15 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/9845/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
11 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.09.2022 №163750018974 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зарахувати в страховий стаж, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 , запис №24 період роботи з 01.09.1997 по 05.01.1998 та період роботи з 26.01.2000 по 21.10.2002, запис №26;
- зарахувати в страховий стаж період роботи в Російській Федерації згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та вкладишу до неї НОМЕР_2 з 01.04.2004 по 12.05.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 травня 2022 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залучення в якості співвідповідача у справі №440/9845/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року залучено до участі у справі №440/9845/22 в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заперечує проти позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснює, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 27.07.2022 із заявою про призначення пенсії за віком, вказану заяву, за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким відмовлено в призначенні пенсії. 20 вересня 2022 року позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 01.09.1997 по 15.01.1998, оскільки в записі про прийняття роботи наявне виправлення в номері наказу, також до страхового стажу не зараховано період роботи з 26.01.2000 по 21.10.2002, так як в записі №26 про прийняття на роботу відсутня дата наказу.. Окрім того до страхового стажу не зараховано період роботи на території Російської Федерації згідно записів трудової книжки та вкладишу до неї НОМЕР_2 з 01.04.2004 по 12.05.2017, оскільки відсутня інформація щодо підтвердження органами Пенсійного фонду Російської Федерації сплати страхових внесків в зазначений період. Таким чином відповідач вважає спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком правомірним.
У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилається на те, що ним було розглянуто заяву позивача від 27.07.2022 року. В результаті чого було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.08.2022 за №1637500018974, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У відповідях на відзиви позивач наполягає на задоволенні своїх позовних вимог. Окрім цього, зазначає, що оскаржує саме рішення пенсійного органу від 27.09.2022 за №163750018974, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, рішення від 04.08.2022 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ним не оскаржувалося.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою від 27.07.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за призначенням пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 04.08.2022 № 163750018974 від 04.08.2022 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
20 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 27.09.2022 №163750018974 про відмову у призначенні пенсії за віком. В рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано:
- періоди роботи заявника зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 з 01.09.1997 по 15.01.1998, оскільки запис №24 про прийняття на роботу наявне виправлення в номері наказу, та період роботи з 26.01.2000 по 21.10.2002, так як в записі №26 про прийняття на роботу відсутня дата наказу, ям порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом міністерства праці України» № 58 від 29.07.1993;
- періоди роботи заявника в Російській Федерації згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та вкладишу до неї НОМЕР_2 з 01.04.2004 по 12.05.2017, оскільки відсутня інформація щодо підтвердження органами Пенсійного фонду Російської Федерації інформації щодо сплати в зазначений період страхових внесків.
Позивач не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.09.2022 №163750018974, звернувся до суду із цим позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788- ХІІ (далі - Закон України №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі закон № 1058-IV)передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Стаття 8 Закону № 1058-IV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Частиною 1 ст. 44 Закону України № 1058- IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Поряд з цим, у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно трудової книжки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 у спірний період з 01.09.1997 по 15.01.1998, згідно запису №24 прийнятий на роботу по переводу у Губкінську експедицію Управління по буру АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» буровим майстром в бурову бригаду по бурінню свердловин, відповідно до наказу №1-180 від 01.09.1997, звільнений за закінченням строку договору, згідно запису у трудовій книжці №25 ( наказ №59-48 від 19.12.1997.
Вказаний вище період роботи Головним управлінням Пенсійного фонду не зарахований з підстав виправлення у номері наказу, проте, судом встановлено що будь-які виправлення у номерах наказів про прийняття та звільнення позивача у трудовій книжці відсутні.
З огляду на наведене, твердження відповідача в цій частині є безпідставним.
Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 26.01.2000 по 21.10.2002, так як в записі №26 про прийняття на роботу відсутня дата наказу, ям порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом міністерства праці України» № 58 від 29.07.1993, суд зазначає наступне.
Цей період роботи підтверджено записами №26 трудової книжки, де дійсно вказаний лише номер наказу про прийняття, а саме №10к, разом з цим відсутня дата цього наказу, що є технічною помилкою, допущеною відповідальним працівником.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Слід зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу у врахуванні стажу у зв'язку із відсутністю дати наказу про прийняття є безпідставною та необґрунтованою
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для зарахування до стажу позивача періоду роботи з 26.01.2000 по 21.10.2002 у ЗАТ Спец УБР «ТУРГАС».
Крім того, згідно спірного рішення до страхового стажу позивача також не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та вкладишу до неї НОМЕР_2 з 01.04.2004 по 12.05.2017, оскільки відсутня інформація щодо підтвердження органами Пенсійного фонду Російської Федерації інформації щодо сплати в зазначений період страхових внесків.
Позивачем на підтвердження наявного трудового стажу за вказаний період надано:
- трудову книжку НОМЕР_1 та вкладиш до неї серії НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ;
- архівну довідку Газпромнафта АТ « Газпромнафта - Ноябрськнафтогаз № 01/1/3/5803, в якій зазначений період роботи позивача в даному товаристві з 04.11.2002 по 30.05.2005 та зазначена заробітна плата на підставі лицевих рахунків, наказів, особистої картонки форми Т-2;
-довідку з підприємства ТзОВ «Газпромнафта - Хантос» від 19.07.2022 №161-206 про період моєї роботи з 09.08.2006 по 29.12.2012, яка видана на підставі наказів, та довідки даного підприємства №115 від 26.04.2013 про заробітну плату за період 2010 року; № 100 від 12.04.2013 про заробітну плату за 2011 рік; №101 від 18.04.2013 року про заробітну плату за 2012 рік та зазначено що проведені відрахування у пенсійний фонд;
-довідку ТзОВ « СМИТ Сайбіріан Сервісез» про уточнення особою характеру роботи та призначення страхової пенсії ОСОБА_1 №127 від26.05.2022 за період роботи з 01.06.2005 по 14.08.2006, де зазначений страховий стаж 1р.2 міс.13 днів; №117 від 19.05.2022 про заробітну плату за 2005-2006 роки з розбивкою помісячно; № 55 від 05.05.2022 про уточнення характеру роботи або умов роботи в яких зараховується в спеціальний стаж, що дає право та дострокову трудову пенсію по віку/ по старості/ в зв'язку з особливими умовами праці щодо роботи в ТзОВ « Інтегра Буріння» з 06.08.2013 по 14.09.2014;
-довідку ВАТ « Інтергра Буріння» від 25.02.2015 № 702-У, що уточнює особливий характер роботи чи умов праці ОСОБА_1 з 14.10.2013 по 14.09.2014 та № 7 від 16.05.2022 про період роботи ОСОБА_1 з 13.09.2013 по 14.09.2014 та дані про заробітну плату за цей період помісячно з зазначенням сум, де зазначено про відчислення відрахування в Пенсійний фонд.
Також, позивач надав довідки про доходи і суми податків фізичної особи за 2008-2012 р.р. надані підприємством ООО «Газпромнефть-Хантос», за 2014- підприємство Інтегра Буріння, за 2015-2017 роки - АТ « Газпромнафта- Ноябрськнафтогаз», в яких зазначені як мої суми доходів так і суми утримань та перерахунку податків, які підписані посадовою особою підприємства, де він працював та скріплені печаткою підприємства.
Надана ним також інформація із особистого лицевого рахунку застрахованої особи Пенсійним Фондом РФ щодо страхового стажу і страхових виплатах до 1 січня 2002 року, та з 1 січня 2002 року по 2016 рік включно, також надані дані із Пенсійного Фонду РФ про стан особистого лицевого рахунку застрахованої особи- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , форма СЗИ-ИЛС, затв. Наказом Міністерства праці і соціального захисту Російської Федерації від 9 січня 2019 року №2 н, в якій зазначений стаж застрахованої особи, сума страхових внесків, сплачених до пенсійного фонду, підстави та стаж на призначення дострокової пенсії за весь період моєї роботи в Російській Федерації з 10.07.1981 по 12.05.2017 року.
Відповідач послався як на підставу відмови у призначенні пенсії на те, що трудовий стаж, набутий позивачем на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (Російська федерація), може бути врахований, лише за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася трудова діяльність.
Отже, що пенсійний орган без належної перевірки поданих позивачем документів на підтвердження стажу роботи за період з 01.04.2004 по 12.05.2017, відмовив пославшись на відсутність інформації щодо підтвердження органами Пенсійного фонду Російської Федерації інформації щодо сплати в зазначений період страхових внесків.
Проте, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини позивача в суду немає.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.04.2004 по 12.05.2017, оскільки вказаний період підтверджений відповідним записом в трудовій книжці, та вкладиш до неї серії НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , довідками та інформацією наданою пенсійному фонду позивачем.
За обставин цього спору суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
За таких обставин суд, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 вересня 2022 року № 163750018974 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до трудового стажу періоди роботи з 01.09.1997 по 05.01.1998; з 26.01.2000 по 21.10.2002; з 01.04.2004 по 12.05.2017.
Щодо позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження органів пенсійного фонду та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управліннЯ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( вул.Набережна перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄРДПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.09.2022 № 163750018974 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.09.1997 по 05.01.1998; з 26.01.2000 по 21.10.2002; з 01.04.2004 по 12.05.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20 вересня 2022 року, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко