Справа № 191/3744/16-к
Провадження № 1-кп/191/52/17
іменем України
06 березня 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040390001787 від 08.10.2015, відносно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Арсенів Приморського краю РФ, громадянина України, не працюючого не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 15.06.2015 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.186 КК України до 200 годин громадських робіт,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,-
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи засудженим 15.06.2015 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст.186 КК України до 200 годин громадських робіт, 21.07.2015 Синельниківським МРВ КВІ УДПтСУ у Дніпропетровській області взятий на облік та викликаний на 27.07.2015, однак до 26.02.2016 до Синельниківського МРВ КВІ УДПтСУ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 не з'являвся. Будучи 26.02.2016 ознайомленим з порядком та вимогами відбування покарання, а також попередженим про кримінальну відповідальність за ч.2 ст.389 КК України у разі ухилення від відбування покарання, ОСОБА_4 був зобов'язаний приступити до виконання громадських робіт, а також йому оголошена постанова про призначення днів явки на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, про що ОСОБА_4 надав до Синельниківського МРВ КВІ УДПтСУ у Дніпропетровській області підписку. Таким чином, ОСОБА_4 , будучи попереджений належним чином про наслідки ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, тобто про можливість притягнення до кримінальної відповідальності у разі його ухилення від встановленого йому покарання, діючи умисно, без поважних причин, ухилявся від відбуття покарання у виді громадських робіт, відпрацювавши 24 години громадських робіт, а саме: у лютому місяці 2016 року 4 години та у березні місяці 2016 року 20 годин, але, починаючи з 04.04.2016, до виконання громадських робіт так і не приступив без поважних причин. Станом на 11.07.2016 невідбутий строк громадський робіт у ОСОБА_4 складає 176 годин.
Своїми діями, що виразилися в ухиленні від відбуття громадських робіт, особи, засудженої до цього покарання, ОСОБА_4 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України у зв'язку з тим, що на даний час закінчилися строки притягнення його до кримінальної відповідальності і просив закрити справу.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши обвинуваченого вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, минули певні строки, зокрема: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , належить до кримінальних проступків та передбачає покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Пункт 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 , особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року по справі № 350/1218/16-к зазначив, що відповідно до положень ст. 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Відповідно до обвинувального акту, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено 04.04.2016. Останній ухилявся від явки до суду, а тому перебіг давності переривався, оскільки в період з 14.11.2016 по 28.11.2016, з 11.05.2017 по 03.07.2017 та з 05.08.2020 по 06.03.2023 останній перебував у розшуку на підставі ухвал суду. Однак на момент розгляду справи минув трирічний строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.
Після заявленого прокурором та підтриманого обвинуваченим клопотання, суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 суть пред'явленого йому обвинувачення, наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об'єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності його позиції щодо поданого клопотання, а також щодо надання ним згоди на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , після роз'яснення йому наслідків такого закриття при відсутності реабілітуючих обставин, наполягав на задоволенні клопотання, у зв'язку з чим суд вважає, що на підставі вищенаведених обставин клопотання підлягає задоволенню.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись ст.49 КК України, ст. 285, 286, 314, 373, 374 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №12015040390001787 від 08.10.2015 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, -закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1