16 березня 2023 року справа №360/4732/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року (повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/4732/21 (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці (далі - Управління), в якій просила:
визнати протиправним та скасувати постанову відповідача СМУ1977/1107/АВ/СПТД-ФС від 26 серпня 2021 року на суму 120 000 грн;
визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень СМУ1977/1107/АВ/П від 18 серпня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період часу з 26.07.2021 по 06.08.2021 інспекторами з питань праці відповідача було проведено захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування позивача на предмет фактичного допуску працівників до роботи, за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування СМУ1977/1107/АВ від 06 серпня 2021 року, протокол про адміністративне правопорушення СМУ1977/1107/АВ /П/ПТ від 06 серпня 2021 року, припис про усунення виявлених порушень СМУ 1977/1107/АВ/П від 18 серпня 2021 року та постанову про накладання штрафу СМУ 1977/1107/АВ/СПТД-ФС від 26 серпня 2021 року, згідно з якою на позивача було накладено штраф у розмірі 120 000 гривень.
В акті зазначено, що відповідачем були виявлені порушення частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме те, що позивач здійснює свою господарську діяльність з роздрібної торгівлі переважно продуктами харчування та використовує найману працю чотирьох працівників, з двома з яких укладено чинні трудові договори, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , допущені до роботи без документального оформлення трудових відносин на умовах усних домовленостей, без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказана в акті інформація, на думку позивача, є недостовірною та надуманою, оскільки в матеріалах справи у відповідача наявні письмові пояснення позивача, згідно з якими господарську діяльність вона за вказаною в акті адресою здійснює самостійно.
Позивач вважала, що її як особу, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності (штраф у розмірі 120 000,00 грн), відповідач необґрунтовано не повідомив про дату та місце розгляду справи, прийняв рішення про результати розгляду справи без позивача, чим позбавив її можливості реалізувати свої конституційні права щодо участі в розгляді справи про правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, чим порушив п. 2, 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи в сукупності з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Апелянт зазначає, що суд неправомірно не взяв до уваги мотиви, з яких виходив відповідач при проведенні заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, прийняття постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень.
Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, тому апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця 19.11.2018, номер запису 23660000000004113, основний вид економічної діяльності 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, місце проживання: АДРЕСА_1 .
15.07.2021 до Управління надійшов лист Головного управління ДПС у Луганській області від 31.05.2021 4892/6/12-32-07-05-08, в якому зазначено, що при здійсненні фактичної перевірки кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за місцем здійснення фактичної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено, що продавець ОСОБА_4 , яка здійснювала відпуск алкоголю, працевлаштована у іншої фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 . Таким чином, продавець ОСОБА_4 не перебуває у трудових відносинах з підприємцем.
На підставі вказаного листа та вимог підпункту 3 пункту 5 Порядку 823, Східним міжрегіональним управлінням державної служби України з питань праці прийнято наказ від 23.07.2021 1332 «Про проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 », метою якого є перевірка додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи (пункт 3 наказу) за адресою: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; АДРЕСА_4 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
23.07.2021 відповідач склав направлення на проведення інспекційного відвідування 368/4,5, відповідно до якого початок інспекційного відвідування - з 26.07.2021, а закінчення - 06.08.2021 ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; АДРЕСА_4 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Проведення інспекційного відвідування позивача було доручено інспекторам праці Світличному В.М. та Башинській О. В.
26.07.2021 інспектором праці Башинською О. В. (далі - інспектор) складено вимогу СМУ 1977/1105/НД про надання документів, в якій зазначено, що інспектором проводиться інспекційне відвідування позивача з 12:40 год 26.07.2021 по 10:00 год 30.07.2021 та зазначено перелік документів, які необхідно надати до управління. Зазначену вимогу отримано позивачем 26.07.2021, про що міститься відповідний запис.
06.08.2021 Східним міжрегіональним управлінням державної служби України з питань праці складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання вимог законодавства у сферах праці СМУ 1977/1107/АВ (далі - акт), що відбулося за адресою: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому зазначено наявність порушень вимог законодавства, а саме:
- частини першої статті 21 КЗпП з 2 працівниками не укладено трудового договору, угоди ФОП ОСОБА_1 , за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;
- частини третьої статті 21 КЗпП 2 працівника допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом ФОП ОСОБА_1 , та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказаний акт підписано та отримано ФОП ОСОБА_1 , а також зазначено, що остання з актом не згодна, оскільки до праці без документального оформлення трудових відносин нікого не допускала. Всі викладені порушення є надуманими.
В розділі акта "Додаткова інформація щодо заходу" зазначено, що в ході проведення інспекційного відвідування було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність по роздрібній торгівлі переважно продуктами харчування, напоями та тютюнові виробами за адресою: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та для отримання прибутку на свою користь, використовує найману працю чотирьох працівників, а саме: ОСОБА_6 (трудовий договір від 05.02.2021), ОСОБА_4 (трудовий договір від 01.06.2021), а також: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які допущені до роботи без документального оформлення трудових відносин на умовах усних домовленостей, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушила законодавство України про працю, а саме вимоги частини першої статті 21 КЗпП України, частини третьої статті 24 КЗпП України.
Акт не містить відміток про те, що в ході інспекційного відвідування здійснювалося фіксування засобами аудіотехніки або відеотехніки.
Описом поштового вкладення підтверджено, що цей акт був направлений на адресу позивача 09.08.2021, а отримані 10.08.2021.
Таким чином, зміст вказаного акту свідчить про те, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було проведено лише за адресою: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », і саме в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виявлені та зафіксовані порушення у вигляді допуску двох працівників до роботи без оформлення трудового договору. В самому акті дійсно не вказано, до якої саме роботи допущено вказаних працівників, які функціональні обов'язки вони виконували під час інспекційного відвідування, якими доказами підтверджені ці факти.
В ході інспекційного відвідування відібрані письмові пояснення у ОСОБА_2 , в яких зазначено, що він в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебуває, у вказаному закладі не працює.
Відповідно до пояснень позивача від 26.07.2021 на момент перевірки в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходився її син ОСОБА_2 , торговельну діяльність не здійснював, бо вона була вимушена відлучитися до молодшої дитини та на момент перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 26.07.2021 окрім працівників знаходилась її мати ОСОБА_7 , яка хотіла допомогти своїй онучці з прибиранням.
Зазначені пояснення ОСОБА_2 підтвердив, надавши аналогічні показання як свідок в судовому засіданні.
Інших доказів на підтвердження виявлених правопорушень відповідач суду не надав.
Крім того, акт інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_5 від 06.08.2021 СМУ1976/1105/АВ, що проводилось за адресами: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; АДРЕСА_4 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » свідчить про те, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 у магазині "Луч" було виявлено одного працівника без оформлення трудових відносин ОСОБА_3 , яка відповідно до наданих пояснень ФОП ОСОБА_5 займалася прибиранням приміщення магазину.
Враховуючи відомості зазначених актів інспекційного відвідування, а також показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що факт допуску до роботи ОСОБА_3 було виявлено саме під час інспекційного відвідування магазину "Луч", а також показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про те, що під час інспекційного відвідування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » жодних інших осіб, крім ОСОБА_2 та інспекторів праці в приміщенні не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акт СМУ 1977/1107/АВ містить недостовірну інформацію стосовно того, що під час інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було виявлено допуск до роботи двох працівників без оформлення трудового договору, в тому числі ОСОБА_3 .
Також, враховуючи ті обставини, що сам акт інспекційного відвідування позивача не містить визначення всіх обставин виявленого правопорушення, а саме: до якої саме роботи було допущено позивачем вказаних працівників, відсутність жодних доказів на підтвердження таких обставин, хоча інспектори мали право фіксувати події інспекційного відвідування засобами аудіотехніки та відеотехніки, місцевий суд дійшов правильного висновку, що акт інспекційного відвідування позивача від 06.08.2021 СМУ 1977/1107/АВ є неналежним доказом на підтвердження наявності в її діях правопорушення у формі допуску до роботи в кафе "Едем" двох працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3
16.08.2021 ФОП ОСОБА_1 надала до відповідача зауваження від 11.08.2021 на акт від 06.08.2021 СМУ 1977/1107/АВ, в якому зазначено, що позивач особисто ніяких осіб до праці без документального оформлення трудових відносин не допускала, порушення, зазначені в акті надумані та не підтверджуються будь-якими доказами. Також зазначено, що позивачем на адресу відповідача були направленні письмові пояснення щодо находження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які в акті жодним чином не відображені.
17.08.2021 відповідачем надано відповідь про розгляд зауважень Л/1058, в якій зазначено, що викладені позивачем зауваження не спростовують виявлені порушення під час проведення інспекційного відвідування.
18.08.2021 відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю СМУ1977/1107/АВ/П, які виявлені під час інспекційного відвідування позивача за адресою: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким встановлено позивачу строк на усунення виявлених в акті порушень законодавства про працю до 16.09.2021 відносно працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Другий екземпляр припису був отриманий відповідачем з підписом позивача 25.08.2021, про що складено відповідачем повідомлення про дату отримання документів від 25.08.2021 Л/1096.
26.08.2021 заступником начальника Управління винесено постанову СМУ1977/1107/АВ, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 120 000,00 грн за правопорушення, зафіксовані в акті від 06.08.2021 СМУ 1977/1107/АВ, виявлені під час інспекційного відвідування позивача за адресою: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме факт допуску до роботи двох працівників без оформлення трудових відносин.
При винесенні постанови відповідач керувався статтею 259, абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України; статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Описом поштового вкладення підтверджено, що лист про розгляд зауважень разом з приписом про усунення виявлених порушень СМУ1977/1107/АВ/П від 18.08.2021 були направлені на адресу позивача 19.08.2021.
Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 21.10.2021 у справі 414/1940/21 провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Також як убачається з оскарженого рішення, в ході розгляду справи в судовому засіданні позивач пояснила, що вона має ліцензію на продаж алкогольних напоїв і самостійно здійснює свою підприємницьку діяльність в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , найманих працівників в кафе не має. 26.07.2021 до неї в кафе приїхав її син ОСОБА_2 , який сказав, що у молодшій сестрі зле і просив її з'їздити додому подивитися на стан малої. Вона залишила сина у кафе про всяк випадок, щоб попередити відвідувачів, що скоро буде, сама поїхала до дитини. В кафе відвідувачів не було. Син зателефонував, що прийшли перевіряючи і кажуть, що він працює без трудового договору. Крім того позивач та її чоловік ФОП ОСОБА_10 здійснюють підприємницьку діяльність в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_4 , вона продає алкогольні вироби, чоловік інші товари і він і вона мають найманих продавців, кожен своїх. Як потім дізналася позивач, перевірка відбувалася і за вказаною адресою, перевіряли діяльність і її, і її чоловіка. В позивача на час перевірки були укладені договори з двома продавцями магазину: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , інших працівників вона не мала. В чоловіка також були оформлені продавчині, в тому числі їх дочка ОСОБА_9 , яка була на робочому місці під час перевірки. До неї прийшла бабуся ОСОБА_3 , яка хотіла допомогти онучці з прибиранням, що було розцінено перевіряючими як допуск до роботи неоформленої особи. Пояснення з цього приводу позивач надсилала відповідачу, однак, вони не були враховані під час розгляду справи про правопорушення.
Представник позивача зазначав, що в акті перевірки не вказано, до якої саме роботи були допущені вказані особи, за яких саме обставин встановлені такі обставини, вказані факти не підтверджені жодними доказами. Крім того, за допуск до роботи ОСОБА_3 в магазині "Луч" вже притягнуто до відповідальності чоловіка позивача ФОП ОСОБА_10 , відповідачем накладено на нього стягнення у вигляді попередження.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він разом з іншим інспектором праці здійснювали перевірку діяльності позивача та її чоловіка в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", спочатку завітали до кафе. За барною стойкою там знаходився ОСОБА_2 , з яким в позивача не було укладено трудового договору. Відвідувачі та позивач були відсутні, інших осіб не було. Потім вони зайшли до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", де в спеціальному халаті прибирала підлогу ОСОБА_3 , з якою не було укладено трудового договору а ні в позивача, а ні в її чоловіка, що було зафіксовано в акті перевірки. Відеоматеріали до акту не долучалися. До ФОП ОСОБА_10 дійсно було застосовано попередження за допуск до роботи неоформленого працівника ОСОБА_3 . Оскільки позивач здійснює свою підприємницьку діяльність в тому самому магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а роботи з прибирання приміщення здійснюються на користь обох підприємців, відповідачем було прийнято рішення щодо притягнення до відповідальності обох з них. Оскільки позивач має ліцензію на продаж алкоголю, до неї попередження в такому випадку не може бути застосоване відповідно до вимог чинного законодавства.
Свідок ОСОБА_2 пояснив, що 26.07.2021 захворіла його молодша сестра, він приїхав до матері в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", щоб відвести її додому, однак вона сама поїхала додому, а його залишила, сказала, що скоро буде. Коли зайшли перевіряючі, він сидів у залі кафе та передивлявся щось в телефоні. Відвідувачів не було, торгівлю він не здійснював. В письмових поясненнях він зазначив про це і підписав власноручно.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що станом на 26.07.2021 вона була оформлена продавцем в магазині "Луч" по трудовому договору із своїм батьком ФОП ОСОБА_10 , знаходилася на своєму робочому місці, коли завітали перевіряючі. В той день до неї на роботу зайшла її бабуся ОСОБА_3 , щоб її відвідати та намагалася їй допомогти із прибиранням, проти чого свідок заперечувала, зазначивши, що сама впорається, бо це її робота. Однак перевіряючи застали ОСОБА_3 в магазині під час того, як вона намагалася прибирати і склали акт про наявність порушення, оскільки з нею не було укладено трудового договору. Заперечення з цього приводу вони не слухали.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок № 823), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 2 Порядку 823 (тут і надалі посилання на норми Порядку 823 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 16 Порядку 823 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Згідно з пунктом 20 Порядку 823 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Відповідно до пункту 24 Порядку 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (пункт 25 Порядку 823).
Припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у десятиденний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці (пункт 26 Порядку 823).
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, за яких трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої цієї статті працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України.
Згідно з частиною першою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
За змістом частини третьої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною третьою статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Слід звернути увагу, що і стаття 265 Кодексу законів про працю України, і стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року. Цей Закон вніс комплексні зміни до чинного законодавства України з метою створення умов для стабілізації фінансового стану держави, зниження навантаження на фонд оплати праці та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України.
Елементом проведеної реформи стало оновлення системи юридичної відповідальності за вчинення відповідних правопорушень, що стосувалося не лише формалізації нових їхніх складів та посилення санкцій, але й запровадження додаткового нормативно-правового регулювання юридичної відповідальності у сфері легалізації зайнятості.
Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнута юридична особа як роботодавець (за статтею 265 Кодексу законів про працю України) і посадова особа цієї юридичної особи (за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Тобто при допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору в разі притягнення до відповідальності фізичної особи - підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення можуть збігатися суб'єкт відповідальності та вид порушення.
Як встановлено судами, постановою Кремінського районного суду Луганської області від 21.10.2021 у справі 414/1940/21, що набрала законної сили 02.11.2021, провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для суду, який розглядає справу.
Разом з тим, вказане положення встановлює межі обов'язковості зазначеного різновиду судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
У постанові Кремінського районного суду Луганської області від 21.10.2021 у справі 414/1940/21 досліджувалося питання наявності у діях ФОП ОСОБА_1 порушення вимог частини третьої статті 41 КУпАП, а саме фактичного допуску двох працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу. Та суд дійшов висновку про відсутність ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, у зв'язку з чим закрив провадження у справі.
Також під час розгляду цієї справи відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт допуску позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору.
Враховуючи вказані обставини, а також той факт, що судами з зазначених вище підстав визнано акт інспекційного відвідування від 06.08.2021 СМУ 1977/1107/АВ неналежним доказом визначеного в ньому порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини першої статті 21 та частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, які полягають в допуску двох працівників до роботи без оформлення трудового договору, місцевий суд дійшов правильного висновку про протиправність оскарженого припису та постанови про накладення штрафу, оскільки обидва ці рішення відповідача прийняті саме на підставі зазначеного акту інспекційного відвідування позивача.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, з урахуванням встановлених під час розгляду цієї справи обставин місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було враховано всі обставини, які мають значення для прийняття оскаржених рішень. Таким чином відповідач не довів суду, що він приймав оскаржений припис та постанову обґрунтовано, безсторонньо, розсудливо, пропорційно, чим порушив вимоги статті 2 КАС України.
Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Щодо доводів апелянта про неправильне встановлення судом розміру судових витрат зі сплати судового збору.
Так, оскарженим рішенням стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1200 грн., позаяк в мотивувальній частині судом зазначено, що при зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн згідно з квитанцією від 01.09.2021 0.0.2250649887.1.
Колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Така описка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку, передбаченому КАС України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 360/4732/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 16 березня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук