Рішення від 15.03.2023 по справі 520/9778/22

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 р. Справа № 520/9778/22

Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (вул. Велика Панасівська, буд. 205,м. Харків,61040) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13,с. Римачі,Любомльський район, Волинська область,44350) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000048/2 від 16.09.22; UA205030/2022/000056/2 від 05.10.22; UA205030/2022/000055/2 від 05.10.22; UA205030/2022/000070/2 від 02.11.22;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2022/000655; UA205030/2022/000690; UA205030/2022/000689; UA205030/2022/000729;

- стягнути з Волинської митниці судові витрати у розмірі 30628,60 грн., в т.ч. 5628,60 грн. - судовий збір, та 25000 грн. - витрати на послуги адвоката.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення щодо коригування митної вартості №№ UA205030/2022/000048/2 від 16.09.2022; UA205030/2022/000056/2 від 05.10.2022; UA205030/2022/000055/2 від 05.10.2022, UA205030/2022/000070/2 від 02.11.2022 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA205030/2022/000655, UA205030/2022/000690, UA205030/2022/000689, UA205030/2022/000729 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення. Представник позивача стверджує, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів стало неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів, у зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності та неточності, однак звертає увагу суду на те, що декларантом були надані усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції, а посадові особи відповідача не обґрунтували того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації. З огляду на викладене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача 22.11.2022.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, що стало підставою для витребування додаткових документів, однак позивачем не було надано жодних документів на запит митного органу. Вказує, що у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Звертає увагу суду на те, що з причин відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості товару ним застосовано метод передбачений статтею 64 Митного кодексу України. Представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за спірними митними деклараціями здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 Митного кодексу України шляхом перевірки числових значень вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують. Також представником відповідача вказано, що за результатом аналізу та співставлення поданих декларантом документів встановлено, що задекларований рівень митної вартості товару нижчим, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше. Подані до митного оформлення документи, відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Представник позивача надав до суду відповіді на відзив, в якій вказав на безпідставність та необґрунтованість позиції відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Згідно з частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами 2 3 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів.

Згідно з частинами 1 2 статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно частини 3 статті 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Щодо підстав формування рішення коригування митної вартості товарів № UA 205030/2022/000048/2 від 16.09.2022, суд зазначає наступне.

Між ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» та Iceberg Seafood A/S, м. Хіртсхальс, Данія (продавець) укладено контракт № 10/05-21 від 05.10.2021, відповідно до якого продавець продає, а покупець купляє товар, що надсилається декількома партіями згідно з інвойсами, що є складовою та невід'ємною частиною контракту.

04.10.2022 з метою митного оформлення ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205030/2022/025853.

Товар заявлено до митного оформлення у Волинській митниці відповідно до митної декларації № UA205030.2022.025853 від 15.09.2022.

Митну вартість заявлено за першим методом (ціною договору) в розмірі 2507340 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205030/2022/025853 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості б/н від 08.09.2022, пакувальний лист від 08.09.2022, рахунок - фактура (інвойс) FA69003 від 08.09.2022, автотранспортна накладна 660031 від 13.09.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтвоDK-5628-3715222-2022 від 13.09.2022, сертифікат про походження товару AY216832 від 09.09.2022, банківський платіжний документ № 30 від 31.08.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 13 б/н від 13.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу № 10/05-21 від 05.10.2021, договір про надання послуг митного брокера 2/13-05-22 від 13.05.2022, договір про перевезення 12/2 від 12.01.2022, договір про перевезення № 29 від 29.01.2020, заявка від 12.09.2022 № 12/09, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 8981074 15.09.2022, інші некласифіковані документи: credit note 12.08.2022.

Митним органом не було визнано заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 16.09.2022 № 16/01 підприємством повідомлено про відсутність додаткових документів.

