Справа № 560/11013/22
іменем України
15 березня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 15.10.2019 по 29.09.2022 в сумі 82370,85 грн, зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме індексації грошового забезпечення, за період з 15.10.2019 по 29.09.2022 в сумі 82370,85 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що станом на день видання наказу про виключення із списків особового складу їй не виплачена індексація грошового забезпечення. Вказує, що фактично остаточний розрахунок відповідач здійснив 29.09.2022 шляхом зарахування на картковий рахунок позивача індексації грошового забезпечення. Вважає, що військова частина НОМЕР_1 протиправно вчасно не здійснила розрахунок. Тому, звернулась до суду з цим позовом, який просить задовольнити.
Ухвалою від 20.10.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд зазначену позовну заяву залишив без руху.
Ухвалою від 02.11.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У поданому до суду відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтями 116, 117 КЗпП. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою від 28.12.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху.
Ухвалою від 23.01.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд продовжив розгляд справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 223 від 15.10.2019 позивачка з 15.10.2019 виключена із списків особового складу військової частини.
Рішенням від 17.01.2022 у справі №560/15322/21 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
На виконання рішення суду військова частина НОМЕР_1 24.02.2022 виплатила позивачці індексацію грошового забезпечення в сумі 35479,25 грн.
Рішенням від 17.08.2022 у справі №560/6453/22 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду військова частина НОМЕР_1 29.09.2022 виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 46891,60 грн.
Позивач звернулася до військової частини НОМЕР_1 з вимогою від 03.10.2022 щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Листом від 11.10.2022 №350/487/2404/пс відповідач вказав, що чинним законодавством, яке визначає засади проходження військової служби в Україні не передбачена виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Вважаючи протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.10.2019 по 29.09.2022, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 N 2352-IX (далі - Закон N 2352-IX ), чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Правовідносини щодо відшкодування заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку врегульовані нормами Кодексу законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі - Порядок № 100).
Згідно із статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З 19.07.2022 року за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку але не більше ніж за шість місяців.
Позивачка звільнена з військової служби 15.10.2019. Фактичний розрахунок (виплату всіх належних їй при звільненні сум) відповідач здійснив 29.09.2022, після набрання чинності статті 117 КЗпП України в редакції Закону N 2352-IX.
За змістом статті 116, 117 КЗпП України виплата усіх коштів не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Разом з тим, суд враховує, що статтею 117 КЗпП України, в редакції чинній на час фактичного розрахунку, встановленні обмеження щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - не більше ніж за шість місяців.
Тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення, шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.10.2019 по 15.04.2020 (шість місяців з дати звільнення).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про заробітну плату позивачки за серпень-вересень 2019 року загальний розмір виплаченого їй грошового забезпечення склав 27369,60 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період (з врахуванням дати звільнення позивача 15.10.2019) - 61 календарний день.
Таким чином, середній заробіток позивачки складає 448,69 грн (27369,60 грн : 61).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 16.10.2019 по 29.09.2022 становить 1079 календарних днів.
Враховуючи встановлені статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, позивачка має право на на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 16.10.2019 але не більш як за шість місяців, що становить 182 календарні дні, тобто з 16.10.2019 року по 16.04.2020.
Тому, при розмірі невчасно виплаченої індексації грошового забезпечення в загальній сумі 82370,85 грн (35479,25 грн (на виконання рішення суду №560/15322/21) + 46891,60 грн (на виконання рішення суду №560/6453/22)), середній заробіток за час затримки розрахунку, складає 81661,58 грн (182 дні х 448,69 грн).
При цьому, зазначена сума є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Вирішуючи позовні вимоги про виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує таке.
Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Отже, обов'язковою умовою виплати компенсації, передбаченої пунктом 2 Порядку № 44, є зв'язок отриманих виплат (грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат) з виконанням обов'язків під час проходження служби.
За своєю правовою природою середня заробітна плата, передбачена статтями 116 і 117 КЗпП України, є видом матеріальної відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Зазначена виплата не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, Порядок № 44 не поширюється на правовідносини щодо виплати особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, середньої заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України.
Тому, позовні вимоги щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, не підлягають до задоволення.
Не підлягають до задоволення також вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, у зв'язку з зазначеним нижче.
За змістом статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III у чудовому порядку оскаржується відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації.
Аналогічну норму містить пункт 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
У постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20 та від 17.11.2021 у справі №460/4188/20 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. Тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Отже, законодавством передбачене обов'язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів, шляхом подання відповідної заяви до уповноваженого органу, та виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку.
Оскільки до позовної заяви позивачка не надала докази досудового врегулювання спору щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, така позовна вимога не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.10.2019 по 16.04.2020.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.10.2019 по 16.04.2020 в сумі 81661,58 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 992,40 грн судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук