Справа № 367/4355/22 Головуючий у суді І інстанції Чернова О.В.
Провадження № 22-ц/824/754/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
9 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 жовтня 2022 року у справі за заявою приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,
У жовтні 2022 року директор приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» (далі - ПКПП «Теплокомунсервіс»)звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 29 112,95 грн в якості основного боргу за період з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2021 року та витрат по сплаті судового збору у розмірі 248,10 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 жовтня 2022 року відмовлено ПКПП «Теплокомунсервіс» у видачі судового наказу.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого заявником розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за надані послуги нарахована поза межами загального строку позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що комунальні послуги надаються боржнику на підставі укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 240001 від 13 листопада 2019 року, пунктом 35 якого передбачений строк позовної давності в 5 (п'ять) років, а у заяві ставиться питання про стягнення заборгованості за період з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2021 року.
Відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2022 року ПКПП «Теплокомунсервіс» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 29 112,95 грн в якості основного боргу за період з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2021 року.
Вимоги заяви ПКПП «Теплокомунсервіс» обґрунтовувало тим, що комунальні послуги надаються ОСОБА_1 на підставі укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 240001 від 13 листопада 2019 року. Боржник свої зобов'язання не виконала, за надані послуги не розраховувалася і станом на 31 грудня 2021 року заборгувала підприємству 29 112,95 грн.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви і доданих до неї документів вбачається, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує загальну позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що за правилами пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження.
Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В порядку пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Позовна давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.
За приписами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, ПКПП «Теплокомунсервіс» на підтвердження своїх вимог додало до заяви про видачу судового наказу окрім розрахунку суми боргу, який досліджував суд першої інстанції, також договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 240001 від 13 листопада 2019 року, укладений між ним та ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду, заявник вказував, що споживачем за наданні послуги було самостійно сплачено на рахунок виробника 6 442,19 грн, які відповідно до пункту 15 договору зараховано в рахунок погашення боргу за період з 1 жовтня 2017 року по 1 жовтня 2018 року, тому заборгованість рахується саме з 1 жовтня 2018 року. При цьому у відповідності до частини першої статті 259 ЦПК України у пункті 35 зазначеного договору сторони домовились, що строк позовної давності складає п'ять років.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував норми статті 259 ЦК України і положення пункту 35 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеного між ПКПП «Теплокомунсервіс» та ОСОБА_1 , не оцінив обставини договірних відносин між сторонами та обумовленого порядку зарахування коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості, обмежившись лише дослідженням розрахунку заборгованості, за результатом якого так і не встановив, за який саме період утворилася заявлена сума боргу, однак в послідуючому вказавши, що заборгованість, яку заявник просить стягнути нараховувалась за період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2021 року, що перевищує строк позовної давності.
Таким чином висновок суду першої інстанції про відмову ПКПП «Теплокомунсервіс» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за наданні послуги з централізованого опалення на підставі пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України визнається колегією суддів передчасним і суперечливим.
При цьому, у витребуваних матеріалах цивільної справи № 367/4355/22, які надійшли від місцевого суду, відсутні додатки до заяви про видачу судового наказу, в тому числі договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 240001 від 13 листопада 2019 року, що позбавляє можливості суд апеляційної інстанції надати йому правову оцінку в контексті пропуску заявником загального строку позовної давності.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у видачі судового наказу на підставі пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України є необґрунтованим та не відповідає нормам процесуального законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 жовтня 2022 року скасувати, справу № 367/4355/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: Н.В. Ігнатченко
М.В. Мережко
С.І. Савченко