направлення документів виконавчого провадження.
По іншим питанням, зазначеним у скарзі ОСОБА_2 порушень приватним виконавцем вимог законодавства перевіркою не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись частиною сьомою статті 34, пунктом 4 частини другої статті 38 Закону № 1403 Міністерством внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача.
Стосовно заяви ОСОБА_2 від 10.12.2021 з якої вона звернулась до Міністерства юстиції України про залишення її скарги (на існування якої вказує позивач в обґрунтування безпідставності притягнення його до відповідальності), слід зазначити, що дана заява не може бути взята судом до уваги, яка підстава для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного:
Згідно частини першої статті 40 Закону № 1403 та пункту 3 Положення Комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Вказана норма є імперативною та не надає права Комісії вчиняти на власний розсуд - розглядати подання чи ні.
Так, згідно із вимогами Закону № 1403 та Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає подання Міністерства, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Отже, відповідно до Закону № 1403 та Положення Комісія розглядає подання Міністерства з приводу порушень, які були встановлені перевіркою, а не скаргу боржника.
Крім того, довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 складена 01.11.2021, а заява про залишення відповідної скарги без розгляду датована 10.12.2021, тобто через один місяць після проведення перевірки.
Колегія суддів зазначає, що питання правомірності перевірки контролюючим органом діяльності приватного виконавця в частині дотримання ним вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій було предметом дослідження Верховним Судом під час розгляду справи № 320/1771/19 за подібних правовідносин та правова позиція щодо якого була викладена у постанові від 28.04.2021.
Зокрема у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що перевірка контролюючим органом діяльності приватного виконавця в частині дотримання ним вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій, що прямо передбачено пунктом 1 розділу I і пунктом 6 розділу III Порядку, не суперечить положенням Законів № 1403-VIII та № 1404-VIII.
Верховний Суд наголосив, що на відміну від судового контролю за виконанням судових рішень, який має на меті поновлення порушеного права учасника виконавчого провадження, зокрема шляхом скасування рішення приватного виконавця, наслідком відомчого контролю за діяльністю приватного виконавця є застосування заходів дисциплінарного впливу, призначенням яких є превентивна функція. Дисциплінарна відповідальність має позасудовий характер.
Враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 320/1771/19, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності відповідних повноважень у МЮ України і Дисциплінарної комісії здійснювати оцінку процесуальних виконавчих дій вчинених приватним виконавцем на виконання судового рішення в межах контролю за діяльністю приватного виконавця та вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування заходів дисциплінарного впливу.
Відтак, застосування Комісією дисциплінарного стягнення має на меті запобігання повторного порушення приватним виконавцем вимог законодавства, що призведе до відсутності порушень прав третіх сторін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання позивача про те, що висновки Комісії в оскаржуваному рішенні не містять ознак дисциплінарного проступку, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося вище, Постановою від 26.08.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 66620693 з примусового виконання виконавчого напису від 15.06.2021р. №168515, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості за кредитним договором у розмірі 9712,50 грн.
Перевіркою встановлено, що у виконавчому написі та заяві стягувана про примусове виконання рішення зазначена адреса реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , та адреса проживання: АДРЕСА_2 .
З огляду на це слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону № 1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до цього Закону знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
При цьому, місце виконання рішення визначено статтею 24 Закону, частиною другою якої встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи а б о за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру приватних виконавців України приватний виконавець здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі міста Києва.
Варто зауважити, що місце проживання боржниці вказане у виконавчому написі відноситься до території виконавчого округу приватного виконавця.
При цьому слід звернути увагу, що за змістом постанови від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду було сформовано низку правових висновків:
-приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України;
-факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є офіційною адресою , а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні ді ї , що пов'язані з місцем її проживання;
- частина друга статті 24 Закону пов'язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі;
-незареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самою особою (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання,
- встановленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні вказаного Закону;
-виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись;
-відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності;. справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону № 1403 та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень;
- нез'ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі на обов'язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, визначення місця виконання виконавчого документа щодо боржника - фізичної особи має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ виконавця.
Вищевказане узгоджується з правовою позицією висловленою у постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19, від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20, від 29.04.2021 у справі № 300/3258/20, від 05.05.2021 у справі № 160/15005/20, № 280/5862/20, № 620/2957/20, від 29.07.2021 у справі № 260/3601/20, № 520/10563/2020, від 09.09.2021 у справі № 540/2769/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Положення цієї норми поширюється на приватного виконавця, оскільки відповідно до частини першої статті 16 Закон № 1403 приватний виконавець уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень.
Враховуючи, що згідно з виконавчим написом адресою реєстрації боржниці є: Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Київська, буд. 165, яка не належить до виконавчого округу приватного виконавця, слід зазначити, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий напис та відкрив виконавче провадження № 66620693 не за місцем виконання рішення, чим порушив вимоги частини другої статті 25 Закону № 1403 та частини другої статті 24 Закону.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
В порушення цих вимог приватний виконавець не повернув стягувану пред'явлений не за місцем виконання виконавчий напис, а відкрив виконавче провадження № 66620693.
Крім того, перевіркою журналу реєстрації вихідної кореспонденції приватного виконавця встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження зареєстрована у цьому журналі 26.08.2021 за вихідним № 5669 та направлена приватним виконавцем на адресу проживання боржниці, яка зазначена у виконавчому написі ( АДРЕСА_3 ), рекомендованим поштовим відправленням за №0600009049948).
При цьому слід зазначити, що постанова про відкриття виконавчого провадження, боржниці за адресою її реєстрації, яка зазначена у виконавчому написі (53403, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Київська, буд. 165) приватним виконавцем не направлялась. Позивач не спростував дані твердження відповідача. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначив, що він не був зобов'язаний надсилати копію постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу за якою була зареєстрована боржниця, оскільки направив відповідну постанову на адресу її проживання (м.Київ). Докази отримання постанови боржницею відсутні і позивач пояснив, що не зобов'язаний пересвідчуватися у тому, що боржник отримав відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вказану позицію позивача суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставною, оскільки відповідно до частини першої статті 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 -4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувану та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Виходячи з аналізу вказаної статті, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а приватний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 756/9582/14-ц.
Враховуючи викладене слід зазначити, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 66620693, в порушення вимог частини першої статті 28 Закону, за адресою реєстрації боржниці, яка зазначена у виконавчому написі, приватним виконавцем не надсилалась.
Також перевіркою правомірно встановлено, що 03.09.2021 приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, яка зареєстрована в журналі реєстрації вихідної кореспонденції приватного виконавця 03.09.2021 за вихідним № 7240 та направлена боржниці на адресу проживання, яка зазначену у виконавчому написі ( АДРЕСА_3 ).
При цьому слід зазначити, що перевіркою журналу реєстрації вихідної кореспонденції приватного виконавця встановлено, що постанова про арешт коштів боржника від 03.09.2021 в порушення вимог частини першої статті 28 Закону на адресу реєстрації боржниці, яка зазначена у виконавчому написі приватним виконавцем не направлялась.
Наданий позивачем "реєстр" на відправлення поштової кореспонденції (а.с.96) від 03.09.2021р. якою нібито має бути підтверджено факт надсилання кореспонденції на адресу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (проста кореспонденція) також не приймається судом до уваги, оскільки з даного реєстру неможливо встановити яка саме кореспонденція направлялася на адресу боржника. Отже, докази надсилання на адресу ОСОБА_2 постанови про накладення арешту взагалі відсутні.
Крім цього, на сторінці 7 Протоколу №79 (а.с.93 на звороті) зазначено, що під час засідання комісії позивач - ОСОБА_1 порушення щодо не надсилання копій постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу місця проживання боржника - визнає. Зазначений недолік у своїй діяльності він усунув.
Отже, виявлені позаплановою невиїзною перевіркою порушення вимог законодавства при здійсненні виконавчого провадження № 66620693 свідчать про неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов'язків та містять ознаки дисциплінарного проступку. Відтак, твердження позивача про відсутність дисциплінарного проступку не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо процедури прийняття рішення Комісією, колегія суддів зазначає наступне.
Так, для вирішення питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності утворюється Комісія.
Відповідно до пункту 16 Положення рішення Комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом десяти робочих днів після засідання Комісії. Члени Комісії, які брали участь в її засіданні дистанційно, підписують протокол засідання Комісії кваліфікованим електронним підписом не пізніше наступного робочого дня з дня його отримання.
Згідно із пунктом 18 Положення протокол засідання Комісії має містити перелік присутніх на засіданні осіб, порядок денний, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Комісією рішення. У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у протоколі засідання Комісії зазначається вид дисциплінарного стягнення, який застосовано до приватного виконавця.
Пунктом 6 Положення визначено, що Комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.
Згідно з пунктом 13 засідання Комісії вважається повноважним у разі присутності на ньому не менше п'яти членів комісії.
Так, протокол засідання Комісії у відповідності до вищевказаних приписів містить типову структуру, зокрема, зазначено питання, що внесені на порядок денний, осіб, що брали участь в обговоренні питань, а також рішення, що було прийнято за результатами обговорення.
Відповідно до пункту 15 Положення рішення Комісії приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх па засіданні членів комісії.
В межах спірних правовідносин, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді попередження прийнято більшістю голосів від загальної кількості членів Комісії.
Твердження Позивача, що в рішенні Комісії № 79 від 22.12.2021 відсутні міркування, з яких виходила Комісія коли застосовувала дисциплінарне стягнення до Позивача, є помилковими. Як свідчить саме оскаржуване рішення № 79, Комісією при застосуванні дисциплінарного стягнення було враховано пояснення Позивача, обставини вчинення проступку, умисний ступінь вини, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди.
Відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного. Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 по справі № 320/1771/19 та від 10.06.2021 по справі № 420/11224/20 у подібних правовідносинах, зокрема зазначено, що висновок щодо невмотивованості рішення Комісії, оформленого протоколом засідання, зроблений судами без проведення комплексного аналізу положень Порядку, у якому вимоги стосовно зазначення змісту виявлених порушень, допущених приватним виконавцем, із посиланням на норми законодавства ставляться до довідки, складеної за результатами перевірки (пункт 17 розділу III), і подання Міністерства (пункт 2 розділу VI).
Аналіз наведених норм у сукупності з положеннями Закону № 1403, які визначають порядок розгляду питання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, дає підстави для висновку про те, що Комісія у процедурі дисциплінарного провадження зобов'язана розглянути на своєму засіданні подання Міністерства по суті виявлених порушень у діяльності приватного виконавця, заслухати пояснення останнього з цього приводу та шляхом голосування прийняти одне з рішень, перелічених у частині четвертій статті 40 Закону № 1403, урахувавши, у разі задоволення подання, обставини, які мають суттєве значення для обрання виду дисциплінарного стягнення (частина п'ята статті 40 Закону № 1403).
Водночас, дисциплінарним проступком приватного виконавця у відповідності до Закону № 1403, зокрема є невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
У ході розгляду подання Міністерства Комісією було перевірено факти, викладені у поданні, зокрема, щодо порушення вимог чинного законодавства та встановлено наступне.
Комісією констатовано, що позивачем порушено вимоги: частини другої статті 25 Закону № 1403, частини другої статті 24 Закону щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання; пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону щодо повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання у разі якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання рішення; частини першої статті 28 Закону щодо направлення документів виконавчого провадження.
При цьому, вказані порушення не спростовані позивачем в ході судового розгляду справи, що свідчить про неналежне виконання своїх обов'язків, наявність дисциплінарного проступку у діях приватного виконавця визначеного пунктом 4 частиною другої статті 38 Закону № 1403.
Допущені приватним виконавцем порушення змусили боржника у виконавчому провадженні звернутися із скаргою до Міністерства юстиції України.
Так, Комісія дослідивши матеріали подання та заслухавши доводи присутніх, вирішила задовольнити подання Міністерства про притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача та враховуючи обставини вчинення проступків, наявність вини Позивача, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, Комісією вирішено застосувати до Позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на один місяць, що на переконання суду не є найсуворішим видом стягнення.
Отже, з аналізу протоколу чітко прослідковується, які саме порушення на думку Комісії як наслідок стали підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Стосовно належного повідомлення приватного виконавця про засідання Комісії, - абзацами другим та третім пункту 25 Положення передбачено, що Комісія зобов'язана запросити на засідання приватного виконавця, стосовно якого Мін'юстом внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання.
Приватний виконавець, щодо якого внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання не пізніше ніж за 5 днів до проведення засідання Комісії рекомендованим поштовим відправленням або на електронну адресу, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Як свідчить з матеріалів справи, листом секретаря Комісії від 16.12.2021р. повідомлено приватного виконавця Журиду С.М. про дату, час та місце засідання Комісії у строки визначенні Положенням (а.с.72). Також вказаний лист разом із копією внесеного подання направлено приватному виконавцю Журиду С.М. на електронну адресу, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Про отримання зазначеного листа повідомляє і сам Позивач у своєму позові.
З огляду на викладене приватного виконавця Журиду С.М. щодо якого внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності було повідомлено належним чином. При цьому, ОСОБА_1 був присутнім на засіданні Комісії під час якого надавав додаткові пояснення. З протоколу засідання Комісії слідує, що Позивач надав письмові та усні пояснення, які були досліджений членами Комісії, а отже враховані Комісією при прийнятті рішення.
Так, Комісією при прийняті рішення, зокрема враховано пояснення позивача в частині відсутності в його діях порушення вимог пункту 3 частини другої статті 18 Закону щодо не надання відповіді на звернення боржника. Позивачем Комісії надано: копію листа від 13.10.2021 за вих. № 16711, яким надано відповідь на це звернення, та список згрупованих рекомендованих відправлень, відповідно до якого заявниці направлено рекомендований лист.
Вказане досліджено на засіданні Комісії та не кваліфікувалось, як порушення законодавства Позивачем.
Крім того, Позивач на засіданні Комісії наголосив, що виконавче провадження № 66620693 відкрив з урахуванням місце знаходження майна боржника. При цьому, жодних доказів про наявність у боржника коштів на рахунках у банку приватний виконавець під час перевірки Управлінням та на засіданні Комісії не надав.
Водночас, в додатках до заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 15.06.2021 № 168515 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШП» заборгованості за кредитним договором у розмірі 9712,50 грн. відсутні довідки, які підтверджують наявність коштів на рахунку боржника та на які посилається Позивач, а також відсутні скановані копії відповідних довідок в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Отже, Позивачем не надано доказів того, що Комісія неповно та не об'єктивно дослідила обставини справи, а тим паче мала упереджене ставлення до Позивача. З приводу останнього Позивачем не надано жодних доказів.
Наявність відкритого рахунку в банку не є підтвердженням знаходження на ньому грошових коштів (майна боржника). Так, з аналізу статті 2, 4, 24 Закону, статті 2 КАС України, статей 179, 190 Цивільного кодексу України вбачається, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки. Майном на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку.
Враховуючи вищевикладене, приватний виконавець відкрив виконавче провадження без підтвердження, що боржник дійсно мав грошові кошти на рахунку в банку. Відтак, у приватного виконавця були відсутні відомості про наявність на території міста Києва майна боржника, зокрема грошових коштів, тому приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист та відкрив виконавче провадження не за місцем виконання рішення, чим порушив вимоги частини другої статті 24 Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанову Верховного Суду від 19.05.2022по справі № 160/16943/20 у подібних правовідносинах.
Таким чином, рішення Комісії прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин дисциплінарної справи, а отже твердження позивача щодо неврахування його пояснень не відповідає дійсності.
Стосовно посилання позивача на окрему думку ОСОБА_3 , слід зазначити, що окрема думка не має обов'язкового значення, відповідно не породжує юридичних наслідків та не може розглядатися як джерело права, отже має лише доктринальне значення.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Міністерство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 N 288 (надалі - Положення N 228), Міністерство юстиції України (Мін'юст) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері електронних довірчих послуг, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
Згідно з пунктом 83 Положення № 228, Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом; забезпечує доступ державних та приватних виконавців до баз даних і реєстрів, зокрема електронних, що містять інформацію про боржників, їх майно та кошти; здійснює відповідно до закону державне регулювання діяльності приватного виконавця; надає державним та приватним виконавцям роз'яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень.
Відповідно до визначення статті 16 Закону № 1403 приватний виконавець - це особа, уповноважена державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень.
Водночас, частиною першою статті 13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 34 Закону № 1403 Міністерство здійснює контроль за діяльністю приватного виконавця шляхом проведення позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 7 Закону № 1403 у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство вносить вмотивоване подання до Комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Порядок здійснення перевірок визначає механізм здійснення Міністерством перевірок діяльності працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, у тому числі стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання вчинення державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
Згідно пункту 19 частини III цього Порядку проведення перевірки, зокрема, зазначено, що позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Водночас, положеннями статті 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на зазначене, твердження позивача про те що Міністерство має здійснювати лише відомчий контроль за діяльністю приватного виконавця, не заслуговує на увагу та суперечить нормам законодавства, адже згідно вище вказаних норм, на законодавчому рівні закріплено обов'язок за Міністерством здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця, в тому числі, щодо виконання рішення суду.
Перевірка контролюючим органом діяльності приватного виконавця в частині дотримання ним вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій, що прямо передбачено пунктом 1 розділу І і пунктом 6 розділу III Порядку, не суперечить положенням законів «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і «Про виконавче провадження».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та неправомірність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки перевірка та розгляд Подання були проведенні у відповідності до приписів Закону № 1403, а відтак рішення Комісії від 22.12.2021 № 79 та наказ Міністерства про застосування до Позивача дисциплінарного стягнення є такими що не підлягають скасуванню. Наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2021 р. № 144/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» було прийнято відповідно до пункту 1 частини першої, частин другої та третьої статті 41 Закону № 1403. Зазначеним Наказом було введено в дію рішення Комісії № 79 від 22.12.2022, про задоволення подання Міністерства про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на один місяць.
Рішення Комісії про задоволення відповідного подання Міністерства чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін'юсту.
Позивачем не зазначено жодної норми чинного законодавства, яке б було порушено Міністерством при виданні Наказу.
З огляду на вищезазначене, Наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2021 р. № 144/7 видано на підставі рішення Комісії, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а вимоги позивача щодо скасування Наказу та визнання його протиправним є безпідставними.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 по справі № 480/2381/22 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко