16 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/465/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування ''ІНФОРМАЦІЯ_1'' (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оперативного командування ''ІНФОРМАЦІЯ_1'' (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати незаконним та скасувати пункт 8 наказу ОК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 22.12.2022 №499 відносно ОСОБА_1 ;
зобов'язати Оперативне командування ''ІНФОРМАЦІЯ_1'' (військова частина НОМЕР_1 ) видати наказ про переміщення ОСОБА_2 для проходження військової служби за місцем його реєстрації у АДРЕСА_3.
В позовній заяві зазначив, що він є інвалідом ІІ групи захворювання. Згідно ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому-дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою і тільки за місцем проживання. 20.06.2022 позивач подав рапорт про переміщення його до проходження служби за місцем його реєстрації. 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою на бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 щодо переведення проходження служби за місцем проживання. Офіційна адреса військової частини позивачу невідома. Відповідь підписана 24.11.2022. Згідно відповіді з боку відповідача затверджено план переміщення осіб, серед яких зазначено позивача. 22 грудня 2022 року відповідачем винесено наказ про переміщення військовослужбовців. Згідно наказу позивача не переведено до військової частини, яка знаходиться за місцем його реєстрації, а до ІНФОРМАЦІЯ_4. Місцерозташування - АДРЕСА_4. Проте, місце реєстрації проживання позивача - м.Черкаси.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про не визнання позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свою позицію наступним. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що рішення про переміщення позивача по військовій службі, яке виразилося у виданні наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 22.12.2022 №499, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а, отже, не підлягає скасуванню.
З'ясувавши позиції сторін, розглянувши надані сторонами документи, встановивши фактичні обставини по справі, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.03.2022 №38 майор ОСОБА_1 з 28.02.2022 призваний із запасу відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», зарахований у списки особового складу 20 окремого стрілецького батальйону та на всі види забезпечення (а.с.10).
20.06.2022 позивач подав рапорт до заступника командира по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_2 про переміщення його для проходження служби за місцем його реєстрації (а.с.5).
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи (а.с.7).
20.06.2022 т.в.о. помічника з правової роботи подано відповідний рапорт на ім'я т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 (а.с.6).
01.11.2022 ОСОБА_1 подав скаргу до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 щодо переведення для проходження служби за місцем проживання м. Черкаси (а.с.3).
Листом від 24.11.2022 №6/3/1022 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що до них не надходили документи щодо переміщення позивача (а.с.4).
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.02.2022 №499 відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України осіб офіцерського складу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » увільнити від займаних посад і призначити до цього ж самого оперативного командування, зокрема, майора ОСОБА_1 , офіцера-психолога 20 окремого стрілецького батальйону, офіцером-психологом ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
Вважаючи протиправним оскаржуваний пункт наказу, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку зазначеним спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (надалі - Закон № 2232-XI) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом, які вважаються військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини першої статті 1 Закону № 2232-XI захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ)
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За нормами частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Запас військовозобов'язаних поділяється на першу і другу категорії.
До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
Згідно з статтею 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» розряди запасу та граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі.
Запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років.
Особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд: молодший офіцерський склад - до 45 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років; полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років; вищий офіцерський склад - до 60 років; 2) другий розряд: молодший та старший офіцерський склад - до 60 років; вищий офіцерський склад - до 65 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є колишнім військовослужбовцем, особою, що призваний із запасу.
Стаття 23 Закон №3543-ХІІ передбачає відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закон №3543-ХІІ (якою доповнено статтю 23 згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2122-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми», який набрав чинності 21.03.2022) особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).
Так, довідкою МСЕК серія 12ААА №033162 від 11.04.2019 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 80 (а.с.15).
Відповідно до пункту 113 Положення № 1153/2008 переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї, здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку. Для переміщення в іншу місцевість військовослужбовець до рапорту додає відповідні документи, які підтверджують необхідність зміни місця проживання.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до відповідача з відповідним рапортом та підтверджуючими документами на час винесення оскаржуваного пункту 8 наказу № 499 від 22.12.2022.
Крім того, підпунктом «г» пункту 20.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, встановлено, шо при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: "Обмежено придатний до військової служби".
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
З метою медичної та соціальної реабілітації зазначені особи можуть бути переоглянуті госпітальними (гарнізонними) ІНФОРМАЦІЯ_3, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби.
Отже, за обставин розглядуваного спору, переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду, зокрема воєнного стану, та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди з метою доукомплектування Збройних Сил України.
При цьому, суд також враховує, що під час воєнного стану в України в Збройних Силах України діють штати воєнного часу та відповідні ним номенклатури посад.
Варто зауважити, що до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності такого переміщенню військовослужбовців, тим більше під час воєнного стану в Україні.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Вищезазначені обставини та приписи нормативно-правових актів у сукупності свідчать про відповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для їх скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспаніївід 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку із звільненням позивача від оплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Оперативного командування ''ІНФОРМАЦІЯ_1'' (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Оперативне командування ''ІНФОРМАЦІЯ_1'' (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5).
Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2023 року.
Суддя О.Є. Ткаченко