15 березня 2023 року м. Рівне №460/1807/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії головного державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Примака Костянтина Миколайовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019;
визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018 та постанову про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019, які винесені головним державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Примаком Костянтином Миколайовичем.
Стислий виклад позицій сторін.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що постанова про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018 та постанова про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019 є протиправними, оскільки виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. Позивач також вказує про те, що стягнення на користь відповідача виконавчого збору згідно оскаржуваної постанови від 06.12.2018 без реального стягнення суми боргу, у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу за його заявою, призводить до стягнення подвійної суми виконавчого збору. Крім того, зазначає, що державним виконавцем не було вчинено будь-яких виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненької області. Звертає увагу суду на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019 про примусове виконання постанови від 06.12.2018 № 57852589 мала бути повернута стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Зауважує щодо несправедливості подвійного стягнення винагород державному й приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, оскільки вищезазначений виконавчий лист прийнятий до виконання приватним виконавцем, якому позивачем вже сплачено основну винагороду. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
22.02.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 06.12.2018 перебувала на виконанні у межах виконавчого провадження № 57852589 протягом усього періоду перебування на виконанні виконавчого листа № 562/488/16-ц від 23.03.2017. Таким чином, строки пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору перериваються під час виконання цієї постанови у межах відкритого виконавчого провадження. Тому, твердження позивача про пропущення строку пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору до примусового виконання є хибним. Звертає увагу суду, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2019 винесена відповідно до вимог законодавства, позаяк у державного виконавця був обов'язок відкрити виконавче провадження про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, зазначає про пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи заяв по суті справи та надала пояснення аналогічні цим доводам.
Заяви, клопотання учасників справи.
22.02.2023 через відділ документального забезпечення суду відповідачем надано копії матеріалів виконавчого провадження № 57852589.
06.03.2023 представником позивача подано до суду клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі № 460/1807/23 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 460/4944/23.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 15.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця у відповідності до вимог статті 287 КАС України, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.02.2022.
Також, зобов'язано відповідача у судове засідання надати матеріали відповідного виконавчого провадження (оригінали - для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії - для долучення до матеріалів справи).
Учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду адміністративної справи у порядку статті 268 КАС України.
23.02.2023 у судове засідання представник відповідача не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та завчасно повідомлений. Ухвалою суду від 23.02.2023, занесеною до протоколу судового засідання розгляд справи продовжено без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 23.02.2023 оголошено перерву до 24.02.2023.
У судовому засіданні 24.02.2023 оголошено перерву до 27.02.2023.
У судовому засіданні 27.02.2023 оголошено перерву до 06.03.2023.
Ухвалою суду від 08.03.2023 у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі № 460/1807/23 відмовлено. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.03.2023.
Ухвалою суду від 15.03.2023 постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
06.12.2018 головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Примаком К.М. відкрито виконавче провадження ВП № 57852589 з примусового виконання виконавчого листа № 562/488/16-ц від 23.03.2017, виданого Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованості по кредитному договору № 66/07/К-Ф від 25.05.2007, а саме: сума кредиту, що стягується достроково 8300 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту 2504,13 доларів США, поточна заборгованість по процентах 69,69 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 837,92 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту 18237,69 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів 7471,55 грн, штраф за не страхування предмета іпотеки 9900 грн, а всього 11706,74 доларів США та 35609,24 коп.
06.12.2018 головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Примаком К.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору № 57852589, згідно з якою з ОСОБА_1 постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі: 1170,67 доларів США (в еквіваленті на гривню) та 3560,92 грн.
07.08.2019 на підставі заяви стягувача АТ "Укргазбанк" від 07.08.2019 вих. № 50308/1191/2019 головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Примаком К.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
08.08.2019 головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Примаком К.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59757562 з примусового виконання постанови № 57852589 від 06.12.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору - 1170,67 67 доларів США (в еквіваленті на гривню станом на 08.08.2019 - 29763,52грн) та 3560,92 грн.
19.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталією Олексіївною відкрито виконавче провадження № 60660040 з виконання виконавчого листа № 562/488/16-ц, виданого 23.03.2017 Здолбунівським районним судом Рівненської області.
19.11.2019 у межах виконавчого провадження № 60660040 постановою про стягнення з боржника основної винагороди постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у сумі 1170,67 доларів США та 3560,92 грн.
04.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталією Олексіївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60660040 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
У постанові від 04.09.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60660040, серед іншого, зазначено: кошти, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум приватного виконавця 03.09.2020 у сумі 353485,93 грн було розподілено наступним чином: 321350,93 грн перераховано в рахунок погашення боргу за виконавчим документом (платіжне доручення № 897 від 03.09.2020); 32135,00 грн - стягнуто основну винагороду приватного виконавця (платіжне доручення № 898 від 03.09.2020).
На підставі платіжної вимоги № 59757562 від 10.01.2023, що була скерована органом державної виконавчої на адресу АТ «РайффайзенБанкАваль» з рахунку ОСОБА_1 було стягнуто виконавчий збір шляхом списання коштів у розмірі 33324,44 грн.
10.02.2023 головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Примаком К.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59757562 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Не погоджуючись з діями державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1 статті 27 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Положенням частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Водночас аналіз норм Закону України № 1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, вказує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.
На виконання приписів № 1404-VIII статті 31 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Як встановлено судом, виконавче провадження № 59757562 від 08.08.2019 відкрито з примусового виконання постанови № 57852589 від 06.12.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору - 1170,67 67 доларів США (в еквіваленті на гривню станом на 08.08.2019 - 29763,52грн) та 3560,92 грн.
Разом з тим, у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області перебувало на виконанні виконавче провадження № 60660040 від 19.11.2019 з виконання виконавчого листа № 562/488/16-ц, виданого 23.03.2017 Здолбунівським районним судом.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 60660040 від 19.11.2019 постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у сумі 1170,67 доларів США та 3560,92 грн.
Водночас, як з'ясовано судом, на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII 07.08.2019, у зв'язку із надходженням від стягувача АТ "Укргазбанк" від 07.08.2019 вих. № 50308/1191/2019 заяви про повернення виконавчого документа, головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Примаком К.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII.
Щодо стягнення виконавчого збору після передачі виконавчого документа приватному виконавцю, суд зазначає, що такий випадок врегульований приписами частини 8 статті 27 Закону № 1404-VIII, згідно якої під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
При цьому виходячи з наведених норм можна зробити висновок, що виконавчий збір стягується лише один раз і не залежить від того, якими визначеними законом органами та особами здійснюється (продовжується) примусове виконання судових рішень (зокрема, державним чи приватним виконавцем). Вказані норми мають своєю метою унеможливити подвійне стягнення вказаних коштів з боржника.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19, логічний і цільовий способи тлумачення частини 8 статті 27 Закону № 1404-VIII свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).
Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє вирішити спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
У згаданій справі, застосування частини 8 статті 27 Закону № 1404-VIII до спірних правовідносин надало Верховному Суду підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
Отже, встановивши факт передачі виконавчого документа приватному виконавцю, державний виконавець повинен дотримуватися вимог частини 8 статті 27 наведеного Закону.
Суд вважає, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові суду касаційної інстанції, у повній мірі підлягає застосуванню у даних правовідносинах.
Як зазначено судом, головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Примаком К.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII.
Після цього постановою приватного виконавця виконавчого про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 60660040 від 19.11.2020 постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у сумі 1170,67 доларів США та 3560,92 грн. Враховуючи наведене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в постанові про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018.
При цьому, з позивача було стягнуто виконавчий збір шляхом списання коштів з рахунку грошових коштів у розмірі 33324,44 грн, яке відбулось на підставі платіжної вимоги № 59757562 від 10.01.2023, що була скерована відповідачем на адресу АТ «РайффайзенБанкАваль».
Суд констатує, що існує два виконавчі провадження предметом яких, є стягнення з позивача виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням одного і того ж виконавчого листа № 562/488/16-ц, що виданий 23.03.2017 Здолбунівським районним судом Рівненської області, що за своєю суттю є стягненням подвійної суми, що не передбачено чинним законодавством.
Разом з тим, в ході розгляду адміністративної справи судом не встановлено ознак протиправності у діях державного виконавця, пов'язаних безпосередньо з винесенням постанови № 57852589 від 06.12.2018 про стягнення виконавчого збору та винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019 з примусового виконання постанови № 57852589, як зазначає про це позивач. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За своєю правовою природою виконавчий збір є фіксованою платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника і не винесення виконавцем постанови про стягнення збору разом з постановою про відкриття провадження не усуває обов'язку щодо його сплати боржником до Державного бюджету України.
При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а, від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17, від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19, від 31.05.2021 у справі № 160/7321/19, від 16.02.2023 у справі № 460/1389/22.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для визнання протиправними постанови про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019, оскільки, на переконання суду, саме лише скасування таких постанов без визнання їх протиправними, є достатнім для захисту порушених прав та інтересів позивача в межах заявлених позовних вимог.
Отеж, при винесенні оскаржуваних постанов відповідач діяв у відповідності до норм Закону № 1404-VIII, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанов № 57852589, № 59757562 та визнання таких постанов протиправними є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому, суд враховує, що не скасування оскаржуваних постанов, призведе до подвійного стягнення коштів з позивача та ймовірності притягнення його до подвійної фінансової відповідальності.
Також, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 320/6215/19 щодо застосування аналогії закону, належним та ефективним способом захисту порушеного права є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Однак, в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 10.02.2023 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57852589 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Суд зауважує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У свою чергу, відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Судом досліджено, що постанови про відкриття виконавчого провадження і про стягнення виконавчого збору є правомірними, однак характер і зміст спірних правовідносин свідчать про те, що у разі відмови у задоволенні цього позову, у зв'язку з неправильно обраним способом захисту, права позивача не відновляться, відбудеться безпідставне (подвійне) стягнення державним виконавцем виконавчого збору, який вже стягнутий приватним виконавцем.
Виходячи із принципу розумності та справедливості, суд зауважує, що виконавчий збір стягується лише один раз і не залежить від того, якими визначеними законом органами та особами здійснюється (продовжується) примусове виконання судових рішень (зокрема, державним чи приватним виконавцем).
При вирішенні цієї справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
При цьому суд зазначає, що принцип пропорційності є складовою принципу верховенства права. Сам же принцип пропорційності має також три підпринципи: адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри); необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного суд дійшов висновку, що з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 59757562 від 10.02.2023, оскільки вона є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження та випливає з нього.
Відтак, скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018, постанови про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019, постанови про закінчення виконавчого провадження № 59757562 від 10.02.2023 від 20.02.2023 унеможливить подвійне стягнення коштів з боржника.
Щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду суд зауважує наступне.
Положенням частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Судом встановлено, що матеріали відповідного виконавчого провадження не містять доказів надіслання рекомендованим поштовим відправленням позивачу копій постанов: від 06.12.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57852589; від 07.08.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу; від 08.08.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59757562.
Разом з тим, згідно матеріалів справи вбачається, що позивач ознайомився із матеріалами виконавчого провадження № 59757562 13 січня 2023 року, при цьому позовну заяву подано 24 січня 2022 року, чим дотримано 10-денний строк звернення до суду з даним позовом, визначений пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
Судові витрати.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2147,2 грн, що підтверджується квитанціями № 185114214 від 16.01.2023 та № 189595966 від 09.02.2023, оригінали яких наявні в матеріалах справи.
Відтак, на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, сплачений судовий збір у розмірі 1073,6 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними дій та скасування постанов головного державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Примака Костянтина Миколайовича задовольнити частково.
Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 57852589 від 06.12.2018, винесену державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Примаком Костянтином Миколайовичем.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 59757562 від 08.08.2019, винесену державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Примаком Костянтином Миколайовичем.
Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 59757562 від 10.02.2023, винесену державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Примаком Костянтином Миколайовичем.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,6 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 березня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Василя Жука, буд. 1а,м. Здолбунів,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35705, ЄДРПОУ/РНОКПП 34970716)
Суддя Ольга ПОЛІЩУК