Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 березня 2023 р. № 520/511/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в переведенні з одного виду пенсії на інший ОСОБА_1 та зарахування періоду проходження військової служби ОСОБА_2 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВК Харківської області з 23.10.1980 по 03.11.1982 та стаж роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 заповненої 20.01.1983 неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального трудового стажу період проходження військової служби ОСОБА_2 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВК Харківської області з 23.10.1980 по 03.11.1982 та стаж роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 заповненої 20.01.1983 та здійснити нарахування та виплату пенсії з моменту первинного звернення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не було зараховано до загального трудового стажу період проходження військової служби ОСОБА_2 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВК Харківської області з 23.10.1980 по 03.11.1982 та стаж роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 . на підставі чого позивачці відмовлено у переводі на пенсії по втраті годувальника. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №963190130257 від 26.07.2021 протиправним, а дії відповідача щодо відмови в переведенні з одного виду пенсії на інший ОСОБА_1 неправомірними.
Ухвалою суду від 14.02.2023 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження направлена відповідачу на електронну пошту, що підтверджується повідомленням про направлення електронного листа.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що за наданими документами страховий стаж годувальника складав 19 років 9 місяців. До страхового стажу померлого годувальника не враховано період проходженні військової служби, так як у воєнному квитку невірно вказано дату народження. Дата народження, яка зазначена на титульній сторінці трудової книжки померлого годувальника також не відповідає даті народження, зазначеної на інших документах, які подавались для призначення пенсії. Отже, як на момент первинного звернення позивача до Пенсійного фонду так і на момент повторного звернення позивачка не досягла віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058 (60 років) та відповідно в неї відсутнє право на призначення (переведення) пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003.
Позивач у позовній заяві зазначила, що 20 червня 2000 року розірвала шлюбні відносини із ОСОБА_2 . Після розлучення позивачка з чоловіком залишились проживати разом за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . З моменту розірвання шлюбу продовжуючи жити разом, ОСОБА_1 зазначила, що з чоловіком мали спільний бюджет, який складався з його заробітної плати та її пенсії і доходів від нашого підсобного господарства, разом володіли і користувались майном.
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.04.2021 по справі №629/993/21 позовні вимоги про визнання факту сумісного проживання та перебування на утриманні - задоволено. Визнано спільне проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2000 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнано перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 в період з 2000 року по день смерті 25 і рудня 2019 року.
Позивач 20.07.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що розглянуло заяву за принципом екстериторіальності, від 26.07.2021 №963190130257 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника і у зв'язку з тим, що відповідно статті 36 Закону України №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. За наданими документами страховий стаж годувальника складав 19 років 9 місяців (період навчання з 01.09.1976 по 20.06.1980 та стаж за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідно до ст. 40 Закону №1058 з 01.01.2004 по грудень 2019 рік). До підрахунку не взято період проходження військової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВК Харківської області та стаж роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 20.01.1983, оскільки дата народження у даних документах вказана 29.08.1961, а згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27.12.2019 - 22.08.1961.
Позивач не погодившись із вищевказаним рішенням звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В даному випадку, позивач звертаючись з заявою до відповідача просить здійснити переведення її на пенсію по втраті годувальника.
Як вбачається із положень частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
За правилами частин другої та третьої цієї ж статті непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.04.2021 по справі №629/993/21 визнано перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 в період з 2000 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, згідно вказаних норм, право на призначення пенсії по втраті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Саме за наявності таких двох складових, як непрацездатність та перебування на утриманні, особа має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, або на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є дружиною годувальника без реєстрації шлюбу та пенсіонером за віком, у зв'язку з чим отримує пенсію.
Отже позивач є членом сім'ї (дружиною) померлого годувальника та непрацездатною особою.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).
Згідно п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, а саме: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
З викладеного вбачається, що зазначений перелік документів є вичерпним.
Відповідно п. 4.1 Порядку № 22-1, заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно пункту 1.7. Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визнання права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до вказаних підпунктів, до заяви додаються наступні документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
ОСОБА_1 при зверненні 20.07.2021 до управління Пенсійного було надано паспорт та картку платника податку позивача, копію військового квитка, диплому про навчання, трудової книжки, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, свідоцтва про смерть годувальника, довідку про реєстрацію місця проживання позивача, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2 до 01.07.2000, довідку про склад сім'ї померлого, рішення суду про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні позивача, що підтверджується розпискою-повідомленням поданих документів, наданою відповідачем до матеріалів справи.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, за наданими документами страховий стаж годувальника складав 19 років 9 місяців (період навчання з 01.09.1976 по 20.06.1980 та стаж за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідно до ст. 40 Закону №1058 з 01.01.2004 по грудень 2019 рік). До підрахунку не взято період проходження військової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВК Харківської області та стаж роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки дата народження у даних документах вказана 29.08.1961, а згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27.12.2019 - 22.08.1961.
На підтвердження періоду роботи до матеріалів судової справи позивачем долучена довідка від 10.08.2021 №У-04/1044, видана управлінням каналу “Дніпро-Донбас”, яка підтверджує факт роботи годувальника з 28.10.1983 по 25.12.2019 в управлінні каналу та довідка, видана Харківським обласним центром комплектування та соціальної підтримки про підтвердження періоду військової служби годувальника від 03.11.2021 №4.
Відповідач у відзиві зазначив, що дані довідки не були подані позивачем до заяви при переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
З приводу цього суд зазначає, що згідно пункту 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Проте відповідачем письмово не повідомлено позивача, які документи необхідно надати для уточнення даних, матеріали справи таких доказів не містять.
Також, відповідно до пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що записи в трудовій книжці померлого годувальника відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, переведення на іншу посаду, номери наказів та їх дати, посади на яких він працював та відбитки печаток підприємств при прийнятті та звільненні з роботи.
Зазначивши про невідповідність дати народження ОСОБА_2 у трудовій книжці та військовому квитку даті народження, яка вказана у паспорті, що призвело до не зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи та служби в армії, пенсійний орган при цьому не зазначив, які саме положення «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 чи норми інших законів порушені позивачем при поданні документів до пенсійного органу для призначення пенсії за віком.
Жодних інших підстав для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи пенсійним органом не зазначено.
Суд також зауважує, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав ОСОБА_2 у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу померлого годувальника.
Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, відповідачем частково зараховано страховий стаж за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.01.2004 по грудень 2019 року.
Щодо зарахування до загального трудового стажу період проходження військової служби ОСОБА_2 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВК Харківської області з 23.10.1980 по 03.11.1982 та стаж роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 суд зазначає наступне.
Пунктом 4.1, 4.2, 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1) передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно пункту 4.10 Порядку 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному рішенні не вказано, які періоди роботи ОСОБА_2 підлягають зарахуванню, а які не підлягають із зазначенням причини такого неврахування по кожному періоду.
Пунктами 3, 14 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженому постановою Правління ПФУ від 10.11.2006 р. № 18-1 встановлено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.
Разом з тим, у спірному рішенні відсутня інформація щодо зарахування або не зарахування до стажу ОСОБА_2 періоду роботи та проходження служби в армії, оскільки комісією взагалі не досліджувалась трудова книжка та військовий квиток померлого годувальника. Натомість відмовлено у зарахуванні із зазначенням підстав розбіжностей у даті народження ОСОБА_2 ,, проте судом вже надано правову оцінку цим юридичним фактам.
Оскільки відповідачем не перевірено заяву про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на предмет наявності необхідного стажу, в разі виявлення неточностей в даті народження не було запровоновано заявнику подати додаткові документи для уточнення даних, через, що довідка від 10.08.2021 №У-04/1044, видана управлінням каналу “Дніпро-Донбас” та довідка, видана Харківським обласним центром комплектування та соціальної підтримки про підтвердження періоду військової служби годувальника від 03.11.2021 №4 пенсійним органом не досліджувались, суд вважає передчасними вимоги позивача про зобов'язання органу пенсійного фонду зарахувати до загального трудового стажу період проходження військової служби ОСОБА_2 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВК Харківської області з 23.10.1980 по 03.11.1982 та стаж роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з моменту первинного звернення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень відповідача.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач у позовній заяві зазначала, що звернулась до Пенсійного фонду України для нарахування пенсії по втраті годувальника, але листом від 13.08.2020 їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона з чоловіком не перебували в законному шлюбі на дату смерті.
З приводу цього суд зазначає, що позовна заява не містить жодних доказів зазначених обставин, позивач не оскаржує дії пенсійного органу щодо відмови у нарахуванні пенсії по втраті годувальника, оформленої листом від 13.08.2020, ці дії не є предметом розгляду даної справи, тому вимогу позивача про нарахування та виплату пенсії з моменту первинного звернення суд вважає необґрунтованою.
З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2021 про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та додані до неї документи з урахуванням висновків суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову з підстав, викладених вище.
В матеріалах справи містяться лише докази сплати позивачем судового збору, отже відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76000, ЄДРПОУ 20551088) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.07.2021 №963190130257 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2021 про переведення на пенсію по втраті годувальника та додані до неї документи з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин