Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 березня 2023 року № 520/1246/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №203950007327 від 21.09.2022року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатувати з 14.09.2022року пенсію за вислугу років відповідно до п «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за вислугу років зарахувати до спеціального стажу періоди її роботи з 01.08.1986 по 01.02.1992, з 01.02.1992 по 12.02.1997, з 01.04.2000 по 11.10.2005, з 28.03.2006 по 03.02.2016, з 14.03.2016 по 26.04.2017;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за вислугу років у межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 починаючи з 01.08.1986року вона працювала в аптечних закладах до 26.04.2017року та її стаж становить 27 років 13 днів. 14.09.2022року вона через Веб-портал звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії відповідно до п «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням №203950007327 від 21.09.2022року їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю спеціального стажу, оскільки її стаж складає лише 07 років 27 днів. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, у зав'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав відзив на позов, у якому зазначив, що до стажу роботи не було зараховано період роботи з 01.02.1992 по 12.02.1997, оскільки позивачку було прийнято на роботу в Центральну району аптеку № 96, а запис про звільнення завірено печаткою Центральна района аптека №94. Крім того зазначені позивачкою періоди роботи з 25.02.1997р. по 31.03.2000р., з 01.04.2000 по 11.10.2005, з 28.06.2006 по 03.02.2016, з 14.03.2016 по 16.02.2017 також не враховані у спеціальний стаж, оскільки відсутня інформація що відповідно до Постанови № 909 ці установи відносяться до закладів охорони здоров'я та мають акредитаційні сертифікати, тому що право на пенсію за вислугу років визначається тільки за переліком посад та установ відповідно до постанови КМУ № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», у зв'язку з чим просить в задоволені позовних вимог відмовити.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відзив до суду не надав.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачка відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 починаючи з 01.08.1986року працювала провізором-технологом/провізором аналітиком у Центральній районній аптеці №94, а з 01.02.1992року переведена до Центральній районній аптеці №96 провізором-технологом де працювала до 12.02.1997року У період з 01.04.2005року по 11.10.2005року працювала провізором у ТОВ «Нонкон ЛТД»; з 28.03.2006року по 03.02.2016року працювала завідуючою провізором в аптечному кіоскові у ТОВ «Центральна районна аптека №16»; у період з 14.03.2016року по 26.04.2017року працювала завідуючим провізором аптечного пункту в Комунальному підприємстві охорони здоров'я «Міжлікарняна аптека №271», зазначені періоди роботи складають стажу 27 років 13 днів. Позивачка 14.09.2022року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України через Веб-портал з заявою про призначення пенсії відповідно до п «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням №203950007327 від 21.09.2022року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю спеціального стажу, оскільки стаж складає лише 07 років 27 днів. Не погодившись з діями відповідача, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За нормами частини першої статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення. Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03.10.2017 набрав чинності 11.10.2017.
Таким чином, пенсії за вислугу років згідно із нормами Закону № 1788-XII призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом № 1788-XII страхового і спеціального стажу.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
За змістом статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
В подальшому, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII» (далі Закон № 213-VIII) підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами д, е, ж статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII) встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Проте 04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті а статті 54 Закону №1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах е, ж статті 55 Закону 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII.
Відтак Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законом №213-VIII та Законом №911-VIII - неконституційними.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.
Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що єдиною умовою для набуття позивачем, як працівником охорони здоров'я, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність у неї станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності Законом № 2148-VIII) не менше 25 років спеціального стажу роботи.
За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судом досліджено записи трудової книжки серії НОМЕР_2 з яких вбачається, що позивачка починаючи з 01.08.1986року по з 01.08.1986року працювала провізором-технологом/провізором аналітиком у Центральній районній аптеці №94, а з 01.02.1992року переведена до Центральній районній аптеці №96 провізором-технологом де працювала до 12.02.1997року. У період з 01.04.2000року по 11.10.2005року працювала провізором у ТОВ «Нонкон ЛТД»; з 28.03.2006року по 03.02.2016року працювала завідуючою провізором в аптечному кіоскові у ТОВ «Центральна районна аптека №16»; у період з 14.03.2016року по 26.04.2017року працювала завідуючим провізором аптечного пункту в Комунальному підприємстві охорони здоров'я «Міжлікарняна аптека №271», Усі дослідженні записи про роботу позивачки скріплені підписами та печаткою.
У наданому відповідачем відзові зазначено, що до стажу роботи позивачки не було зараховано період роботи з 01.02.1992року по 12.02.1997року, оскільки позивачку було прийнято на роботу в Центральну району аптеку №96, а запис про звільнення завірено печаткою Центральна района аптека №94. Суд вважає таку відмову безпідставною, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивачка з 01.02.1992року переведена з Центральній районній аптеці №94 до Центральній районній аптеці №96 провізором-технологом де працювала до 12.02.1997року. Крім того, суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що зазначені позивачкою періоди роботи з 01.04.2000 по 11.10.2005р., з 28.03.2006р. по 03.02.2016р., з 14.03.2016р. по 26.04.2017року також не враховані успеціальний стаж, тому що відсутня інформація, що відповідно до Постанови №909 ці установи відносяться до закладів охорони здоров'я та мають акредитаційні сертифікати, оскільки право на пенсію за вислугу років визначається тільки за переліком посад та установ відповідно до постанови КМУ № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Оскільки,перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).За змістом розділу 2 Переліку №909 до закладів і установ охорони здоров'я відносяться, серед іншого, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії.
Право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, пов'язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, в даному випадку - аптека, а й з посадою, яку обіймає працівник, у випадку, що розглядається - провізор, фармацевт (незалежно від найменування посади).
Таким чином, періоди роботи позивачці з 01.08.1986 по 01.02.1992року, з 01.02.1992 по 12.02.1997року, з 01.04.2000 по 11.10.2005року, з 28.03.2006 по 03.02.2016, з 14.03.2016 по 26.04.2017р..належать до спеціального стажу, наявність якого є основною умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Вказаний період роботи підтверджений відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 та іншими належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, суд констатує, що станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності Законом № 2148-VIII) спеціальний стаж роботи (вислуга років) позивачці як працівника охорони здоров'я становив більше 25 років, а саме 27 років 13 днів. Тому ОСОБА_1 набула права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, наявні обґрунтовані підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.
Позовні вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Як передбачено пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС України).
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у позивача достатнього спеціального стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за вислугу років, а тому похідна позовна вимога також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України від №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з 14.09.2021 (з дня звернення за пенсією із відповідною заявою).
Щодо вимог позивача в частині негайного виконання рішення в межах місяця, суд зазначає наступне.
Щодо клопотання позивача про допуск судового рішення до негайного виконання щодо виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.
Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України, з огляду на повне задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 858,88 гривень.
Керуючись статями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 203950007327 від 21.09.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплатувати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з 14.09.2022 відповідно до п «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) при призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до спеціального стажу періоди її роботи з 01.08.1986 по 01.02.1992, з 01.02.1992 по 12.02.1997, з 01.04.2000 по 11.10.2005, з 28.03.2006 по 03.02.2016, з 14.03.2016 по 26.04.2017.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.