Справа № 756/19621/21 Головуючий у суді І інстанції Банасько І.М.
Провадження № 22-ц/824/5465/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
13 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 2 листопада 2022 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 2 листопада 2022 року, повний текст якого виготовлено 7 листопада 2022 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 16 січня 2023 року відповідач звернулася засобами поштового зв'язку з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України, та без додержання вимог 356 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року клопотання відповідачазадоволено та поновлено їй строк на апеляційне оскарження рішення суду, втім апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення її недоліків, а саме: надання документів, що підтверджують оплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
8 березня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Ющенко О.С. про усунення недоліків, до якої додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 756/19621/21.
Клопотання мотивоване тим, що майновий стан відповідача не дозволяє сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі, оскільки її місячний дохід складає близько 5 000 грн, а у неї на утриманні перебувають малолітні діти та хвора мати. Відповідач є членом багатодітної сім'ї та малозабезпечена, адже не працює і отримує лише допомогу держави на утримання дітей, тому не має змоги сплатити судовий збір.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов:
1) якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особу може бути звільнено від сплати судового збору, є вичерпним.
Отже, положення статті 136 ЦПК, як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 0940/2276/18.
Звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, представник відповідач надала лише копію посвідчення Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 5 листопада 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є членом багатодітної сім'ї у складі: ОСОБА_2 , 2002 року народження, ОСОБА_3 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2011 року народження, і має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства вказано, що багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Таким чином, диспозиція статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає застосування вказаного процесуального інструменту за наявності перелічених трьох умов.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового забору, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Тобто, у клопотанні про звільнення від сплати судового збору скаржник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Та обставина, що відповідач є членом багатодітної сім'ї, маючи на утриманні двох малолітніх дітей та одну повнолітню дитину, на переконання апеляційного суду не може бути єдиною та безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки суду апеляційної інстанції не надано жодних належних доказів, які підлягають оцінці щодо реального майнового стану відповідача, зокрема, довідок: про доходи чи відсутність їх у 2022 році, з органу соціального захисту, податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, про склад сім'ї чи про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів або депозитів, документи про відсутність придбання рухомого чи нерухомого майна тощо, що можуть свідчити про існування об'єктивних перешкод виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
В матеріалах справи відсутні докази того, що місячний дохід відповідача складає близько 5 000 грн виключно у вигляді державної допомоги на утримання дітей, а її родина має статус малозабезпеченої.
При вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Таким чином, наявна в матеріалах справи копія посвідчення за відсутності належних і допустимих доказів скрутного матеріального становища відповідача, її сімейного, соціального та фінансового стану, не дає апеляційному суду достатніх підстав для звільнення останньої від сплати судового збору.
При цьому ОСОБА_1 не являється позивачем у даній справі, тому підстав для її звільнення сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої до статті 8 Закону України немає.
Наведене вище відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Ураховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у відповідача пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», щодо його сплати за оскарження задоволених позовних вимог про стягнення грошових коштів, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами відповідача стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
За таких обставин, обґрунтованих підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у вказаній справі немає, тому скаржнику слід сплатити судовий збір відповідно до вимог ухвали Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху абонадати належні докази її реального майнового стану.
Відповідно до частини першої статті 126 та частини другої статті 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Положеннями статей 185, 357 ЦПК визначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 2 листопада 2022 року, які були визначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 рокущодо сплати 3 405,00 грн судового збору у встановленому порядку, додатково на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 127, 136, 185, 356, 357 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 2 листопада 2022 року відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 2 листопада 2022 рокуу справі № 756/19621/21 на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Н.В. Ігнатченко