15 березня 2023 року м. Рівне №460/38328/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просив суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, викладену у листі від 01.07.2022 №9223-8860/Р-02/8-1700/22;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подання первинної заяви про призначення пенсії, тобто з 15 вересня 2021 року.
Позов обґрунтовано тим, що під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 15.09.2021 відповідач безпідставно не врахував правову оцінку, надану судом у рішенні від 31.01.2022 у справі №460/13/22. Відтак, такі дії відповідача призвели до порушення конституційного права позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Ухвалою суду від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
05.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що згідно з поданими документами в управління відсутні підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, управління Пенсійного фонду діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
15.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням відповідача від 20.09.2021 №172650003894 відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 10 років.
Не погодившись з у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №460/13/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 20.09.2021 №172650003894;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
07.06.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із урахуванням рішення суду від 31.01.2022 у справі №460/13/22.
Листом віл 01.07.2022 №9223-8860/Р-02/8-1700/22 відповідач повідомив позивача про те, що враховуючи подані документи до заяви від 15.09.2021 та відомості реєстру застрахованих осіб прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного стажу: страхового - 23 роки 6 місяців, пільгового не менше - 10 років. На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №460/13/22 управлінням повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Оскільки нові обставини щодо визначення тривалості пільгового стажу роботи та страхового стужу відсутні, то Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, зазначене рішення виконано управлінням Пенсійного фонду в межах покладених зобов'язань.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.цццццццццц
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників передбачена ст.114 Закону №1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Таким чином, необхідними умовами для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах є:
1) досягнення 50-річного віку;
2) наявність страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах за Списком №1;
3) за результатами атестації робочого місця;
4) за відсутності страхового стажу 25 років, в період з 01.04.2021 по 31.03.2022 чоловікам може бути призначена пенсія за віком на пільгових умовах за наявності не менше 23 років 6 місяців страхового стажу.
Матеріалами справи підтверджується, що на день звернення до відповідача (15.09.2021) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягнув 50 років 7 місяців 10 днів.
За змістом відзиву на позовну заяву відповідач не врахував до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 25.01.1993 по 30.06.2004 та відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 - 10 років.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №460/13/22, яке набрало законної сили 07.06.2022 встановлено, що відповідно до даних трудової книжки позивача НОМЕР_1 останній з 25.01.1993 по 30.06.2004 працював в Сарненському ремонтно-транспортному підприємстві (яке відповідно до наказу №85 від 23.11.1994 перейменовано у ВАТ «Сарненське РТП») обрубщиком 2р. ливарного цеху.
Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця.
Вказаний період роботи обрубщиком 2р. ливарного цеху підтверджується уточнюючими довідками від 23.02.2009 №29, №257 від 04.10.2005 та №134 від 30.09.2008.
Обрубувачі, зайняті обробленням литва наждаком і ручним способом (молотками, зубилами, пневмоінструментом) відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 (позиція 11.1а в Списку № 1). Посада, яку обіймав позивач, також відносилася до Списку №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162.
Відтак, період роботи з 25.01.1993 по 30.06.2004 підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №1.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищевикладене, трудова книжка позивача містить належні записи про період роботи позивача з 25.01.1993 по 30.06.2004 на роботах за відповідною професією з відповідними умовами праці, що відповідають Списку №1.
Крім того, суд повторно зазначає, що рішенням від 31.01.2022 у справі №460/13/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, відповідач виконуючи рішення у справі №460/13/22 при повторному розгляді заяви позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах повинен був врахувати висновки суду щодо зарахування періоду роботи з 25.01.1993 по 30.06.2004 до стажу роботи за Списком №1.
Однак, такі висновки суду не були враховані відповідачем при повторному розгляді відповідної заяви чим порушив конституційне право позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» ("Stretch - United Kingdom", заява №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи вищезазначені обставини та встановлені судом факти, розмір загального стажу позивача та розмір пільгового за Списком №1 згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058-ІV надає позивачу, якому на момент звернення виповнилося 50 років 7 місяців 10 днів, право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за віком за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 992,40грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 15 вересня 2021 року пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.Є. Махаринець