справа № 753/2096/22
головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф.
провадження № 22-ц/824/3252/2023
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
15 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі по тексту - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 24 червня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приват Банк». В подальшому відповідач, ознайомившись із Умовами обслуговування кредитних карток, та, підписавши паспорт споживчого кредиту, отримав картку типу: Преміальна картка WorldBlackEdition з кредитним лімітом 200 000 грн.
Позивач стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, тарифами, які містяться на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір. Обґрунтовуючи встановлення і зміни кредитного ліміту, банк посилався на пункти п.п.2.1.1.2.5 Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладенні договору про надання банківських послуг дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 21 грудня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 221 025 грн 69 коп., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі - 183 541 грн 41 коп., у тому числі: заборгованість за поточним тілом кредиту - 111 219 грн 09 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 72 322 грн 32 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 9 360 грн 54 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 28 123 грн 74 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 - 0,00 грн., нарахована пеня - 0,00 грн., нараховано комісії - 0,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 21 грудня 2021 року у розмірі 221 025 грн 69 коп. та судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 червня 2019 року у розмірі 183 541 грн 41 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та витрати по сплаті судового збору 2 753 грн 10 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що вирішуючи спір в частині вимог про стягнення відсотків та відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, судом першої інстанції не враховані надані позивачем докази, з яких вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про основні умови кредитування з використанням кредитної картки типу «преміальна картка WorldBlackEdition». Цими умовами, зокрема, передбачено процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
З моменту підписання відповідачем заяви між банком та клієнтом був укладений договір у порядку частини 1 статті 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. На підставі анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту відповідачу відкрито картковий рахунок та видано преміальну кредитну картку World Black Edition, на який було встановлений кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
На підтвердження своїх доводів, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на розрахунок заборгованості, паспорт споживчого кредиту, а також виписку по рахункам відповідача, довідку про видані картки та довідку про зміну умов кредитування.
З огляду на викладене, за твердженнями АТ КБ «ПриватБанк» відповідач отримав не лише кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, у тому числі, щодо сплати відсотків.
АТ КБ «ПриватБанк» вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків у зв'язку на непогодження з відповідачем умов кредитування щодо їх сплати, посилаючись на те, що відповідач підтвердив свою згоду з умовами кредитування в цій частині до укладення договору шляхом підписання паспорта споживчого кредиту, а також частковим погашенням заборгованості за відсотками, що підтверджується випискою.
АТ КБ «ПриватБанк» також вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не встановив повно та всебічно обставини справи, дійсного розміру заборгованості за відсотками та передчасно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Відповідач, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року не оскаржується у частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту), тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2019 між банком ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 14-15).
Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію та підпис відповідача.
Банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом та надано відповідачу у користуванні преміальну картку World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000 грн).
Крім того, позивачем також надано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, та, в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови по кредитній картці.
На а.с. 13 міститься довідка проте, що між сторонами був підписаний кредитний договір б/н, за яким надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 (дата відкриття 22 листопада 2018 року, термін дії 11/21) та НОМЕР_2 (дата відкриття 24 червня 2019 року, термін дії 06/22).
Відповідач підписом у анкеті-заяві засвідчив свою згоду на те, що дана анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він зобов'язується виконувати зазначені умови та правила надання банківських послуг.
На підтвердження обставин приєднання позичальника ОСОБА_1 до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що викладені на банківському сайті, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, Visa Signatureта Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які за твердженнями позивача, діяли на момент підписання заяви (а.с.18-22, 23-58).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 183 541 грн 41 коп., яка складається з заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 37 484 грн 28 коп. (9 360 грн 54 коп.+ 28 123 грн 74 коп.), суд першої інстанції вважав, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяги з Тарифів і з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком, розмірах і порядках нарахування.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 1 статті 83 ЦПК України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з тарифами обслуговування преміальних карток Platinum, World Black Edition, WorldElite, Infinite, Visa Signatureта, Умовами і правилами надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», з якими він погодився при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, у тому числі, що почали діяти з 08 квітня 2019 року. Також відсутні докази, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Тобто, позивач надав суду витяги із тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг, які не містять підпису відповідача.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування,що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками.
Оскільки наявні в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, а отже станом на час розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи не містили належних та допустимих доказів, які підтверджують факт погодження сторонами всіх істотних умов договору, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банком послуг.
Досліджений колегію апеляційного суду укладений сторонами кредитний договір у вигляді анкети-заяви б/н від 24 червня 2019 року у сукупності з іншими доказами не вказує на те, що умови договору містять домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.
Правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору банк не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема, щодо розміру і порядку нарахування процентів за користування кредитом, а тому такий договір не може бути підставою для покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за невиконання позичальником умов кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами.
Сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення, зокрема,процентів за користування кредитом, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, роздруківка підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Однак, дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
На час підписання сторонами паспорту споживчого кредиту були чинні норми частин другої, шостої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» у наступній редакції: до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
З урахуванням наведених положень Закону України «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту не є документом, який посвідчує конкретні умови на яких в дійсності укладено договір кредиту, адже відповідна інформація є вимогою закону, що передбачає надання споживачу можливості до укладання договору здійснити порівняння різних пропозицій кредитодавця та за результатами такого порівняння прийняти обґрунтоване рішення про укладення кредитного договору, в тому числі з урахуванням обраного ним певного типу кредиту.
Отже, підписання позичальником паспорту споживача не може свідчити про конкретні умови кредитування, на які погодився відповідач, та вказує на те, що передбачену законом інформацію споживач від банку отримав, однак який саме тип кредитного продукту фактично обрав позичальник при підписанні анкети-заяви у даному випадку паспорт споживача не зазначає, враховуючи, що він містить як дані, що застосовуються до всіх типів кредиту, так і окремо щодо кожного продукту: картка Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, MC World Elite, Visa Signature (а.с. 16-17).
За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою (до укладення договору кредиту) та містить типи кредитного продукту без зазначення який саме з них обирає позичальник. При цьому обрання конкретного типу кредиту не підтверджено і будь-якими іншими доказами.
Підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту, на думку колегії суддів, не свідчить, що відповідачем було погоджено та встановлено банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. Окрім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в даній роздруківці паспорта вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Споживач, підписавши такий документ, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних споживачем умов кредитування. Також таким підписом відповідач підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для відповідача, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Отже, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, апеляційний суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Окрім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачав наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, надані позивачем до суду першої інстанції Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.
З огляду на вищевикладене, аргументи позивача про погодження умов договору на підставі довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с.12), апеляційним судом відхиляються.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції не впливають на його законність та обґрунтованість.
З огляду на викладене, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк'залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року про відмову у стягненні заборгованості у розмірі 37 484 грн 28 коп. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська