15 березня 2023 року справа № 580/6537/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління СБУ в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
28 грудня 2022 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Управління СБУ в Черкаській області, в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення в повному обсязі за час його перебування в розпорядженні начальника УСБУ в Черкаській області за посадою заступника начальника відділу за період з 06.01.2022 по 25.11.2022;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у повному обсязі за фактично відпрацьований час його перебування в розпорядженні начальника УСБУ в Черкаській області за посадою заступника начальника відділу за період з 06.01.2022 по 25.11.2022 та здійснити перерахунок разової грошової допомоги військовослужбовця при звільненні з військової служби, про що повідомити ГУ ПФУ в Черкаській області.
Позовна заява мотивована тим, що з 06.01.2022 згідно з наказом УСБУ в Черкаській області від 06.01.2022 позивач, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління за посадою заступника начальника відділу.
При звільненні з військової служби позивачу в період часу з 06.01.2022 по 25.11.2022 здійснено нарахування грошового забезпечення за перебування в розпорядженні начальника УСБУ в Черкаській області за посадою заступника начальника відділу не в повному обсязі.
Позивач зазначив, що у разі неможливості подальшого використання військовослужбовця на службі в СБУ, уповноважена особа мала обов'язок прийняти відповідне рішення про звільнення військовослужбовця з посади, а дії відповідача щодо пропонування вакантних посад не свідчить про можливість невиплати грошового забезпечення.
Позивач вважає, що за період з 06.01.2022 до 25.11.2022 відповідачем допущено протиправну бездіяльність у вигляді невиплати грошового забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що згідно положень Інструкції №515/ДСК слідує, що після закінчення строків перебування у розпорядженні, якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби, за загальним правилом виплата грошового забезпечення здійснюється виключно за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
14.02.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити повністю.
22.02.2023 відповідачем подано до суду заперечення, в яких просить у задоволенні позову відмовити.
09.03.2023 позивачем подано до суду відповідь на заперечення, в яких просить позов задовольнити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 проходив в Управлінні Служби безпеки України в Черкаській області кадрову військову службу.
24.09.2021 позивачем подано рапорт про своє небажання продовжувати службу в Службі безпеки України понад граничний вік.
23.11.2021 за поданим рапортом, позивачу видано направлення для проходження військово-лікарської комісії ВМС Управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі-ВЛК), з метою визначення придатності стану його здоров'я для подальшого проходження військової служби.
Відповідно до висновку ВЛК від 15.12.2021, позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, що виключало підставу звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Наказом Голови СБУ від 06.01.2022 № 15-ОС/дск 06.01.2022 позивач зарахований у розпорядження начальника Управління за посадою заступника начальника відділу, за підпунктом «б» (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України №1262/2007 від 27.12.2007 (далі-Положення №1262/2007) з 06 січня по 05 квітня 2022 року включно зі збереженням розміру грошового забезпечення у складі: посадового окладу за посадою заступника начальника відділу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливості проходження служби, доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі, премії.
Наказами начальника Управління від 20.01.2022 №9/дск «Про організацію службової діяльності військовослужбовця на період його перебування у розпорядженні» та від 20.01.2022 №10/дск» «Про затвердження тимчасових функціональних обов'язків військовослужбовця на період перебування у розпорядженні», у зв'язку із зарахуванням у розпорядження, на ОСОБА_1 покладено виконання окремих завдань, визначених тимчасовими функціональними обов'язками по оперативному відділу.
20.01.2022 позивач звернувся з рапортом на ім'я начальника Управління про звільнення його з військової служби за підпунктом «б» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 48 Положення № 1262/2007.
Рапорт такого ж змісту від 20.01.2022 ним подано на ім'я Голови СБУ.
На виконання поданого позивачем рапорту про звільнення, кадровим підрозділом відповідача 15.02.2022 року за № 73/11-1074/дск документальні матеріали та його особову справу направлено до СБУ для прийняття наказу про звільнення з військової служби за підпунктом «б» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 48 Положення № 1262/2007.
З 5:30 24 лютого 2022 в Україні запроваджено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі-Указ № 64/2022) (зі змінами, внесеними Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ, Указом Президента України 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХУказом Президента України N2 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який діє до 19.02.2023 включно.
У зв'язку з введенням воєнного стану з 24.02.2022, припинила дію норма щодо звільнення з військової служби «у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі», з огляду на це, звільнення за цією підставою позивача не могло бути реалізовано з незалежних від відповідача причин.
Враховуючи неможливість подальшого вирішення питання звільнення з військової служби з незалежних від відповідача обставин, відповідальною посадовою особою, начальником кадрового підрозділу полковником ОСОБА_2 проведена бесіда з позивачем щодо подальшого використання його на службі призначенням на вакантну рівнозначну посаду.
При цьому, позивачу доведено, що, в іншому випадку, виплата грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні поза визначеним підпунктом «б» пункту 48 Положення №1262/2007 тримісячним строком здійснюватиметься за рішенням Голови СБУ.
У відповідності до наказових вимог у разі прийняття Головою СБ України рішення про виплату грошового забезпечення воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.
На прохання позивача оскільки він розраховував на збереження встановленого йому на дату зарахування в розпорядження розміру грошового забезпечення, відтерміновано направлення відповідного рапорту на Голову СБУ. При цьому, очікувані зміни до Положення №1262/2007 внесені Указом Президента України № 560/2022 від 05.08.2022 «Про внесення змін до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України». Указ № 560/2022 набрав чинності 09.08.2022, не поширював дію на період з 24.02.2022, що виключало можливість його застосування до попереднього періоду.
17.06.2022 на виконання пункту 48 Положення №1262/2007, що вирішило б питання збереження сталого розміру грошового забезпечення, позивачу запропонована вакантна рівнозначна посада, від призначення на яку він відмовився, на звільненні наполягав.
З 03.08.2022 до часу звільнення 25.11.2022 позивач службові обов'язки не виконував.
09.08.2022 кадровим підрозділом ОСОБА_1 видано направлення для проходження ВЛК, за результатами якої рішенням від 29.08.2022 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що і слугувало підставою подальшого подання до звільнення.
Наказом Т.в.о. Голови СБУ від 21.10.2022 № 1438-ОС/дск позивач звільнений з військової служби, наказом начальника Управління від 14.11.2022 № 93-ОС/дск виключений зі списків особового складу.
Вважаючи, що у період перебування в розпорядженні начальника УСБУ в Черкаській області йому протиправно не в повному обсязі здійснювалось нарахування грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
За приписами ст. 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" N 2232-ХІІ, 25.03.1992 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Особливий характер військової служби впливає на визначення статусу військовослужбовця як спеціального суб'єкта правовідносин, його прав та обов'язків, обсяги яких можуть обмежуватися у визначених законодавством випадках.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про Службу безпеки України» форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі-Закон № 2011-XII) визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), премія.
Частиною 3 цієї статті унормовано, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності праці та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Статтею 9 Закону№ 2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України врегульовано Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262, (далі - Положення).
Згідно з абзацом 13 пункту 48 Положення №1262/2007 військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України врегульовано Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ № 515/дск від 10.04.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2018 року за № 512/31964 (далі- Інструкція № 515/дск).
Відповідно до Інструкції № 515/дск після закінчення строку перебування у розпорядженні, передбачених підпунктами «а», «б», «г», «г», «е», «є», «и» пункту 48 Положення №1262/2007, виплата грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
У разі прийняття Головою СБ України рішення про виплату грошового забезпечення воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.
Тобто, поза строками перебування в розпорядженні військовослужбовцям не виплачується надбавка за особливості проходження служби, доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі.
Зазначене ґрунтується на нормах абзаців 4, 5 підпункту 1 пункту 5 Постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою.
В Службі безпеки України підстави і порядок виплати спірних надбавок визначено Інструкцією № 515/дск.
За змістом вищезазначених нормативно-правових актів, указані надбавки є диференційованими, виплачуються залежно від характеру виконуваних військовослужбовцями обов'язків за посадою відповідно до напряму діяльності підрозділу.
Персональний розмір цих надбавок встановлюється військовослужбовцям, в межах визначеного граничного розміру, залежно від характеру виконуваних ними обов'язків та згідно з вкладом конкретного військовослужбовця в результати службової діяльності. У разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, розмір надбавок зменшується або вони скасовуються.
Встановлення та виплата указаних надбавок, визначення їх розмірів відноситься до дискреційних повноважень відповідного керівника.
Характер і зміст тимчасових функціональних обов'язків військовослужбовців, зарахованих в розпорядження, не визначає виконання обов'язків у тому обсязі, який передбачено за посадою, зокрема, не здійснюється робота з оперативними джерелами.
У відповідності до пункту 48 Положення, позивач продовжував проходити військову службу, але не виконував обов'язки, які відповідають обсягу завдань за відповідною посадою.
Тимчасові функціональні обов'язки позивача на період перебування в розпорядженні затверджені наказом Управління від 20.01.2022 №10/дск.
За змістом наказу покладені на нього тимчасові функціональні обов'язки не відповідають обсягу посадових обов'язків заступника начальника відділу, а так само обсяг фактично виконаних військовослужбовцем завдань не є співмірним обсягу завдань за посадою.
Судом встановлено, що згідно з даними журналів обліку, позивачем у спірний період підготовлено 2 документи, які не стосуються виконання службових завдань, а саме, рапорт від 18.08.2022 № 2/1807/дск щодо особистої інформації про наявність/відсутність родичів за межами України та рапорт від 06.10.2022 № 2/2273/дск щодо виплати йому грошового забезпечення за рішенням Голови СБУ з урахуванням спірних надбавок. Заяви і звернення громадян ним не розглядалися, робота з агентурою не здійснювалася.
У межах тримісячного строку перебування в розпорядженні начальника УСБУ в Черкаській області, за період часу з 06.01.2022 по 05.04.2022 грошове забезпечення позивачу виплачено зі збереженням складових грошового забезпечення у розмірі, що включає посадовий оклад за посадою заступника начальника відділу, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення: надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження служби, доплату військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі, премію.
За період з 06.04.2022 виплата грошового забезпечення проведена 10.11.2022 за рішенням Голови СБУ, на підставі мотивованого рапорту начальника Управління №73/11-2428 дск від 17.10.2022.
Відповідно до вказаного рішення Голови СБУ, з 06.04.2022 грошове забезпечення встановлено наказом Управління від 28.10.2022 № 82-ОС/дск, виходячи з посадового окладу заступника начальника відділу регіонального органу, окладу за військовим званням підполковник, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% та премії у розмірі 54%.
За вказаних обставин суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО