06 березня 2023 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 375/1266/21
номер провадження №22-ц/824/3333/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року та на додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року /суддя Чорненька О.І./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
До Рокитнянського районного суду Київської області звернулася позивачка із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні суміжною земельною ділянкою зі сторони ОСОБА_1 шляхом приведення збудованої огорожі відповідно до вимог п. 6.7. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", а саме висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій. Зобов'язано ОСОБА_2 облаштувати колодязь для збору дощової води та організувати відведення дощових і талих вод шляхом облаштування закритої дощової каналізації або відкритих пристроїв водовідведення на власній земельній ділянці відповідно до вимог ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Вирішено питання судового збору. /а.с. 102-109/
Додатковим рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень. /а.с. 122-126/
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено оцінку лише правовстановлюючої документації на дві суміжні земельні ділянки та не надано належної оцінки доказам щодо винесених фактичних меж в натурі та фактичного заволодіння земельною ділянкою позивачки. Наголошувала, що будівництво метало профільної огорожі з фундаментом збудовано на земельній ділянці позивача, що є самовільним будівництвом. Доказом таких меж є Акти від 07.11.2019 та від 04.01.2020 р. якими встановлені межові знаки та фотознімки, на яких чітко видно порушення меж - загородження території поза встановлених межових знаків. Вказувала, що позивач може захистити своє право лише усуненням перешкод шляхом демонтажу побудованої відповідачем огорожі з фундаментом. Щодо додаткового рішення, вказувала, що гонорар за надання правової допомоги є обґрунтованим, враховуючи складність справи, досвід адвоката.
ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість її доводів просив рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути 8000 грн витрат на правову допомогу. Вказував, що суд першої інстанції ухвалив рішення не у відповідності до заявлених позовних вимог, оскільки щодо висоти паркану, позивачем вимоги не заявлялись, докази того, що паркан не відповідає будівельним нормам у матеріалах справи відсутні. В частині щодо колодязя збору води, вказував, що такий колодязь існує, проте, позивача не влаштовує його місце розташування. Водночас, судом першої інстанції не з'ясовано, чи відповідає колодязь нормам ДБН та чи існує технічна можливість його переносу в інше місце. Не відповідає вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, оскільки він є особою з інвалідністю 1-ї групи. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказував, що спір є надуманим, безпідставним та має штучних характер.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином.
Представник позивача ОСОБА_4 звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, вказував, що не зможе прибути в судове засідання.
Вказане клопотання апеляційним судом відхилено, з огляду на те, що розгляд справи почався в порядку черговості призначених справ, після відбою повітряної тривоги, обставин щодо будь-якої зміни правової позиції за апеляційною скаргою або повідомлення нових обставин по справі представником не вказано.
Тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін, за наявної апеляційної скарги та відзиву на неї, у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 з 13.04.2004, що доводиться Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.04.2004 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2004 та рішенням № 768 від 30.12.1997.
Згідно з Ділом 38 проекту забудови земельної ділянки індивідуального забудівника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , проект забудови розпочато в липні 1990 року та закінчено в липні 1993 року. Відповідно до Акту державної технічної комісії прийняття в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку і господарських будівель від 06.02.2004, забудова розпочата в 1990 році та закінчена в 2004 році.
Після введення житлового будинку в експлуатацію, позивач з чоловіком постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 1632 від 04.09.2019 на ім'я ОСОБА_1 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,1272 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель на споруд, з кадастровим номером: 3223755100:01:019:0068, що розташована у АДРЕСА_1 .
Керуючись кадастровим планом зовнішніх меж земельної ділянки позивача, площа земельної ділянки позивача становить 0,1272 га: під забудовою 0,0400 га, сільськогосподарські землі 0,0872 га. Згідно з описом меж: від А до Б - землі загального користування ( АДРЕСА_1 ), від Б до ОСОБА_5 , від В до ОСОБА_6 , від Г до ОСОБА_7 та від Д до А - ОСОБА_8 ..
Згідно з Актом про встановлення на місцевості і погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки від 04.03.2020. Обрисом земельної ділянки та Актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 29.06.2020, встановлення межових знаків земельної ділянки яка належить позивачу погодили лише користувачі суміжних земельних ділянок: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (земельні ділянки яких приватизовані).
Актом № 05 від 02.03.2020 погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_10 існує чітка межа. Земельна ділянка ОСОБА_10 приватизована, тому причин для не підписання акту погодження меж земельної ділянки не має.
Відповідно до акту № 18 від 04.01.2020 встановлено, що при повторному обстеженні земельної ділянки ОСОБА_1 за АДРЕСА_2 , зі сторони ОСОБА_2 обгороджена парканом та не відповідає Схемі розміщення земельної ділянки з масштабом 1:2000 із паспорта забудови земельної ділянки. Комісією було зафіксовано та встановлено межові знаки (кілки) в натурі та рекомендовано провести приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 по встановлених межових знаках та дотримуючись норм правил добросусідства згідно чинного законодавства.
Рішенням Рокитнянської селищної ради Київської області № 2001 від 25.06.2020 затверджено матеріали вказаної документації із землеустрою та передано у власність позивачці.
Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 зареєстровано 14.09.2020, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 224216440 від 16.09.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2169275532237, номер запису про право власності: 38201709.
На підтвердження порушення в обґрунтування позовних вимог, позивачем надано фотознімки на яких видно забиті кілки - межові знаки в натурі (фотознімки додані до справи № 1-4), чим, як вказує позивач, зафіксовані порушення відповідачами норм ДБН (фотознімки додані до справи).
Підтвердженням факту порушення правил добросусідства, на що посилається позивач, суміжними користувачами та наявності спору між сторонами справи є Акти узгоджувальних комісій № 9 від 02.07.2019, №13 від 29.08.2019, №16 від 07.11.2019.
Також встановлено, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2021 ОСОБА_2 є одноособовим власником присадибної земельної ділянки площею 0,121 га. кадастровий номер 3223755100:01:019:0073 за адресою АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що Листом від 06.09.2021 №03-12-933 Рокитнянська селищна рада повідомляє, що ОСОБА_1 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості) та отримано право приватної власності на земельну ділянку від 14.09.2020. Станом на 06.09.2021 згідно Публічно кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 3223755100:01:019:0068 яка розташована по АДРЕСА_1 не перетинається з земельною ділянкою кадастровий номер 3223755100:01:019:0073 по АДРЕСА_1 .
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 391 ЦК України про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. г) ч.1 ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до вимог ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Ч. 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК України).
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції вказано на те, що самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.
Водночас, ОСОБА_2 надано суду докази в підтвердження факту правомірності користування ним земельною ділянкою, на якій розташований паркан з металопрофілю, що підтвержується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2021, де ОСОБА_2 є одноособовим власником присадибної земельної ділянки площею 0,121 га. кадастровий номер 3223755100:01:019:0073 за адресою АДРЕСА_1 .
За даним Публічно кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 3223755100:01:019:0068, яка розташована по АДРЕСА_1 та перебуває у власності позивачки не перетинається з земельною ділянкою кадастровий номер 3223755100:01:019:0073 по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
Крім того, на кадастровому плані (масштаб 1:1000) та абрисі земельної ділянки позивачки від 29.06.2020 вбачається, що межа між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позначена літерами «Б-В» і межові знаки зафіксовано на початку і в кінці по лінії існуючого паркана.
Водночас, судом першої інстанції виявлено, що огорожа з металопрофілю з фундаментом, яка була побудована на спільній межі сторін на відстані менше ніж 1 м. від будинку позивача, висотою дійсно більша від 2,0 м, що є порушенням п. 6.7 ДБН Б.2.2.-5:2011 «Благоустрій територій», де дозволено проектування огородження як окремих земельних ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому висота огороджень має бути не більше ніж 2 м. на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м. на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання території.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновків, що огорожа (паркан) підлягає приведенню у відповідності до норм вимог п. 6.7 ДБН Б.2.2.-5:2011 «Благоустрій територій», де вказано, що висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
Щодо колодязя для збору дощової води за адресою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вказував, що питання щодо приведення у відповідність очисної споруди каналізації та вигрібної ями до вимог п. 3.25. п.3.26 норм ДБН 360-92 Містобудування, позивачем ОСОБА_1 у позовних вимогах не ставиться, тому судом це питання не вирішувалось.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, відповідно до позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення збудованої огорожі, що знаходиться на її земельній ділянці зі сторони суміжної ділянки землекористувача ОСОБА_2 та зобов'язати відповідачів здійснити перебудову колодязя для збору дощової води та водовідведення дощових вод відповідно до норм ДБН 360-92.
Водночас, судом першої інстанції зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні суміжною земельною ділянкою зі сторони ОСОБА_1 шляхом приведення збудованої огорожі відповідно до вимог п. 6.7. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", а саме висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій; зобов'язано ОСОБА_2 облаштувати колодязь для збору дощової води та організувати відведення дощових і талих вод шляхом облаштування закритої дощової каналізації або відкритих пристроїв водовідведення на власній земельній ділянці відповідно до вимог ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Позивачем не заявлялось вимог щодо приведення збудованої огорожі відповідно до вимог п. 6.7. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій" для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій, а тому, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, ухвалюючи таке рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині знесення огорожі, апеляційний суд вказує на те, що за даним Публічно кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 3223755100:01:019:0068, яка розташована по АДРЕСА_1 та перебуває у власності позивачки не перетинається з земельною ділянкою кадастровий номер 3223755100:01:019:0073 по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 . На кадастровому плані (масштаб 1:1000) та абрисі земельної ділянки позивачки від 29.06.2020 вбачається, що межа між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позначена літерами «Б-В» і межові знаки зафіксовано на початку і в кінці по лінії існуючого паркана.
Доказів накладення земельних ділянок, як і знаходження паркану на земельній ділянці ОСОБА_1 позивачем не надано. Фото, зроблені відповідачем не відповідають належним умовам доказовості, оскільки ракурс, з якого вони зроблені не є об'єктивним, експертизи позивачем не замовлено.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновків про відмову у вимогах зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення збудованої огорожі, що знаходиться на її земельній ділянці зі сторони суміжної ділянки землекористувача ОСОБА_2 .
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідачів здійснити перебудову колодязя для збору дощової води та водовідведення дощових вод відповідно до норм ДБН 360-92, апеляційний суд вказує, що судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначено що питання щодо приведення у відповідність очисної споруди каналізації та вигрібної ями до вимог п. 3.25. п.3.26 норм ДБН 360-92 Містобудування, позивачем ОСОБА_1 у позовних вимогах не ставиться, тому судом це питання не вирішувалось.
Водночас, в резолютивні частині рішення судом першої інстанції зобов'язано ОСОБА_2 облаштувати колодязь для збору дощової води та організувати відведення дощових і талих вод шляхом облаштування закритої дощової каналізації або відкритих пристроїв водовідведення на власній земельній ділянці відповідно до вимог ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", що не відповідає мотивам прийнятого рішення.
Апеляційним судом в цій частині вказується на те, що відповідно до Акта №9 узгоджувальної комісії від 02.07.2029 р. ОСОБА_1 вказано на облаштування її житлового будинку та господарської споруди ринвами, ОСОБА_3 зобов'язано облаштувати вигрібну яму та очисні споруди.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що колодязь збору дощової води наявний, фактично позивач просить здійснити його перебудову.
Водночас, з наявних доказів у матеріалах справи не вбачається доказів невідповідності існуючого на місцевості водовідведення вимогам ДБН 360-92, позивачем про це не зазначається як і не вказано чи облаштовано житловий будинок та господарські споруди ОСОБА_1 ринвами.
На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, апеляційний суд вважає позовні вимоги недоведеними, а тому відмовляє у позові повністю.
Крім того, додатковим рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року частково задоволено вимоги представника позивача про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в сумі 6000 грн, яке підлягає скасуванню у зв'язку з відмовою у позовних вимогах у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що правова допомога у справі надавалась ОСОБА_2 .
У задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_2 заявлено про стягнення витрат на правову допомогу, наданих в суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн, які підтверджуються договором №2 про надання правничої допомоги від 23.04.2022 р., актом та квитанцією. /а.с. 82-84/
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, жодних заперечень зі сторони ОСОБА_1 щодо розміру та обсягу не заявлено, а відтак, доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року та на додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року - задовольнити частково.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року - скасувати, відмовивши у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 / на користь ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 000 /вісім тисяч гривень/ грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: