16 березня 2023 р.Справа № 440/1231/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,
представника позивача Сиротенка В.В.,
представника відповідача Вишневської Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2022, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.08.22 року по справі № 440/1231/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Кременчукгаз", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якій просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо встановлення для Приватного акціонерного товариства “Кременчукгаз” економічно обґрунтованого тарифу на послуги з розподілу природного газу на 2022 рік;
- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для Публічного акціонерного товариства “Кременчукгаз” економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу на 2022 рік, включивши до складу тарифу компенсацію вартості придбання об'ємів (обсягів) природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат/втрат за 2019-2020 роки в розмірі 12761,20 тис.грн. без податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду заяви позивача про встановлення (перегляд) тарифу на 2022 рік відповідачем протиправно, без надання оцінки поданим розрахункам та документам, без наведення будь-яких підстав, не включено до структури тарифу на послуги з розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» компенсації витрат на придбання обсягів природного газу для потреб виробничо-технологічних втрат за 2019 - 2020 роки, внаслідок чого порушено встановлене статтею 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» право позивача на встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу, який забезпечує покриття економічно обґрунтованих витрат останнього, що входять до складу собівартості відповідних послуг, сплату всіх податків та зборів, отримання обґрунтованого розміру прибутку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 року у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що затверджуючи тариф на розподіл природного газу для позивача, НКРЕКП повинно було встановити такий тариф, що є економічно обгрунтованим та враховував би всі матеріальні витрати у спірному випадку позивача.
Представник позивача зазначає, що необхідність формування відповідного тарифу з огляду на його економічну обґрунтованість прямо передбачена законодавством і встановлює для НКРЕКП відповідний обов'язок при встановленні та зміні тарифів, зокрема, і для ПрАТ «Кременчукгаз».
Формула, за якою розраховується тариф на послуги розподілу природного газу за одиницю річної замовленої потужності затверджена розділом II Методики 236. Згідно з пунктом 4 розділу III Методики 236 при розрахунку тарифу до складу планових матеріальних витрат включаються виграти пов'язані з використанням природного газу на нормативні та виробничо-технологічні витрати/втрати природного газу.
Отже, законодавством врегульований порядок компенсації витрат ліцензіатів саме шляхом включення їх до складу витрат структури тарифу.
На переконання позивача, висновок суду першої інстанції про те, що вданому випадку встановлення економічно обгрунтованого тарифу шляхом корегування планової річної тарифної виручки не носить обов'язкового характеру для НКРЕКП не відповідає дійсності.
Поняття «може», застосоване в тексті абзацу першого оозділу V Методики № 236, вказує на відносний обов'язок НКРЕКП, щодо включення до складу структури тарифу на послуги з розподілу природного газу відповідного корегування залежне від конкретних обставин.
Крім того, позивач вважає, що вважаємо, що місцевий адміністративний суд, розглядаючи справу міг самостійно встановити наявність чи відсутність підстав для зобов'язання відповідача щодо включення до структури тарифу компенсації понесених позивачем витрат минулих періодів безвідносно наявності судового рішення про визнання протиправною та скасування Постанови № 2755.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу операторам газорозподільних систем, в т.ч. ПрАТ «Кременчукгаз», належить до виключних повноважень НКРЕКП.
Представник відповідача зазначає, що обґрунтування позовної заяви зводяться до непогодження Позивачем з рівнем тарифу, встановленого постановами НКРЕКП від 15.12.2016 № 2293, 24.12.2019 № 3028 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1166). Так, скаржник зазначає, що «На сторінках 52, 58 Акту перевірки відповідачем приведено порівняльний аналіз фактичних та планових витрат на послуги розподілу природного газу за 2019-2020 роки». Проте, позивач не оскаржував жодну з вищенаведених постанов НКРЕКП, зокрема, з підстав їх економічної необґрунтованості.
Встановлення тарифу на певному рівні з включанням до тарифу певного рівня витрат, відноситься до внутрішньої компетенції державного органу (дискреційних повноважень), а тому відсутні підстави вважати, що всі зазначені ПрАТ «Кременчукгаз» в заяві від 28.10.2021 № 06/3093 компенсації мали обов'язково бути враховані НКРЕКП, оскільки кожну статтю витрат має бути документально підтверджено скаржником.
Відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення таких вимог адміністративного позову, оскільки суд не може перебирати на себе компетенцію державного органу шляхом зобов'язання вчинити вищевказані дії.
На переконання представника відповідача, твердження скаржника про бездіяльність НКРЕКП яка полягає у невстановлені економічно обґрунтованого тарифу на послуги розподілу приролного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» шляхом включення компенсації витрат за 2019-2020 роки згідно заяви № 06/3093 від 28.10.2021, не відповідають дійсним обставинам справи, а тому підстави для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 відсутні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз» (ідентифікаційний код 03351734) зареєстроване як юридична особа 06.02.1995, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 15 - 22, т. 2/.
Згідно з постановою НКРЕКП від 15.06.2017 № 777 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міст Кременчук, Горішні Плавні, Кременчуцького та Семенівського районів Полтавської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні чи експлуатації ПАТ «Кременчукгаз» /а.с.16 - 17, т.1/.
Протягом 2019 року позивачем при здійсненні ліцензованої діяльності застосовувався тариф на послуги з розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 434, зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2293, а саме, 220,20 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ) /а.с. 24 - 25, т.1/.
Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3028 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП № 1166 від 24.06.2020, встановлено ПрАТ «Кременчукгаз» тариф на послуги з розподілу природного газу у період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року та з 1 липня 2020 року - 0,29 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) /а.с. 27, т.1/.
Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 № 2455 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» установлено ПрАТ «Кременчукгаз» тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,39 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) /а.с. 26, т.1/.
29.10.2021 ПрАТ «Кременчукгаз» подано до НКРЕКП заяву від 28.10.2021 № 06/3093 «Щодо необхідного тарифу на послуги розподілу природного газу на 2022 рік» /а.с. 43, т.1/, до якої додано заяву про встановлення (перегляд) тарифу ПрАТ «Кременчукгаз» від 28.10.2021 /а.с. 44 - 45, т.1/ та пояснювальну записку /а.с. 46 - 89, т.1/ із розрахунками, необхідними додатками і документами, які визначені пунктом 6 Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу.
Відповідно до Розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу (без урахування ПДВ) ПрАТ «Кременчукгаз» (додаток 5 до Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (пункт 6 розділу VIII) у тариф на послуги розподілу природного газу у сумі 1,62 грн за 1 м3 на місяць позивачем віднесено, зокрема, коригування планової річної тарифної виручки 83 755,40 тис. грн.
Із пояснювальної записки слідує, що ПрАТ «Кременчукгаз» планує отримати прибуток на виробничі інвестиції (капітальний ремонт та модернізація елементів ГРС) загальною сумою 96 307,3 тис. грн для понесення наступних витрат та фінансування компенсацій витрат і збитків, яких підприємство недоотримало протягом 2019 - 2021 років, зокрема, компенсації витрат та збитків, яких зазнало товариство у 2019 році - 6494,6 тис. грн, компенсації витрат та збитків, яких зазнало товариство у 2020 році - 15 461,7 тис. грн, компенсації витрат та збитків, яких зазнало товариство у 2021 році - 61 799,2 тис. грн (всього - 83755,5 тис. грн) /а.с. 87, т.1/.
Подані документи містили протокол відкритого обговорення проекту структури тарифу на послуги з розподілу природного газу ПрАТ «Кременчукгаз» на 2022 рік від 28.10.2021 /а.с. 216 - 220, т.1/, зміст якого свідчить, що у відкритому обговоренні взяли участь представники ПрАТ «Кременчукгаз» та інші заінтересовані особи - представники ТОВ «КГ ГРУП», Управління житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної адміністрації, ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ПАТ «Укрнафта», Департаменту Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Полтавської області, мешканець м. Кременчука.
13.12.2021 проведено відкрите обговорення проєкту постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз», що зафіксовано відповідним протоколом від 13.12.2021 № 341-п/2021 /а.с. 237 - 239, т.1/ та додатком до нього у вигляді таблиці узгоджених позицій до проєкту постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» /а.с. 240 - 250, т.1/.
Протокол від 13.12.2021 № 341-п/2021 підписано головою Правління ПрАТ «Кременчукгаз» із зауваженнями та пропозиціями: 1) включити до структури тарифу компенсацію дефіциту тарифів на ВТВ за 2019 - 2020 рр. загальною сумою 12 761,3 тис. грн, а саме: невідшкодований дефіцит тарифу по ВТВ за 2019 рік сумою 6494,6 тис. грн (11 198,9 тис. грн - 4704,3 тис. грн), дефіцит тарифу по ВТВ за 2020 рік сумою 6266,7 тис. грн; 2) включити до структури тарифу обсяги ВТВ 8771,759 тис. м3 /рік замість 6570,0 тис. м3 /рік, тобто в межах обсягів, розрахованих у відповідності до Методики визначення розмірів ВТВ.., затверджених постановою НКРЕКП № 2033 від 06.11.2020.
Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2755 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» /а.с. 1, т. 2/ установлено ПрАТ «Кременчукгаз» тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,46 за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). Пунктом 4 вказаної постанови визначено, що ця постанова набирає чинності з 01 січня 2022 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із додатком до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2755 «Структура тарифу на послуги природного газу Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» з 01 січня 2022 року» /а.с. 2, т.2/ до структури тарифу віднесено, зокрема, коригування тарифної виручки «- 18 610,2 тис. грн».
Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю НКРЕКП щодо встановлення для Приватного акціонерного товариства “Кременчукгаз” економічно обґрунтованого тарифу на послуги з розподілу природного газу на 2022 рік у зв'язку із не включенням до складу тарифу компенсації вартості придбання об'ємів (обсягів) природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат/втрат за 2019-2020 роки в розмірі 12761,20 тис.грн. без податку на додану вартість, звернувся до суду із позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що НКРЕКП не допущено бездіяльності щодо встановлення тарифу на розподіл природного газу на 2022 рік для ПрАТ "Кременчукгаз", оскільки прийнято постанову від 22.12.2021 № 2755 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз», при цьому економічна обґрунтованість встановленого тарифу підлягає оцінці лише в межах спору щодо правомірності такої постанови.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначені Законом України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 329-VIII державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 32 частини 1 статті 1 Закону № 329-VIII Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
За приписами пункту 13 частини 1 статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Згідно з частиною 7 статті 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Статтею 3 Закону № 329-VIII передбачено, що ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами:
1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;
2) вільної торгівлі природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;
3) вільного вибору постачальника природного газу;
4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу на/з території України;
5) невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб;
6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG;
7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб'єктів ринку природного газу, у тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання державної форми власності;
8) додержання встановлених технічних норм та норм безпеки;
9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів;
10) відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
Частиною 6 статті 4 Закону № 329-VIII визначено, що ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG, а також інші платежі, пов'язані з доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи), повинні бути:
1) недискримінаційними;
2) прозорими;
3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб'єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб'єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.
Рішення Регулятора про встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2016 № 236 затверджено Методику визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (далі - Методика № 236), дія якої поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали або мають намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (далі - Оператори газорозподільної системи, Оператори ГРМ, ліцензіати).
За змістом пункту 4 розділу І Методики № 236 тариф на послуги розподілу природного газу - виражена у грошовій формі вартість послуги із доступу до потужності газорозподільної системи, що визначається в гривнях за одиницю енергії та/або м-3 до одиниці часу; структура тарифу на послуги розподілу природного газу (планованої тарифної виручки) (далі - структура тарифу) - перелік елементів витрат, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, та/або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, планованого прибутку та коригування планованої річної тарифної виручки.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Методики № 236 тариф на послуги розподілу природного газу за одиницю річної замовленої потужності розраховується за формулою - Т розп = ТВ : W розп (грн за 1 м 3 на місяць), де ТВ - планована річна тарифна виручка суб'єкта господарювання з розподілу природного газу на планований період, тис.грн; W розп - загальна планована річна замовлена потужність розподілу природного газу ліцензіата (1000 м-3 на рік), що визначається відповідно до глави 6 розділу VI Кодексу.
У свою чергу планована річна тарифна виручка (ТВ) розраховується на основі повної планованої собівартості (В), що визначається відповідно до розділу III цієї Методики, планованого прибутку (П), який визначається відповідно до розділу IV цієї Методики, та коригування тарифної виручки (К), яке визначається відповідно до розділу V цієї Методики, за формулою ТВ = В + П + К (тис. грн) (п. 2 розділу ІІ Методики № 236).
Відповідно до розділу V Методики № 236 при розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу до складу планованої річної тарифної виручки може включатися коригування планованої річної тарифної виручки, яке може мати як додатне, так і від'ємне значення, що визначається з урахуванням:
фінансування компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень у частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України;
коригування планованої річної тарифної виручки за результатами проведення планового та/або позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у нафтогазовій сфері та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201;
коригування планованої річної тарифної виручки у зв'язку із відхиленням фактичної річної замовленої потужності розподілу природного газу від планованої;
інших відхилень планованої річної тарифної виручки від здійснення діяльності з розподілу природного газу.
Розділом ІХ Методики № 236 передбачено процедуру встановлення та перегляду тарифів на послуги розподілу природного газу.
Так, за приписами пункту 1 розділу ІХ Методики № 236 тариф на послуги розподілу природного газу встановлюється НКРЕКП за умови наявності у суб'єкта господарювання відповідної чинної ліцензії або одночасно з видачею ліцензії.
Відповідно до пунктів 4 - 7 розділу ІХ Методики № 236 установлення тарифів на послуги розподілу природного газу здійснюється НКРЕКП за умови відповідного обґрунтування суб'єктом господарювання планованих витрат, пов'язаних із розподілом природного газу.
Рішення про встановлення або перегляд тарифів на послуги розподілу природного газу приймається НКРЕКП на засіданнях, що проводяться у формі відкритих слухань.
Для встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу суб'єкт господарювання подає до НКРЕКП не пізніше ніж за 60 календарних днів до початку планованого періоду заяву про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу (далі - заява) за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Методики, до якої додаються:
1) пояснювальна записка до розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, підготовлена відповідно до Примірного переліку питань (додаток 2 до цієї Методики);
2) динаміка розвитку основних техніко-виробничих показників суб'єкта господарювання (додаток 3 до цієї Методики);
3) динаміка звітних даних та плановані розрахункові дані про ліцензовану діяльність суб'єкта господарювання з розподілу природного газу та розрахунок тарифу на планований період (додатки 4 та 5 до цієї Методики);
4) динаміка річної замовленої потужності розподілу природного газу з відповідними обґрунтуваннями (додаток 6 до цієї Методики);
5) розрахунок витрат, пов'язаних із використанням природного газу на нормативні та виробничо-технологічні втрати/витрати природного газу;
6) розрахунок матеріальних витрат та динаміка цих витрат за попередній період, базовий період та очікувані зміни у планованому періоді з відповідними обґрунтуваннями;
7) розрахунок витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи та інформація щодо показників витрат на оплату праці за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями (додаток 7 до цієї Методики);
8) розрахунок амортизаційних відрахувань на планований період та динаміка цих витрат за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями з урахуванням строків амортизації (додаток 8 до цієї Методики);
9) розрахунок інших витрат на планований період та динаміка цих витрат за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями;
10) розрахунок прибутку з урахуванням суми прибутку на виробничі інвестиції на планований період та динаміка відповідних показників за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями;
11) план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, оформлений з дотриманням вимог розділу IV Кодексу, та розрахунок джерел фінансування на перший рік плану розвитку (інвестиційної програми);
12) копії фінансової звітності (за попередній період): балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та примітки до фінансової звітності;
13) копії декларації з податку на прибуток підприємства з додатками (за попередній період) з виділенням інформації, пов'язаної з розподілом природного газу, з рядка 1.2.1 додатка АМ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства;
14) протокол відкритого обговорення (відкритого слухання) на місцях, проведеного відповідно до вимог Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року № 866.
Заява та документи, що додаються до неї, визначені пунктом 6 цього розділу, оформлюються суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу природного газу, за формами, наведеними в додатках 1 - 9 до цієї Методики, та подаються до НКРЕКП у паперовій (два примірники) та електронній (на адресу: tariffgas@nerc.gov.ua.) формах.
Пунктом 11 розділу ІХ Методики № 236 встановлено, що суб'єкт господарювання обґрунтовує кожну складову витрат господарської діяльності з розподілу природного газу, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) та прибутку документами, визначеними пунктом 6 цього розділу.
Згідно з пунктом 13 розділу ІХ Методики № 236 заява та документи, що до неї додаються, перевіряються НКРЕКП щодо їх відповідності вимогам цієї Процедури.
У разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 6 цього розділу, заява не розглядається, про що НКРЕКП повідомляє заявника у письмовій формі протягом 10 робочих днів з дня надходження таких документів до НКРЕКП та повертає їх заявнику.
У разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 6 цього розділу, НКРЕКП розглядає їх протягом 30 робочих днів з дня надходження до НКРЕКП.
У разі потреби НКРЕКП може звернутися до суб'єкта господарювання, що провадить або має намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб'єктом господарювання до НКРЕКП у визначений нею строк, підписані керівником суб'єкта господарювання.
Розгляд заяви призупиняється на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу на послуги розподілу природного газу або інвестиційної програми, якщо при розгляді виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕКП письмово повідомляє суб'єкта господарювання.
Під час розгляду поданих документів та/або додаткових пояснень та обґрунтувань НКРЕКП може проводити робочі зустрічі з уповноваженими представниками суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 14 розділу ІХ Методики № 236 НКРЕКП може відмовити суб'єкту господарювання у встановленні або перегляді тарифу на послуги розподілу природного газу у разі:
фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб'єктом господарювання, який має намір його провадити;
надання до НКРЕКП недостовірної інформації, визначеної цією Методикою.
Перегляд рівня тарифу на послуги розподілу природного газу здійснюється як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і НКРЕКП за умови відповідного обґрунтування такого перегляду (пункт 15 розділу ІХ Методики № 236).
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) є органом, уповноваженим на встановлення тарифу на розподіл природного газу. Вказаний тариф в силу вимог частини 6 статті 4 Закону № 329-VIII повинен бути: недискримінаційним; прозорим; встановленим з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб'єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленим з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб'єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.
Рішення Регулятора про встановлення тарифу на розподіл природного газу оформлюється постановою, яка підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора, і приймається із дотриманням процедури, передбаченої розділом ІХ Методики № 236, за наслідками розгляду заяви суб'єкта господарювання, який має чинну ліцензію на розподіл природного газу, або планує її отримати.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем у цій справі оскаржується бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо встановлення для Приватного акціонерного товариства “Кременчукгаз” економічно обґрунтованого тарифу на послуги з розподілу природного газу на 2022 рік у зв'язку з не включенням до складу тарифу компенсації вартості придбання об'ємів (обсягів) природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат/втрат за 2019-2020 роки в розмірі 12761,20 тис.грн. без податку на додану вартість.
Слід звернути увагу на те, що за наслідками розгляду заяви ПрАТ «Кременчукгаз» від 28.10.2021 № 06/3093 «Щодо необхідного тарифу на послуги розподілу природного газу на 2022 рік» /а.с. 43, т.1/, до якої додано заяву про встановлення (перегляд) тарифу ПрАТ «Кременчукгаз» від 28.10.2021 /а.с. 44 - 45, т.1/ та пояснювальну записку /а.с. 46 - 89, т.1/ із розрахунками, необхідними додатками і документами, НКРЕКП після проведення 13.12.2021 відкритого обговорення проєкту постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз», що зафіксовано відповідним протоколом від 13.12.2021 № 341-п/2021 /а.с. 237 - 239, т.1/, прийняла постанову від 22.12.2021 № 2755 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» /а.с. 165 - 167, т. 2/, якою встановлено ПрАТ «Кременчукгаз» тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,46 за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач фактично не погоджується із тим, що у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу ПрАТ «Кременчукгаз» з 01 січня 2022 року, яка є додатком до постанови НКРЕКП від 22.11.2021 № 2755, у рядку 2.3. «Коригування тарифної виручки», не враховано пропозиції ПрАТ «Кременчукгаз» щодо включення компенсації вартості придбання об'ємів (обсягів) природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат/втрат за 2019-2020 роки в розмірі 12761,20 тис.грн, що відображено у Розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу (без урахування ПДВ) ПрАТ «Кременчукгаз» (додаток 5 до Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу /а.с. 93, т.1/.
Проте, позивач не оскаржує правомірність постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2755.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, право на захист виникає у випадку порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права.
При цьому, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб'єкта владних повноважень існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.
За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 320/5970/17.
Колегія суддів звертає увагу, що Законом № 1540-VIII визначено повноваження НКРЕКП щодо встановлення тарифу на розподіл природного газу, а положеннями розділу ІХ Методики № 236 передбачено обов'язок НКРЕКП розглянути питання про встановлення тарифу на розподіл природного газу за заявою та документами суб'єкта господарювання протягом 30 робочих днів з дня надходження їх до НКРЕКП.
У разі надання неповного пакета документів, заява не розглядається, про що НКРЕКП повідомляє заявника у письмовій формі протягом 10 робочих днів з дня надходження таких документів до НКРЕКП та повертає їх заявнику. Також НКРЕКП може відмовити суб'єкту господарювання у встановленні або перегляді тарифу на послуги розподілу природного газу у випадках, передбачених пунктом 14 розділу ІХ Методики 236.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем розглянуто заяву із документами ПрАТ «Кременчукгаз» щодо встановлення тарифу на розподіл природного газу та прийнято постанову від 22.12.2021 № 2755 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз».
За таких обставин відсутні підстави для констатації факту бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки останнім прийнято рішення, яке має обов'язковий характер і створює юридичні наслідки.
Незгода позивача із змістом такого рішення, а саме розміром встановленого тарифу і його структурою, може бути реалізована лише в порядку оскарження такого рішення, яке є нормативно-правовим актом. Особливості розгляду такої категорії справ встановлені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінка судом обґрунтованості тарифу, встановленого постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2755, в межах цієї справи щодо оскарження бездіяльності НКРЕКП щодо встановлення для Приватного акціонерного товариства “Кременчукгаз” економічно обґрунтованого тарифу, є неможливою, оскільки суперечитиме вимогам процесуального закону.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно із поясненнями представників сторін після прийняття постанови від 22.12.2021 № 2755 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз» позивач не звертався до НКРЕКП із заявами про зміну (перегляд) тарифу на розподіл природного газу, відтак будь-яка бездіяльність відповідача щодо розгляду таких заяв відсутня.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 1540-VI Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Нормами чинного законодавства не передбачено обов'язок Регулятора встановити тариф на розподіл природного газу у тому розмірі, який заявляється суб'єктом господарювання. Натомість рішення приймається, зокрема, з урахуванням принципу пропорційності, врахування балансу інтересів споживачів та суб'єктів господарювання, оцінки економічної обґрунтованості та прозорості витрат відповідного суб'єкта ринку природного газу та інших чинників.
Також, слід зазначити, що фінансування компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу, здійснюється шляхом включення їх до коригування планованої річної тарифної виручки відповідно до розділу V Методики № 236. Граматичне тлумачення абзацу першого розділу V Методики № 236 свідчить, що при розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу до складу планованої річної тарифної виручки може включатися коригування планованої річної тарифної виручки, відтак таке коригування не має обов'язкового характеру.
Колегія суддів наголошує, що вирішення питання, чи є тариф на розподіл природного газу на 2022 рік, встановлений для ПрАТ "Кременчукгаз", економічно обґрунтованим, вимагає оцінки усіх складових тарифу, які враховано відповідачем під час встановлення тарифу, тобто, фактично, правової оцінки постанови від 22.12.2021 № 2755 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз».
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки постанова від 22.12.2021 № 2755 не є предметом спору у справі, отже суд позбавлений можливості давати їй оцінку, як і доводам сторін щодо наявності/відсутності підстав для врахування тих чи інших складових у структурі тарифу на 2022 рік.
Щодо зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для Публічного акціонерного товариства “Кременчукгаз” економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу на 2022 рік, включивши до складу тарифу компенсацію вартості придбання об'ємів (обсягів) природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат/втрат за 2019-2020 роки в розмірі 12761,20 тис.грн. без податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішення питання про зобов'язання встановити економічно обґрунтований тариф на розподіл природного газу є необґрунтованим втручанням у дискреційні повноваження НКРЕКП.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №826/6713/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що НКРЕКП не допущено бездіяльності щодо встановлення тарифу на розподіл природного газу на 2022 рік для ПрАТ "Кременчукгаз", оскільки прийнято постанову від 22.12.2021 № 2755 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Кременчукгаз», при цьому економічна обґрунтованість встановленого тарифу підлягає оцінці лише в межах спору щодо правомірності такої постанови.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 року по справі № 440/1231/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 по справі № 440/1231/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 16.03.2023 року