Єдиний унікальний номер справи: 752/22591/21 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.
Номер провадження: 22-ц/824/735/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
09 березня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі - Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Служби безпеки України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання права та зобов'язання вчинити дії, -
В Голосіївський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ, відповідач) про визнання права та зобов'язання вчинити дії, в якому просив суд визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , а також зобов'язати Службу безпеки України звернутись до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням про виключення зі складу службових квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 2001 року він проходив військову службу в Службі безпеки України, а у серпні 2021 року звільнений у відставку за вислугою років, яка у календарному обчисленні разом зі спеціальною службою в органах внутрішніх справ України з 1995 року до 2001 року склала понад 25 років. Вказав. що є учасником бойових дій та ветераном служби.
Позивач зазначив, що складом сім'ї з п'яти осіб проживають у службовій двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Вказаним складом сім'ї перебуває на квартирному обліку в Центральному управлінні СБУ з 24 травня 2018 року у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом, як багатодітна родина.
Вказав, що 02 грудня 2020 року він звернувся до Житлово-побутової комісії ЦУ СБУ з рапортом щодо виключення квартири зі складу службових приміщень СБУ в порядку тимчасового поліпшення житлових умов із збереженням права перебування на квартирному обліку.
В подальшому, 22 квітня 2021 року на засіданні ЖПК ЦУ СБУ йому було відмовлено у виключенні квартири зі складу службових житлових приміщень на підставі ст. 47 ЖК УРСР, п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.
При цьому, позивач стверджує, що СБУ не подано відповідного клопотання до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яка уповноважена вирішувати питання виключення вказаної квартири з числа службового житла.
Зазначені рішення, позивач вважає неправомірним в зв'язку з чим звернувся до суду.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Службу безпеки України звернутись до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з клопотанням про виключення зі складу службових квартири АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Службу безпеки України оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, Служба безпеки України звернулась із заявою про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи заяву тим, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду, так як він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового процесу, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до ордера № 4644 від 22 червня 2012 року, ОСОБА_1 , працівнику Служби безпеки України, сім'я якого складалась з 3 осіб на час видачі ордера, надано службове приміщення з двох кімнат, жилою площею 31,6 кв.м., квартир АДРЕСА_1 .
Ордер виданий на підставі розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві від 13 червня 2012 року № 404. Склад сімї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - дочка.
Також встановлено, що ОСОБА_1 з 2001 року проходив військову службу в Службі безпеки України, в серпні 2021 року був звільнений у відставку за вислугою років, яка в календарному обчисленні разом зі спеціальною службою в органах внутрішніх справ України в період з 1995 року по 2001 рік склала понад 25 років. він є учасником бойових дій та ветераном служби.
З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи сім'я позивача складається з п'яти осіб: він, дружина, доньки: ОСОБА_3 , 2002 року народження, ОСОБА_5 , 2005 року народження, ОСОБА_6 , 2015 року народження.
Зазначеним складом сім'ї, позивач перебуває на квартирному обліку у Центральному управлінні Служби безпеки України з 24 травня 2018 року у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом, як багатодітна родина за № 949.
Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України від 22 квітня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у виключенні квартири зі складу службових житлових приміщень на підставі вимог статтей 47 ЖК УРСР, пункту 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 та п. 3 постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» у частині не забезпечення середньою нормою (9м2) жилої площі на одну особу у м. Києві».
Вказане рішення прийнято за результатами розгляду клопотання ЖПК ДВКР СБ України від 05 березня 2021 року про виключення квартири з числа службових СБ України в порядку поліпшення житлових умов зі збереженням права перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 .
До зазначеного клопотання також додавався висновок Управління правового забезпечення СБ України, в якому зазначено, що ОСОБА_1 та членам його сім'ї може бути, як виняток, надана двокімнатна квартира для постійного проживання у порядку тимчасового поліпшення житлових умов шляхом виключення її зі складу службових зі збереженням права перебування на квартирному обліку за умови ухвалення відповідного рішення.
За приписами ч.ч. 1-2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
У ч. 4 ст. 5 КАС України вказано, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав.
Однак, при цьому суд залишив поза увагою те, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, а саме, невиконання відповідачем обов'язку забезпечення належним жилим приміщенням (зняття з черги на поліпшення житлових умов та відмова в задоволенні клопотання про виведення спірної квартири з числа службового житла), які є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, Статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Наведені норми права передбачають, що військова служба належить до служби публічної.
Приписами ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затверджена наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792 (далі - Інструкція № 792), визначає порядок організації забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського (у тому числі тим, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Служби безпеки України, а також особам, звільненим з військової служби в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у Службі безпеки України після звільнення (далі - співробітники) та членам їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб та потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Пунктом 4.3 Інструкції № 792 визначено, що співробітникам, які мають вислугу 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення за рахунок Служби безпеки України співробітників та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла в установленому порядку.
Згідно із п. 2.2 Інструкції № 792, житлово-побутова комісія Центрального управління Служби безпеки України, житлово-побутові комісії органів, закладів та установ Служби безпеки України:
- організовують ведення квартирного обліку;
- здійснюють розгляд рапортів (звернень) співробітників Служби безпеки України та членів їх сімей про зарахування на квартирний облік, внесення змін до справ квартирного обліку, зняття з квартирного обліку, надання житлових приміщень, включення (виключення) до (з) списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання житлових приміщень, з інших питань житлового забезпечення;
- здійснюють розгляд матеріалів щодо правомірності перебування військовослужбовців Служби безпеки України та членів їх сімей на квартирному обліку та у списках осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання житлових приміщень, та перегляд рішень про надання їм житла в порядку, установленому законодавством;
- здійснюють перегляд раніше прийнятих рішень з питань житлового забезпечення;
- організовують перевірку житлових умов співробітників Служби безпеки України у випадках, визначених законодавством;
- взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями відповідно до законодавства та компетенції;
- розглядають інші питання відповідно до законодавства.
Отже, у спірних правовідносинах, відповідач у межах та у порядку, встановленому Інструкцією № 792, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Оскільки у справі, що переглядається, спір стосується проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме, забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, а відповідач у цих правовідносинах виконує публічно-владні управлінські функції, спір, що виник між сторонами, є адміністративно-правовим, а тому така справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, які в подальшому враховані Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 569/5974/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 362/6167/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги (ч. 2 ст. 377 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Враховуючи викладене, оскільки порушення правил юрисдикції загальних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги, а висновки по суті вирішення спору мають бути зроблені судом належної юрисдикції (судом встановленим законом), колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2022 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 255, 256, 377 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву Служби безпеки України про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження у справі № 752/22591/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання права та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар