13 березня 2023 року справа № 580/168/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого Руденко А., розглянувши у письмовому провадженні у спрощеному провадженні в приміщенні суду позовну заяву ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону Спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
09.01.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Аварійно-рятувального загону Спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні позивача;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 17.04.2020 по 21.12.2022 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу в Аварійно-рятувальному загоні Спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. В період з 01.01.2016 по 17.04.2020 відповідачем не в повному обсязі була нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення. У грудні 2022 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2022 у справі №580/1094/22 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 84 342 грн. 06 коп., тобто із значною затримкою. З посиланням на ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідач проти позову заперечив. 30.01.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не отримував від позивача заяву про виплату середнього заробітку. Відповідач є бюджетною організацією, здійснює всі видатки згідно виділеного кошторису, проте у кошторисі коштів на виплату індексації передбачено не було. Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України середній заробіток підлягає стягненню не більше як за шість місяців. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 13.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в Аварійно-рятувальному загоні Спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та наказом про кадрові питання №83 від 17.04.2020 (по особовому складу) був звільнений зі служби цивільного захисту, виключений з кадрів Державної служби з надзвичайних ситуацій України та усіх видів забезпечення.
Відповідач у день звільнення не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.04.2020.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 у справі №580/1094/22, яке набрало законної сили 05.09.2022, зобов'язано Аварійно-рятувальний загін Спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.04.2020 (у тому числі за березень 2016, січень, березень 2017 - із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), за січень - квітень 2020 - із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця)), з урахуванням раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення.
Відповідач на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 у справі №580/1094/22 у грудні 2022 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 84 342 грн. 06 коп.
Вважаючи, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 101 Кодексу Цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Частинами першою, другою статті 101 Кодексу Цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Проте ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншими нормативними актами не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні особи з органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
У постанові від 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17 Верховний Суд зробив висновок, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати норми КЗпП.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі N 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України.
Так, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності, а за змістом частини другої вказаної статті у разі спору про розміри належних звільненому працівнику сум розмір відшкодування за час затримки визначає суд.
Водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Судом встановлено, що на дату звільнення позивача зі служби індексація грошового забезпечення не була нарахована позивачу.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 у справі №580/1094/22 відповідач у грудні 2022 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 84 342 грн. 06 коп.
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за період з 17.04.2020 по 21.12.2022. Вказаний період відповідачем не заперечується.
З огляду на зазначене, період прострочення щодо виплати індексації грошового забезпечення тривав з дати звільнення позивача зі служби 17.04.2020 по 21.12.2022, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбачені частиною другою статті 117 КЗпП України, але не більше ніж за шість місяців.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 і застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Положеннями п. 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Заробіток позивача за попередні два місяці перед звільненням (17.04.2020) складав 22 500 грн. 61 коп. за лютий 2020 року та 11 358 грн. 56 коп. за березень 2020 року, усього 33 859 грн. 17 коп. за 60 календарних днів. Таким чином, середньоденний заробіток позивача за останній два місяці перед звільнення зі служби складає 378 грн. 62 коп. Розрахунок: (22 500 грн. 61 коп. + 11 358 грн. 56 коп.) / (29 днів + 30 днів) = 378 грн. 62 коп.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше ніж за 6 місяців складає: 378 грн. 62 коп. х 184 календарних дні (з 21.06.2022 по 21.12.2022) = 69 666 грн. 08 коп.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 вказала, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Судом встановлено, що відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення на загальну суму 84 342 грн. 06 коп., водночас середній заробіток за час затримки виплати складає 69 666 грн. 08 коп., отже є неспівмірним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Згідно з п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц) зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Застосовуючи критерій ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд зазначає, що облікова ставка НБУ, або ставка рефінансування - норма відсотка, що стягується Національним банком України при рефінансуванні комерційних банків. Вона є монетарним інструментом, за допомогою якого Нацбанк встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових ресурсів.
Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України https://bank.gov.ua/ua/news/all/rishennya-oblikova-stavka-2019-12-12 облікова ставка НБУ станом з 03.06.2022 року складала 25%.
Отже, орієнтовний розмір майнових втрат позивача за період з 21.06.2022 по 21.12.2022 внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні склав:
84 342 грн. 06 коп. х 25% / 365 днів х 184 днів = 10 629 грн. 41 коп.
Відтак, вказана сума ймовірних втрат позивача є значно меншою від суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні грошового забезпечення.
Враховуючи принцип співмірності між сумою остаточного розрахунку та сумою середнього заробітку за час затримки у її виплаті, з урахуванням ймовірних майнових втрат позивача та справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача суд дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню, та вважає достатньою компенсацією втрат позивача від несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення компенсацію у сумі 10 700 грн. 00 коп.
Отже позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню частково у сумі 10 700 грн. 00 коп.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи на підставі Закону України «Про судовий збір» розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Аварійно-рятувального загону Спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вул. Сумгаїтська, 4, м. Черкаси, 18029, код ЄДРПОУ 25576385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 700 (десять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий Алла РУДЕНКО