У позовній заяві вказано, що підприємством не було надано додаткових документів зв'язку з не конкретизацією у останньому обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначення конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

16.09.2022 року ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205030.2022.025853 від 15.09.2022 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA 205030/2022/000048/2 від 16.09.2022, згідно якого митним органом, визначено митну вартість товару 27905,70 Євро за першу товарну позицію та 60147, 50 Євро за другу позицію митної декларації. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

З огляду на зазначене представником позивача вказано, що внаслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості суми митних платежів до сплати збільшились на 141956, 39 грн. ПДВ. Сплата донарахованих митних платежів була забезпечена шляхом надання гарантій відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, товар випущено у вільний обіг відповідно до митної декларації UA205030/2022/025969.

Так, обґрунтовуючи прийняття оскаржуваного рішення коригування митної вартості товарів № UA 205030/2022/000048/2 від 16.09.2022, митний орган вказав, зокрема (т.1 а.с. 29), що платіжне доручення від 31.08.2022 № 30 не містить відповідних підписів та печаток банківської установи.

Представник позивача пояснив, що у платіжному дорученні від 31.08.2022 № 30 міститься детальна інформація щодо усіх учасників операції, а також інформація щодо банку платника та банку отримувача (повне найменування, адреса, код Swift, зазначення резидентсnва), а у передостанній рядок вказаного документа містить позначки про електронні підписи керівника, головного бухгалтера та підписи ідентифіковані системою «Клієнт - банк» /»ТВБВ-Банк».

Тобто, відсутність у платіжному дорученні від 31.08.2022 № 30 печаток та підписів відповідних посадових осіб банківської установи, що здійснювала платіж, відмітка цієї банківської установи про проведення банківської операції, передбачені постановою правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, обґрунтовується тим, що указане платіжне доручення подавалось через Міжнародну система грошових переказів SWIFT, тому на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення №216 проставляються у разі його подання не в електронному вигляді.

Відповідно до п. 3.10 Положення №216 уповноважений банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу, зокрема, в іноземній валюті, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо.

Оскільки така інформація відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не є платіжним документом, у позивача відсутній обов'язок її надання митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У платіжному документі (платіжному дорученні від 31.08.2022 № 30) міститься інформація щодо усіх учасників операції, а також інформація щодо банку платника та банку отримувача (повне найменування, адреса, код Swift, зазначення резидентсnва), сума операції в Євро, відомості про придбаний товар, а у передостанній рядок вказаного документа містить позначки про електронні підписи керівника, головного бухгалтера та підписи ідентифіковані системою «Клієнт - банк» /»ТВБВ-Банк».

Відтак, вказане платіжне доручення від 31.08.2022 № 30 підписано за допомогою електронного підпису, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а митним органом не враховані вимоги та стандарти до платіжного документа SWIFT, а тому дана обставина не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Вказана правова позиція щодо підписання платіжних документів електронним цифровим підписом узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 22.04.2019 по справі № 815/6242/17.

Стосовно зауважень митного органу в частині наявності розбіжності суми переказу у розмірі 67162 Євро, зазначеній у платіжному дорученні № 30 від 31.08.2022 із сумою, зазначеній у інвойсі від 08.09.2022 № FA69003, яка становить 67382 Євро, то представник позивача зазначив, що це стало наслідком помилки продавця під час завантаження завищеної кількості заявленого товару.

Так, представник позивача пояснив, що попередня партія товару, яка поставлялась за рахунком - фактурою FA688841 ( не входить до митної декларації, у прийнятті якої було відмовлено) була сплачена у завищеному розмірі 82752, 0 Євро, у зв'язку з тим, що продавець помилково звантажив 1 піддон розміром 120/50 замість піддону розміром 90/120. Різниця між вартістю піддону, що був отриманий із піддоном, який покупець мав отримати становить 220 євро. Продавець повідомив про це покупця листом від 27.09.2022, відповідно до якого вартість наступної партії товару (яка була заявлена до митного оформлення за МД № UA 205030.2022.025853) буде нижчою на 220 євро, а вказані документи були додані до декларації за кодом 9000 та митний орган був окремо повідомлений про вказані обставини заявами № 15/01 від 15.09.2022 та № 16/01 від 16.09.2022.

Відтак, декларантом використано весь механізм з метою усунення сумніві щ приводу достовірності поданих відомостей та їх повноти, що, однак, не було враховано митним органом та не надано оцінку вказаним обставин.

Щодо зауважень митного органу в частині того, що ТТН від 13.09.2022 № 660031 містить відбитки печаток перевізника «PE Churakov V.V.», що суперечить реквізитам перевізника «ООО Аквапродлогістика», яким було видано довідку про транспортні витрати від 13.09.2022 № 13, то суд зазначає наступне.

Так, між ТОВ «РЦ Аквакультура» (Замовник) та ТОВ «Аквапродлогістика» (Експедитор) був укладений договір на транспортно - експедиторське обслуговування № 12/ 2 від 12.01.2022, відповідно до п. 3.1.6 якого експедитор має право підписувати договори та домовленості з транспортними та іншими організаціями для виконання обов'язків по даному договору.

В подальшому, між ТОВ «Аквапродлогістика» (Експедитором) та ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 29 від 29.01.2020, відповідно до п. 3.1.13 якого експедитор зобов'язаний із прибуттям автотранспорту в кінцевий пункт призначення своєчасно передати уповноваженому представнику замовника усі необхідні супроводжувальні документи, які стосуються виконаного перевезення.

Таким чином, саме ТОВ «Аквапродлогістика» (як експедитор) має сформувати та видати довідку про транспорті послуги, а ФОП ОСОБА_3 (як перевізник) має поставити відбиток печатки на міжнародній автотранспортній накладній, що і мало місце у даному випадку, а відтак твердження відповідача про наявність розбіжностей між автотранспортною накладною та довідкою про транспорті витрати є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо тверджень митного органу про ненадання перекладу митної декларації країни відправлення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, відповідно до вказаної статті Кодексу, митні органи вимагають переклад документів українською мовою лише у випадку необхідності перевірки або підтвердження відомостей, що зазначені у митній декларації.

У той же час, відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначено, які дані є необхідними для перевірки, та не конкретизовано які саме документи слід надати з перекладом на українську мову чи офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, враховуючи те, що частину документів ( сертифікат якості, пакувальний лист, інвойс, автотранспортна накладна, тощо) було подано англійською мовою (як мовою міжнародного спілкуваня), що не суперечить вимогам ст.254 МК України.

Щодо підстав прийняття спірного рішення про коригування митної вартості № UA205030/2022/000056/2 від 05.10.2022, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» заявлено до митного оформлення товар (брюшки форелі, брюшки лосося) за митною декларацією № UA205030/2022/027179 від 04.10.2022, до якої було надано наступні документи: сертифікат якості від 12.08.2022, пакувальний лист від 29.08.2022, рахунок - фактура 2459/UKR від 26.08.2022, автотранспортна накладна від 30.09.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат LT0308305/L2-19515 від 29.09.2022, сертифікат про походження товару LT62223735 від 30.09.2022, банківський платіжний документ, що стосується товару № 27 від 23.08.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 28-2бн від 28.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу № 16/05-22 від 05.08.2022, договір про надання послуг митного брокера № 2/13-05-22 від 13.05.2022, договір про перевезення № 12/2 від 12.01.2022, договір про перевезення № 29 від 29.01.2020, копія митної декларації країни відправлення 22LTLСО100ЕК230677 від 30.09.2022, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9056707 03.10.2022.

Товар оплачено згідно платіжного доручення № 27 від 23.08.2022.

Митну вартість заявлено за першим методом (ціною договору) в розмірі 316962, 51 грн. ( у тому числі, 312882, 52 грн. - вартість товару, 4080 грн. - транспортні витрати згідно довідки про транспорті витрати № 28-2бн від 28.09.2022)

Митним органом не було визнано заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв'язку з наявними розбіжностями в товаросупровідних документах.

Вказане, на думку митного органу, свідчить про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, у зв'язку з чим позивачеві було направлено запит на надання додаткових документів у відповідності до п. 3 ст.53 МК України.

Листом від 05.10.2022 № 05/01 підприємством повідомлено про відсутність додаткових документів.

У позовній заяві вказано, що підприємством не надано додаткових документів зв'язку з неконкретизацією у останньому обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначення конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

Підприємству позивача відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205030/2022/000690 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA 205030/2022/000056/2 від 05.10.2022, згідно якого митним органом, визначено митну вартість товару 990,72 Євро за першу товарну позицію та 14984,64 Євро за другу позицію митної декларації. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

З огляду на зазначене представником позивача вказано, що внаслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості суми митних платежів до сплати збільшились на 151359, 96грн. ПДВ. Сплата донарахованих митних платежів була забезпечена шляхом надання гарантій відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, товар випущено у вільний обіг відповідно до митної декларації UA205030/2022/027296.

Як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару № UA 205030/2022/000056/2 від 05.10.2022 зауваження митного органу зводяться до наявності розбіжностей у документах на перевезення товару.

Так, представник позивача пояснив, що між ТОВ «РЦ Аквакультура» (Замовник) та ТОВ «Аквапродлогістика» (Експедитор) укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 12/ 2 від 12.01.2022, відповідно до п. 3.1.6 якого експедитор має право підписувати договори та домовленості з транспортними та іншими організаціями для виконання обов'язків по даному договору.

Таким чином, саме ТОВ «Аквапродлогістика» (як експедитор) має сформувати та видати довідку про транспорті послуги, а ФОП ОСОБА_3 (як перевізник) має поставити відбиток печатки на міжнародній автотранспортній накладній, що і мало місце у даному випадку, а відтак твердження відповідача про наявність розбіжностей між автотранспортною накладною від 30.09.2022 та довідкою про транспорті витрати 28-2бн від 28.09.2022 є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем документа за кодом 927 згідно копії митної декларації країни відправлення, як на підставу прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень у вказаному аспекті не конкретизовано у чому саме полягає розбіжність або якого конкретно визначеного документу не вистачає для підтвердження митної вартості товару.

Водночас, представник позивача проявник, що код 927 вказано у декларації країни відправлення із позначкою «netaikoma», що перекладається як «не застосовується», а тому не має відношення до жодної партії товару.

Відтак, враховуючи вищезазначене, а також те, що код 927 відсутній у національному класифікаторі митних документів, а митним органом не конкретизовано до якої категорії відноситься документ, що, відповідно, не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 по справі №324/580/17.

Відтак, наявність у оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

Щодо підстав прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205030/2022/000055/2 від 05.10.2022, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» заявлено до митного оформлення товар (ракоподібні в панцирі або без панцира) за митною декларацією № UA205030/2022/027186 від 04.10.2022, до якої було надано наступні документи: сертифікат якості від 27.09.2022, пакувальний лист від 27.09.2022, рахунок - фактура FA69060 від 27.09.2022, автотранспортна накладна 660040 від 13.09.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат DK-5628-3715234-2022 від 30.09.2022 та DK-5628-3715235-2022 від 30.09.2022, сертифікат про походження товару AY216851 від 27.09.2022 та AY216852 від 27.09.2022,, банківський платіжний документ, що стосується товару № 31 від 05.09.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 158 від 30.09.2022, прайс - лист виробника товару б/н 05.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу № 10/05-21 від 05.10.2022, договір про надання послуг митного брокера № 2/13-05-22 від 13.05.2022, договір про перевезення № 12/2 від 12.01.2022, договір про перевезення № 29 від 29.01.2020, копія митної декларації країни відправлення 22LTLСО100ЕК230677 від 30.09.2022, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9056547 03.10.2022.

Товар оплачено згідно платіжного доручення № 27 від 23.08.2022.

Митним органом не визнано заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв'язку з наявними розбіжностями в товаросупровідних документах.

Листом від 05.10.2022 № 05/01 підприємством повідомлено про відсутність додаткових документів.

У позовній заяві вказано, що підприємством не було надано додаткових документів зв'язку з неконкретизацією у останньому обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначення конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

З огляду на зазначене представником позивача вказано, що внаслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості суми митних платежів до сплати збільшились на 151359, 96грн. ПДВ. Сплата донарахованих митних платежів була забезпечена шляхом надання гарантій відповідно до ст. 55 Митного кодексу України., товар випущено у вільний обіг відповідно до митної декларації UA205030/2022/027296.

В рішенні № UA 205030/2022/000055/2 від 05.10.2022 Волинською митницею зроблено висновок про наявність розбіжностей, а саме у митній декларації країни експорту № 22DK00470027F1A179 від 27.09.2022 вказано рахунок - проформу № 26824 та OD26824, про що в митного органу відсутня інформація.

Представник позивача пояснив, що документ за номером OD26824 не є рахунком - фактурою, а є номером замовлення, яке проставляється за інвойсом № FA69060 та зазначене у цьому інвойсі, інформація по якому збігається з інформацією у експортній митній декларації № 22DK00470027F1A179 від 27.09.2022.

Відтак, інформація зазначена у експортній митній декларації № 22DK00470027F1A179 від 27.09.2022 не суперечить відомостям, що містяться у інвойсі та інших поданих до митного оформлення документах, а відтак в основних документах розбіжності відсутні, відомості є повними та достовірними.

Суд наголошує, що відповідно до пп. 3 ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Оскільки, у даній справі товар був об'єктом купівлі-продажу, тому рахунок-проформа не може слугувати документом, який може вимагатись на підтвердження митної вартості товарів.

Отже, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 року по справі №815/5791/17.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15. В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16.

Також митний орган зауважив на тому, що платіжне доручення № 31 від 05.09.2022 містить лише посилання на контракт, що унеможливлює ідентифікувати дане платіжне доручення до конкретної партії товарів, однак відповідачем не враховано, що вартість імпортованого товару, зазначена у платіжному дорученні № 31 від 05.09.2022 повністю співпадає з ціною товару вказаному у комерційному інвойсі № FA69060, а саме 71053 Євро.

Отже, вказані обставини жодним чином не впливали на заявлену митну вартість, оскільки митниці подані рахунки, які позивачу подані продавцем до оплати та банківські (платіжні) документи, які підтверджують оплату саме цих сум.

Наведене свідчить, про можливість митним органом ідентифікувати товар зазначений з товаром поданим до митного оформлення.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.

Відтак, сама по собі відсутність в платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, - і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 по справі №810/2784/18.

Щодо комісійних витрат за рахунок платника у платіжному дорученні № 31 від 05.09.2022, суд зазначає, що частиною 10 статті 58 МК України визначено вичерпний перелік витрат, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. При цьому, комісія банків-посередників за здійснення платежу до цього переліку не входить, а тому, не впливає на складові митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено жодними доказами впливу вказаних обставин на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.

В рішенні № UA 205030/2022/000055/2 від 05.10.2022 Волинською митницею зроблено висновок про те, що відбиток печатки перевізника у товарно-транспортній накладній відмінний від відбитка печатки у договорі перевезення.

Суд зазначає, згідно з Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях і є первинним доказом укладення договору перевезення.

Відповідно до статті 6 Конвенції вантажна накладна містить такі дані: дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Статтею 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Отже, наявність чи відсутність печатки на CMR не впливає на її дійсність, оскільки печатка не є обов'язковим реквізитом даного документу.

Окрім того, представник позивача пояснив, що як автотранспортна накладна № 660040 від 27.09.2022, так і договір № 29 від 29.01.2020 на перевезення вантажів автомобільним транспортом завірені печаткою, яка містить позначку «Чураков В.В.», однак відповідачем не конкретизовано у чому саме полягає відмінність.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що для підтвердження транспортних витрат надано лише рахунок на оплату, однак довідка про транспортні витрати з калькуляцією витрат відсутня, а також не надано заявку на перевезення.

У той же час, згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як передбачено пунктами 5, 6 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Правилами заповнення декларації митної вартості затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

В свою чергу, документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть бути не тільки банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, а й рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг та довідка (калькуляція) транспортних витрат, що містять реквізити сторін, суму, умови платежу та інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до імпортованих товарів.

Слід зазначити, що такі документи як калькуляція, заявка на перевезення товару до митного оформлення не є обов'язковими для підтвердження митної вартості імпортованого товару, вичерпний перелік яких визначений в частині 2 статті 53 МК України, тому посилання відповідача на них у спірному рішенні, не можуть бути підставою для відмови декларанту у погодженні митної вартості за ціною договору за відсутності належних і допустимих доказів того, що відомості про митну вартість подані ним згідно вказаної норми Кодексу не відповідають дійсності.

Даний висновок узгоджується із висновком, зазначеним у постанові Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 240/10401/19, в якому вказано, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З урахуванням викладеного, надані декларантом позивача рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 158 від 30.09.2022 та договір транспортного експедиторського обслуговування № 12/2 від 12.01.2022, що містять калькуляцію транспортних послуг, які оформлені належним чином, є достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товарів, що дозволяють ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товару.

Окрім того, позивачем до позовної заяви було залучено довідку про транспортні витрати № 30 бн від 30.09.2022 та заявку на транспортування № 29/09 від 29.09.2022.

Щодо посилань митного органу на те, що вартість товарів, вказана у митній декларації країни експорту № 22DK00470027F1A179 від 27.09.2022, не відповідає вартості, вказаній у інвойсі №FA69060 від 27.09.2022, то суд зазначає, що заповнення такої митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Крім цього, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Так, представник позивача пояснив, що митна декларація країни експорту № 22DK00470027F1A179 від 27.09.2022 укладена відповідно до законодавства Королівства Данії та законодавства Європейського союзу з митної справи та містить інформацію лише щодо середньої статистичної вартості товару, тому така вартість може відрізнятись від фактурної вартості товару.

Водночас, відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

Крім того суд враховує правові висновки, зазначені Верховним Судом у постанові від 12.07.2022 у справі № 814/2172/16, в яких зазначено, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо підстав прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205030/2022/000070/2 від 02.11.2022, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Регіональний центр «Аквакультура» (Покупець) та FISH MARKET s.r.o., (Словаччина) (Продавець) укладено контракт № ORS-65/17 від 05.06.2017 року, відповідно до п.1. якого продавець продає, а покупець купляє рибну продукцію та морепродукти, що надсилаються декількома партіями згідно інвойсів, що є невід'ємною частиною цього контракту. Вантажовідправник товару за цим контрактом визначається в кожному окремому інвойсі.

Відповідно до п.3 договору, відвантаження товару здійснюється частинами морським, авто та/або авіатранспортом. Умови поставки товару визначаються в інвойсах згідно правил Інкотермс - 2010.

ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» заявлено до митного оформлення товар (риба морожена - скумбрія) за митною декларацією № UA205030/2022/029463 від 02.11.2022, до якої було надано наступні документи: сертифікат якості від 18.10.2022, рахунок - фактура 22024 від 27.10.2022, автотранспортна накладна від 29.10.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат LT0309163/L2-21993 від 28.10.2022, сертифікат про походження товару AR511644320 від 18.10.2022, банківський платіжний документ, що стосується товару V122101901107 від 19.10.2022 та V122102001362 від 20.10.2022, рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг 189 від 28.10.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 28 від 28.10.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу № № ORS-65/17 від 05.06.2017 року, договір про надання послуг митного брокера 2/13-05-22 від 13.05.2022, договір про перевезення № 12/2 від 12.01.2022, договір про перевезення № 28/10/22 від 28.10.2022, договір про перевезення 31/08/22 від 31.08.2022, копія митної декларації країни відправлення 22LTLСО100ЕК27FB65 від 29.10.2022, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9170603 31.10.2022.

Товар було оплачено згідно платіжних доручень №№ VI22101901107 від 19.10.2022 та VI22102001362 від 20.10.2022.

Митну вартість заявлено за першим методом (ціною договору) в розмірі 41000 доларів США.

Митним органом не визнано заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , а також у зв'язку з наявними розбіжностями в товаросупровідних документах.

Листом від 02.11.2022 № 02/01 підприємством повідомлено про відсутність додаткових документів.

У позовній заяві вказано, що підприємством не надано додаткових документів зв'язку з не конкретизацією у останньому обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначення конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

Підприємству позивача відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205030/2022/000729 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA 205030/2022/000070/2 від 02.11.2022, згідно якого митним органом, визначено митну вартість товару 49600 доларів США. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

Сплата донарахованих митних платежів була забезпечена шляхом надання гарантій відповідно до ст. 55 Митного кодексу України., товар випущено у вільний обіг.

Так, митний орган вказує, що у наданій декларантом калькуляції наявні розбіжності, а саме інформація, зазначена у платіжному дорученні від 20.10.2022 № VI22102001362 про оплату за інвойс від 18.10.2022 № 10004935 суперечить поданому інвойсу від 27.10.2022 № 22024.

Представник позивача пояснив, що номер VI22102001362 не є номером інвойсу, а є номером банківської операції, на що вказує позначка «payment», про що вказує сам митний орган у графі «банківський платіжний документ».

Щодо зауважень митного органу в частині того, що документально оформлені відносини між суб'єктами ТОВ «АКВАПРОДЛОГІСТИКА» та FOR SELENCHUK O.M. відсутні, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов поставки FCA згідно Інкотермс - 2010, поставка вважається виконаною в момент передачі товару перевізнику.

Між ТОВ «РЦ «Аквакультура» (Замовник) та ТОВ «АКВАПРОДЛОГІСТИКА» (експедитор) було укладено договір № 12/2 від 12.01.2022 на транспортно - експедиторське обслуговування, відповідно до п. 3.1.6 якого Експедитор має право підписувати договори та домовленості з транспортними та іншими організаціями для виконання обов'язків по даному договору.

Між ТОВ «АКВАПРОДЛОГІСТИКА» (Експедитор - 2) та ФОП ОСОБА_4 (Експедитор - 1) укладено договір № 28/10/2022 від 28.10.2022 року про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно - експедиторські послуги, відповідно до п.2.1. якого Експедитор 1 - має право залучати сторонні організації, за дії яких несе відповідальність, як за власні.

З огляду на вказане, між ФОП ОСОБА_4 (Експедитор) та ФОП ОСОБА_5 (перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 31/08/2022 від 31.08.2022, відповідно до п. 3.1.10 якого перевізник зобов'язується доставити наданий відправником вантаж в визначений строк до пункту призначення на надати вантажоодержувачу, визначеному в товарно - транспортній накладній та заявці на перевезення вантажу.

Так, ТОВ «АКВАПРОДЛОГІСТИКА» (як отримувач товару) визначений у заявці № 28/10 від 28.10.2022 до договору № 12/2 від 12.01.2022 та отримав послуги по перевезенню товару від ФОП ОСОБА_5 , якого було залучено до перевезення ФОП ОСОБА_4 згідно умов вищезазначених договір.

Таким чином, посилання відповідача про відсутність документально оформлених відносин між ТОВ «АКВАПРОДЛОГІСТИКА» та ФОП ОСОБА_5 є необґрунтованим, оскільки такі відносини здійснювались через посередників на підставі договорів, які були надані разом з митною декларацією № UA205030/2022/029463 від 02.11.2022, що зафіксовано у графі 44 вказаної декларації.

Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, суд стверджує, що відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п.23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п.29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що останні містять відомості про митне оформлення товарів, яке вже було здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор, проте ані рішення, ані відзив на позовну заяву не містять відомості про подібність товарів за поданими заявником через декларанта митними деклараціями та товарам за митними деклараціями, що є спірними у даній справі.

При цьому, оскільки відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, то зазначене свідчить про необґрунтованість вказаних доводів відповідача.

Суд зазначає, що вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень вбачається, що останні не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Крім того, суд зазначає, що застосування відповідачем з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, враховуючи обставини того, що самі по собі відомості зазначеної системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для висновку про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.

Відповідачем не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості, а доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірних у даній справі митних декларацій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд також зазначає, що положеннями ст. 264 Митного кодексу України визначено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відтак, слід дійти висновку, що видані відповідачем рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок.

Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тому недоведеність відповідності закону рішення відповідача про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів.

Відповідачем у спірних в даній справі рішеннях не було вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Крім того, щодо посилання відповідача у відзиві на позов на обставини ненадання декларантом інших запитуваних додаткових документів, то суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також, суд зазначає, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов стосовно наявності певних розбіжностей у поданих підприємством позивача до митного оформлення документах не можуть вважатися належними, оскільки до суду не подано доказів того, що встановлення саме вказаних розбіжностей було покладено в основу оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних вище доводів представника відповідача.

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішень UA205030/2022/000048/2 від 16.09.2022; UA205030/2022/000056/2 від 05.10.2022; UA205030/2022/000055/2 від 05.10.2022, UA205030/2022/000070/2 від 02.11.2022 у зв'язку з чим останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Водночас, оскільки картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205030/2022/000655,UA205030/2022/000690, UA205030/2022/000689, UA205030/2022/000729 було прийнято на підставі вищевказаних рішень про коригування митної вартості, то з огляду на висновки суду у даній справі останні також підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Представником позивача у позовній заяві вказано клопотання про стягнення на його користь судових витрат у розмірі 29790,14 грн., в тому числі судовий збір 5628,60 грн. і витрати на професійну правничу допомогу адвоката 25000 грн.

Представником відповідача у відзиві на позов подано до суду заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких вказано на необґрунтованість заяви та не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з ціною позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відтак, між ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА», в якості клієнта, і адвокатом Паркулабом Андрієм Володимировичем, в якості виконавця, укладено договір-№136/10-21 від 10.10.2021 про надання професійної правничої допомоги адвоката, предметом якого є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів UA205030/2022/000048/2 від 16.09.2022; UA205030/2022/000056/2 від 05.10.2022; UA205030/2022/000055/2 від 05.10.2022.

Зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюється в розрахунку суми вартості послуг, який є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунком суми вартості послуг № 1 за договором №136/10-22 від 10.10.2022 про надання професійної правничої допомоги адвоката узгоджено, що за цим розрахунком виконавцем здійснюється надання правової інформації, консультацій і роз'яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в судах першої і другої інстанції справи за позовом ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів UA205030/2022/000048/2 від 16.09.2022; UA205030/2022/000056/2 від 05.10.2022; UA205030/2022/000055/2 від 05.10.2022. Встановлюється порядок обчислення гонорару виконавця - фіксований розмір.

Встановлюється гонорар виконавця у фіксованому розмірі 25000,00 грн. під час провадження в суді першої інстанції.

ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» сплатило на користь адвоката 25000,00 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № 24 від 20.10.2022 та платіжним дорученням № 37930633 від 20.10.2022.

Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт від 21.10.2022 за договором №136/10-22 від 10.10.2021 виконавець надав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка позовної заяви (включає в себе первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики під час підготовки позовної заяви; підготовка тексту позовної заяви; збір доказів, підготовка додатків до позовної заяви (в двох екземплярах), усні і письмові консультації, складання процесуальних документів, документальне оформлення наданих послуг). Вартість гонорару - 25000,00 грн.

Отже, надаючи оцінку заявленому представником позивача клопотанню, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.

Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 25000,00 грн. є обґрунтованою, а отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 25000,00 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вирішення питання про судові витрати.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до статті 139 КАС України .

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (вул. Велика Панасівська, буд. 205, м. Харків,61040) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область,44350) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205030/2022/000048/2 від 16.09.22; № UA205030/2022/000056/2 від 05.10.22; № UA205030/2022/000055/2 від 05.10.22; № UA205030/2022/000070/2 від 02.11.22.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2022/000655; № UA205030/2022/000690; № UA205030/2022/000689; № UA205030/2022/000729.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (вул. Велика Панасівська, буд. 205, м. Харків,61040, код ЄДРПОУ - 35973236) сплачену суму судового збору у розмірі 5628 ( п'ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 60 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13,с. Римачі, Любомльський район, Волинська область,44350, код ЄДРПОУ - 43958385).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С. Мороко

Попередній документ

109569326

Наступний документ

109569328

Інформація про рішення:

№ рішення:	109569327
№ справи:	520/9778/22
Дата рішення:	15.03.2023
Дата публікації:	17.03.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (27.05.2024)
Дата надходження:	09.11.2022
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.