65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"15" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/997/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (код ЄДРПОУ 03528552, 65091, м.Одеса, вул.Головківська, 1) в інтересах держави в особі
позивача: Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м.Одеса, пл. Думська, 1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" (код ЄДРПОУ 13922103, 65098, м. Одеса, вул.Брестська, буд.55)
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану
Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, зобов'язання привести земельну ділянку із кадастровим номером 5110137300:24:007:0006, площею 0,5198 га по вул. Брестській, 55 у м.Одесі, у попередній стан шляхом перебудови самочинно реконструйованих нерухомих об'єктів та знесення побудованих об'єктів нерухомості.
Одночасно з поданням позовної заяви прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- накласти арешт на нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 1171,4 кв.м, які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Брестська, 55 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2658446751100);
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКА" (код ЄДРПОУ 13922103, 65098, м. Одеса, вул. Брестська, 55) та будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна по вулиці Брестській, 55 в місті Одесі.
Обгрунтовуючи заяву прокурор зазначає, що державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А.А. 14.11.2022 за індексним номером 65461148 прийнято рішення про проведення державної реєстрації (з відкриттям розділу) за ТОВ "НІКА" права власності на нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 1171,4 кв.м, що в цілому складаються з цеху з підвалом літ. В, Д, станції технічного обслуговування літ. Г, складу літ. Е, Ж, К, навіси літ. З, Л, М, будівлі охорони літ. Н, огорожі 1-2, розташовані за адресою: вул. Брестська, 55, м.Одеса (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2658446751100).
В якості підтвердження підстав виникнення права власності ТОВ "НІКА" надано договір купівлі-продажу №5507 від 28.10.2011, довідку від 11.11.2022, видану ТОВ "АРХБУД ІНЖИНІРИНГ" про збільшення площі нерухомого майна та технічний паспорт від 11.11.2022 серія та номер ТІ01:9241-3996-0769-1215 на громадський будинок (нежитлові будівлі та інженерні споруди) за адресою: м.Одеса, вул. Брестська, 55, виданий ТОВ "АРХБУД ІНЖИНІРИНГ".
Однією з підстав для прийняття державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А.А. рішення від 14.11.2022 за індексним номером 65461148 став договір купівлі-продажу №5507 від 28.10.2011, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В., згідно якого ТОВ "НІКА" придбало у власність нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 322 кв.м, розташовані по вул. Брестській, 55 у м. Одесі.
Згідно з технічним паспортом на нежитлові будівлі та інженерні споруди від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБІ та РОН", нежитлові будівлі та інженерні споруди складались з літ. Е (насосна) площею 24 кв.м, літ. В (насосна з підвалом) загальною площею 298 кв.м, з них приміщення першого поверху площею 191,5 кв.м та підвалу - 106,5 кв.м., літ. Г, Д - резервуари, огорожа №2- 4, мостіння - II.
Порівнянням технічного паспорту від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН", з технічним паспортом від 11.11.2022 серія та номер ТІ01:9241-3996-0769-1215, установлено, що фактично змінено площу підвалу та першого поверху під літ. В, а саме збільшено загальну площу першого поверху на 3,6 кв. м (з 191,5 кв. м до 195,1 кв. м) та площу підвалу на 13,8 кв.м (з 106,5 кв.м до 120,3 кв.м), реконструйовано резервуар літ. Г під станцію технічного обслуговування площею 173,7 кв.м та резервуар під літ. Д під цех з підвалом загальною площею 341,1 кв.м, побудовано нові об'єкти: під літ. К (склад) площею 293,8 кв.м, літ. Ж (склад) площею 23,4 кв.м, навіси літ. З, Л, М, будівлю охорони літ. Н, огорожі 1-2.
Таким чином, як стверджує прокурор, очевидно, що збільшення площі нерухомого майна відбулось за рахунок проведення будівельних робіт.
Зазначене дає можливість дійти висновку, що зміна площі та основних техніко-економічних показників будівель та споруд за вказаною адресою здійснена фактично шляхом проведення їх реконструкції, а також будівництва нових об'єктів нерухомості, як наслідок, загальну площу об'єктів нерухомості збільшено з 322 кв.м до 1171,4 кв.м, тобто на 849,4 кв.м.
При цьому, згідно листа департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 18.01.2023 за № 01-19/36, дані щодо видачі містобудівних умов та обмежень на будівництво або реконструкцію об'єкта за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 в департаменті архітектури та містобудування Одеської міської ради не значаться; Одеською міською радою рішення про передачу у власність, користування TOB "НІКА" або іншим особам земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 не приймались.
В листі управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.01.2023 №01-6/40-ПР зазначено, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Також до Управління не надходили та не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за вищевказаною адресою.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ТОВ "НІКА" право власності та інше речове право на земельну ділянку за вказаною адресою не зареєстровано.
Враховуючи вищевикладене, за твердженням прокурора, вбачається здійснення самочинного будівництва об'єктів нерухомості по АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування такою ділянкою, за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо об'єкта будівництва та документів, які дають право виконувати будівельні роботи та вводити об'єкт до експлуатації.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону, тобто державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Однак, рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. 14.11.2022 за індексним номером 65461148 прийнято за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна по вул. Брестській, 55 у м. Одесі.
За наведеного прокурор наголошує, що рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. від 14.11.2022 за індексним номером 65461148, яким фактично змінено площу об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 з 322 кв.м на 1171,4 кв.м за рахунок самочинно побудованих/реконструйованих будівель, прийнято без належної перевірки поданих документів заявленим правам в порушення ч. 2 ст. 5, ст. ст. 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року за №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 №553), за відсутності документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, - в силу чого рішення державного реєстратора підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Земельна ділянка по вул. Брестській, 55 у м. Одесі, на якій розташовані спірні нежитлові будівлі та інженерні споруди, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. "б" ч. 1 ст. 80, ст. 83 ЗК України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, в тому числі щодо захисту прав територіальної громади на неї.
Наразі земельна ділянка по вул. Брестській, 55 у м. Одесі, на якій знаходяться самочинно побудовані/реконструйовані нерухомі об'єкти, з 04.02.2016 є сформованою та зареєстрованою, відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України, останній присвоєно кадастровий номер 5110137300:24:007:0006, площа земельної ділянки 0,5198 га.
Реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі проведено на підставі проекту землеустрою, виготовленого на підставі рішення Одеської міської ради №5310-VII від 27.08.2014 "Про надання дозволу TOB "НІКА" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5198 га за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55, для реконструкції існуючих об'єктів під виробничо-побутовий комплекс та його подальшої експлуатації".
Відповідно до листа департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 18.01.2023 за № 01-19/36, Одеською міською радою рішення про передачу у власність, користування ТОВ "НІКА" або іншим особам земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 не приймались.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ТОВ "НІКА" фактично змінено площу будівель та споруд, їх функціональне призначення, побудовано нові об'єкти нерухомості по вул. Брестській, 55 у м. Одесі, за рахунок земельної ділянки територіальної громади, що не була відведена для цієї мети, та за відсутності відповідних дозвільних документів, що надають право на здійснення будівельних робіт та введення об'єкта до експлуатації, то, за твердженням прокурора, вказані об'єкти нерухомості у розумінні ст. 376 ЦК України є об'єктами самочинного будівництва, які підлягають перебудові до стану, який існував до будівництва/реконструкції, а земельна ділянка - приведенню до попереднього стану.
На думку прокурора, діями TOB "НІКА" порушуються правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що загалом суперечить державній політиці в сфері містобудування, так як відбувається самочинна забудова міста. Також, порушується право комунальної власності територіальної громади міста на відповідну земельну ділянку за вказаною адресою.
Прокурор зазначає, що необхідність у забезпеченні вказаної позовної заяви шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна по вул. Брестській, 55 у м. Одесі та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна за вищевказаною адресою викликана тим, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Так, нова реєстрація права власності на нерухоме майно за вказаною адресою призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом про її скасування.
Обрані окружною прокуратурою заходи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.
Прокурор вважає, що з урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги норми процесуального законодавства, роз'яснення Верховного Суду, а також зв'язок між заходами щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, наявні обґрунтовані доводи щодо необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення позову.
Як стверджує прокурор, враховуючи підстави набуття права власності на нерухоме майно, беручи до уваги очевидність порушення інтересів держави, зокрема, позивача, що надалі значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, з метою ефективного захисту порушених інтересів у даному судовому процесі необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно по АДРЕСА_1 та заборони виконання будь-яких реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна за вищевказаною адресою.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків. За частинами 1 та 2 статті 136 ГПК України, господарський суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно частин 1, 3 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню в зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів, переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 73, частини 1 статті 74, частини 1 статті 77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання та інше.
За змістом заяви про забезпечення позову прокурором викладено текст позовної заяви, норми процесуального закону, що регулюють питання забезпечення позову, та посилання на судову практику.
Єдиним аргументом щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що, мовою оригіналу, "нова реєстрація права власності на нерухоме майно за вказаною адресою призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом про її скасування".
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 13.05.2022 у справі №922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.07.2022 у справі № 914/1351/16, від 25.07.2022 у справі № 910/8482/18, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22.
При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Водночас, заявником не наведено обгрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується судом та його співмірності із предметом позову, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
До заяви про забезпечення позову прокурором додано лише платіжне доручення про сплату судового збору.
Жодних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть утруднити виконання рішення суду, в разі задоволення позову, а саме існування у відповідача наміру вчинити конкретні дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення; відчуження нерухомого майна, що є предметом спору та щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, прокурором не надано, як і не надано доказів підготовки відповідачем або іншими особами до вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно цього майна.
Суд зауважує, що окрім посилань на норми процесуального права, що стосуються інституту забезпечення позову, та судову практику жодних доказів вчинення відповідачем дій, які направлені на відчуження спірного майна або ж намірів щодо такого відчуження, прокурором суду не надано, як і не надано доказів можливого ускладнення ефективного захисту прав держави.
Таким чином, можливість, як прояв допустимої межі поведінки без очевидних або обґрунтованих підозр щодо прихованих намірів відчуження майна, не утворює достатніх умов для застосування запобіжних заходів у вигляді його арешту та/або заборони відчуження.
За наведеного суд дійшов висновку, що зазначені в заяві твердження є лише припущеннями, не підтвердженими вірогідними засобами доказування. Наявність лише посилання на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість для прокурора захистити порушені права територіальної громади, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, не може бути достатньою підставою для забезпечення позову з огляду на унормований приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та неподання заявником жодних доказів на обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене та зміст заяви в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, в тому числі, що відповідачем вчиняються дії на розпорядження спірним майном; заява не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які б засвідчували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Проте, в даному випадку, заявником не наведено належного обґрунтування поданої заяви, а викладене не свідчить про наявність на даний час об'єктивних обставин, які б вказували про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову чи істотне ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Крім того, зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на ті ж обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги, в той час, як вже зазначалось, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів та дійшов висновку про необґрунтованість заяви прокурора, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА" дій щодо відчуження спірного об'єкту нерухомого майна.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В той же час, у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову відмовити.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 15.03.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.