_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"06" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1352/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглядаючи справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (вул. Моссаковського Володимира, буд.7, Дніпро, 49044) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьгаззбут" (вул. Чкалова, буд.199/1, Миколаїв, 54055) про стягнення 1695743,78 грн.
за участю представників:
від позивача: Чередниченко О.С.
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгаззбут" про стягнення 1695743,78грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №0000021 від 25.05.2021
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2022 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1352/22 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.01.2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній за вказаною адресою ”. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслані судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвали у справі були повернуті поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, оскільки ухвали суду направлені судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 06.03.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
25 травня 2021 року між Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьгаззбут» (далі - Відповідач/Споживач) був укладений Договір № 0000021 постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується протягом строку дії даного Договору передавати Споживачеві природний газ. включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу (далі - «Газ»), а Споживач зобов'язується приймати та оплачувати Газ на умовах даного Договору.
Згідно з пунктом 2.3. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є Газовий місяць, який розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця (далі - «Газовий місяць»).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що передачу фактично поставленого Споживачу Газу кожного Газового місяця Сторони оформлюють Актом приймання-передачі Газу за формою, зразок якої наведено у Додатку №4 до цього Договору, з зазначенням фактично переданого обсягу. Фактично переданий обсяг Газу, що переданий Постачальником Споживачу, визначається за даними, отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Постачальник до 12-го числа місяця (включно), наступного за Газовим місяцем, підписує та надсилає Споживачу два примірники Акту приймання-передачі Газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (надалі - «Акт») із зазначенням фактично переданого обсягу Газу за відповідний Газовий місяць, що визначається за даними, отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 4.3. Договору).
Відповідно до умов пункту 4.4. Договору. Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання двох примірників Акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу Акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання Акту.
Для пришвидшення комунікації Сторони використовують одночасно всі електронні адреси та телефонний зв'язок контактних осіб Сторін, що вказані у пунктах 3.9. 3.10 Договору, зокрема для надання скан-копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання. Надання Постачальнику електронних копій та вмотивованих відмов від їхнього підписання не звільняє Споживача від надання цих документів на паперових носіях (пункт 4.5. Договору).
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у випадку ненадходження від Споживача підписаного примірника Акту або письмової мотивованої відмови від підписання такого Акту (в електронній формі або на паперовому носії) в строки, визначені пунктом 4.4. цього Договору. Акт вважається узгодженим та підписаним Споживачем без зауважень, при цьому датою підписання Акту приймається дата складання Акту Постачальником, що зазначена в Акті. В будь-якому випадку, положення даного пункту не звільняє Споживача від обов'язку надати Постачальникові підписаний примірник Акту.
Пунктом 5.3.4. Договору передбачений обов'язок Споживача своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за Газ з урахуванням замовлення (бронювання) потужності на умовах, визначених даним Договором.
Згідно з умовами пункту 7.1. Договору Споживач зобов'язаний сплатити вартість Газу, що передається за цим Договором, з урахуванням замовлення (бронювання) потужності, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Санкції оплачуються за окремим рахунком, вимогою. Умови та порядок розрахунків визначаються в Додатку №3 до Договору.
У відповідності до пункту 7 Додатку № 3 «Умови здійснення розрахунків» до Договору, оплата за поставлений Газ. включаючи вартість замовлення (бронювання) потужності, сумарно за всіма точками комерційного обліку, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника шляхом здійснення оплати в такі строки: 100 % вартості (з ПДВ) фактичного обсягу споживання Газу з використанням Фактичної ціни Газу здійснюється у термін не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим Газовим місяцем.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що фактична ціна Газу, який підлягає постачанню у відповідному місяці поставки, розраховується у відповідності до Додатка № 3 до цього Договору, та враховує Базову ціну Газу, що визначається Сторонами у додаткових угодах до Договору щомісячно або в інші строки, передбачені додатками та/або додатковими угодами, та витрати, пов'язані з замовленням (бронюванням) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням встановлених коефіцієнтів).
Додатковою угодою від 25 жовтня 2021 року до Договору (пункт 2) сторони узгодили ціну на листопад 2021 року за 1 000 куб. м.: тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят грн. (34 680 грн. 00 коп.) з ІІДВ. Ціна не включає вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням коефіцієнту щодобового замовлення (бронювання), встановлені постановами НКРЕКП) - 163.89 грн. з ПДВ за 1 000 куб. м.
На виконання умов Договору Постачальником у листопаді 2021 року було передано Споживачеві природний газ в обсязі 60.46081 тис. мЗ на загальну суму 2 110 547,82 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 року.
З урахуванням спожитих обсягів природного газу та часткової оплати Відповідачем суми боргу Постачальником був виданий та направлений Споживачеві рахунок за спожитий природний газ за листопад 2021 року № 33100000021/11/1 від 09.12.2021 року на суму 1 793 410,36 грн. Термін сплати рахунку до 14 грудня 2021 р. Рахунок був отриманий Споживачем 09 грудня 2021 року.
Однак, в порушення умов Договору. Споживачем була здійснена лише часткова оплата заборгованості за спожитий природний газ за період листопад 2021 року у розмірі 753 137.46 грн.
Таким чином, сума боргу за спожитий природний газ за період листопад 2021 року складає: 2 110 547,82 грн. - 753 137,46 грн. = 1 357 410,36 грн.
Водночас, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 38562,12 грн - пені, 6144,90 грн - 3% річних, 22144,33грн. - інфляційні витрати, 271482,07грн. - штрафу .
Отже, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до п. 1. ст. 627 ГПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2021 року між Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьгаззбут» був укладений Договір № 0000021 постачання природного газу за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії даного Договору передавати Споживачеві природний газ. включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу (далі - «Газ»), а Споживач зобов'язується приймати та оплачувати Газ на умовах даного Договору.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальником у листопаді 2021 року було передано Споживачеві природний газ в обсязі 60.46081 тис. мЗ на загальну суму 2 110 547,82 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 року.
З урахуванням спожитих обсягів природного газу та часткової оплати Відповідачем суми боргу Постачальником був виданий та направлений Споживачеві рахунок за спожитий природний газ за листопад 2021 року № 33100000021/11/1 від 09.12.2021 року на суму 1 793 410,36 грн. Термін сплати рахунку до 14 грудня 2021 р. Рахунок був отриманий Споживачем 09 грудня 2021 року.
Однак, в порушення умов Договору. Споживачем була здійснена лише часткова оплата заборгованості за спожитий природний газ за період листопад 2021 року у розмірі 753 137.46 грн.
Таким чином, сума боргу за спожитий природний газ за період листопад 2021 року складає: 2 110 547,82 грн. - 753 137,46 грн. = 1 357 410,36 грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованість за договором в сумі 1 357 410,36 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором, що зумовило нарахування останнім 38562,12 грн - пені, 6144,90 грн - 3% річних, 22144,33грн. - інфляційні витрати, 271482,07грн. - штрафу.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Положення ч. 1. 2. 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Як встановлено судом вище, пунктом п. 9.2 договору визначено, що в разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених п. 7.2 договору, споживач, за письмовою вимогою постачальника, що складена та направлена відповідно до п. 9.8 цього договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, та встановлено його вірність, так пеня за прострочення грошових зобов'язань становить 38562,12 грн.
Положеннями п. 9.3 договору визначено, що в разі порушення строків оплати споживачем за цим договором більше, ніж на 15 календарних днів, споживач додатково до пені, нарахованої у п. 9.2 цього договору сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п. 9.8 цього договору, штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу та встановлено його вірність, так штраф на підставі п. 9.3 договору становить 271482,07 грн.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості спожитого природного газу, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано три відсотки річних у розмірі 6144,90 грн, а також інфляційні витрати у розмірі 22144,33 грн.
Господарський суд зазначає, що заборгованість у відповідача виникла у листопаді 2021 року, відповідно до п. 7 Додатка № 3 договору, 100 % вартості спожитого газу за вказаний період відповідач мав сплатити включно до 15.12.2021 року. Матеріали справи не містять відомостей про повну сплату відповідачем заборгованості у строк, встановлений у договорі. Напроти відповідач у ході розгляду справи визнав факт наявності основного боргу, а відтак господарський суд приходить до висновку про наявне прострочення зобов'язання з оплати, що є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій (пені та штрафу на підставі п. 9.3 договору), а також 3 % річних та інфляційних нарахувань.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справив тому підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгаззбут" (вул. Чкалова, буд.199/1, Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 43589091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (вул.Моссаковського Володимира, буд.7,Дніпро,49044, код ЄДРПОУ 42082379) заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 1357410,36грн., інфляційні витрати в розмірі 22144,33грн., пеню в розмірі 38562,12грн., 3% річних в розмірі 6144,90грн., штраф в розмірі 271482,07грн. та сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 25436,16 грн.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 16 березня 2023 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов