14 березня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/1174/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Луганській області), у якому просила /а.с. 38/:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Луганській області від 30.12.2022 №163750015589, яким їй відмовлено в призначенні пенсії відповідно частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати ГУПФ України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи на посаді випробувача деталей та приладів 4-го розряду Полтавського заводу "Знамя", що передбачена в Списку №2, з 24 липня 1985 року по 18 жовтня 1993 pоку;
зобов'язати ГУПФ України в Луганській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29 листопада 2021 року дострокову пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що вона досягла пенсійного віку, має безперервний трудовий стаж понад 26 років, з якого понад 8 років - фактична зайнятість упродовж повного робочого дня у шкідливих та важких умовах за списком №2, а тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість /а.с. 47-51/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірне рішення відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірним та обґрунтованим, адже позивач не надала пенсійному органу документів, які з достатньою мірою підтверджували б її пільговий стаж.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 8-10/.
29.11.2021 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) /а.с. 62/.
Рішенням відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУПФ України в Луганській області від 03.12.2021 №182950005657 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на ненадання нею документів, передбачених пунктом 3 Порядку №18-1 для підтвердження пільгового стажу /а.с. 63-64/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №440/185/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022, визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Луганській області від 03.12.2021 №182950005657 та зобов'язано ГУПФ України в Луганській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.11.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків, сформульованих судом у цій справі /а.с. 21-24/.
На виконання цього судового рішення відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 29.11.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та рішенням від 30.12.2022 №163750015589 відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 67-68/.
Мотивуючи це рішення відповідач зазначив, що у позивача відсутній пільговий стаж роботи за списком №2, оскільки до такого стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 у виробничому об'єднанні "Знамя" Полтавський завод "Знамя" з 24.07.1985 по 18.10.1993, оскільки за дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_2 не можливо визначити постійної зайнятості протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, а саме відсутні: інформація, що робота випробувачем деталей та приладів є пільгова, відомості про характер виконуваної роботи з посиланням на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, атестацію робочих місць за умовами праці. Крім того пенсійний орган зазначив, що долучені до заяви довідки від 11.09.1995 №15/6, від 24.12.2008 №15-1731 та від 28.02.2016 №82, видані Полтавським заводом "Знамя" суперечать одна одній в періоді роботи, тривалості та посилання на Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу від 30.12.2022 №163750015589, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: (...) з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
При цьому, як визначено статтею 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (надалі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (надалі - Порядок № 22-1; у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, з-поміж іншого: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності у позивача права на призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах жінкам з підстави, визначеної цим пунктом, визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 тривалістю щонайменше 10 років.
ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 29.11.2021 про призначення пенсії виповнилось повних 57 років.
Пенсійним органом обчислено стаж роботи ОСОБА_1 та визначено, що загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 26 років 08 місяців 26 днів /а.с. 60/.
Водночас, за підрахунком пенсійного органу, у ОСОБА_1 відсутній спеціальний (пільговий) стаж роботи за списком №2. При цьому, до стажу роботи позивача не зарахований період її працевлаштування на Полтавському заводі "Знамя" з 24.07.1985 по 18.10.1993.
З цього приводу суд враховує, що факт працевлаштування ОСОБА_1 на Полтавському заводі "Знамя" підтверджений записами у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_2 , що надавалась пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії.
Зокрема, зі змісту трудової книжки слідує, що ОСОБА_1 24.07.1985 прийнята у відділ технічного контролю Полтавського заводу "Знамя" випробувачем деталей та приладів 4-го розряду, а 18.10.1993 - переведена на посаду інженера - технолога у відділ головного технолога /а.с. 11, зі звороту, а.с. 12/.
Залученою до матеріалів справи довідкою Полтавського заводу "Знамя" від 11.09.1995 вих.№15/6 підтверджено, що ОСОБА_1 з 24.07.1985 по 18.10.1993 працювала повний робочий день випробувачем деталей та приладів електронної техніки, що передбачена Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 (розділ 16, пункт "а"), атестацію робочих місць проведено, наказ від 06.02.1995 №24 /а.с. 32, зі звороту/.
Також довідкою Виробничого об'єднання "Знамя" від 28.02.2016 вих.№82 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ДП "ВО "Знамя" з 24.07.1985 по 17.10.1993, виконувала роботи, пов'язані із застосуванням шкідливих речовин, що передбачені Списком №2, розділ 33, код КП 23200000 - 1753, підстава - постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; атестація проведена в 1995 році (наказ від 06.02.1995 №24) є первинною /а.с. 17, зі звороту/.
Стосовно зазначення у довідці Виробничого об'єднання "Знамя" від 24.11.2008 вих.№15-1731 про те, до пільгового стажу зараховується лише період роботи до 21.08.1992, оскільки атестація (наказ від 06.02.1995 №24) не підтвердила пільговий стаж /а.с. 17/, суд звертає увагу на те, що позивач разом із заявою про призначення пенсії надавала архівну довідку від 28.01.2021 разом з копією наказу Виробничого об'єднання "Знамя" від 06.02.1995 №24 про проведення атестації робочих місць /а.с. 88-90/.
При цьому у додатку до згаданого наказу до Списку робочих місць, виробництв, професій і посад, що мають право на пенсію на пільгових умовах віднесено професію випробувача деталей і приладів.
З урахуванням наведеного, суд визнає помилковими доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 на Полтавському заводі "Знамя" з 24.07.1985 по 18.10.1993 до спеціального (пільгового) стажу роботи за списком №2, який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Твердження відповідача про відсутність у дублікаті трудової книжки відомостей про постійну зайнятість ОСОБА_1 протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими та важкими умовами праці спростовані відомостями, наведеними у довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також архівних довідках, виданих архівним відділом Полтавської міської ради.
Зокрема, в архівній довідці від 28.01.2021 №С-05.7-13/46 зазначено, що відповідно до особових рахунків нарахування заробітної плати ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати за період роботи з 1985 по 1994 роки не надавалися; наказів про переведення на роботу з неповним робочим днем та на інші роботи немає /а.с. 83/.
Стосовно посилань відповідача на те, що долучені до заяви про призначення пенсії довідки від 11.09.1995 №15/6, від 24.12.2008 №15-1731 та від 28.02.2016 №82, видані Полтавським заводом "Знамя", суперечать одна одній в частині зазначення періодів та тривалості роботи, а також віднесення займаної посади до переліків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, суд звертає увагу на те, що такі довідки видані роботодавцем, а згадані суперечності усуваються відомостями, зазначеними у дублікаті трудової книжки, архівних довідках разом з долученими до них документами.
Так, дослідивши залучені до матеріалів справи копії письмових доказів у їх сукупності суд констатує, що ОСОБА_1 у період з 24.07.1985 (дата зарахування на посаду) по 17.10.1993 (згідно архівної довідки від 28.01.2021 №С-05.7-13/46 з 18.10.1993 переведена на посаду інженера-технолога в ОГТ) працювала на Полтавському заводі "Знамя" (у подальшому - Виробниче об'єднання "Знамя") на посаді випробувача деталей та приладів 4-го розряду, що передбачена списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (розділ 16, пункт "а").
Атестацію робочих місць Виробничим об'єднанням "Знамя" вперше проведено у 1995 році на підставі наказу від 06.02.1995 №24, в додатку до якого значиться професія випробувача деталей і приладів /а.с. 89, зі звороту/.
Тож, відповідач безпідставно не зарахував до спеціального (пільгового) стажу роботи ОСОБА_1 за списком №2 період її трудової діяльності з 24.07.1985 по 17.10.1993, що загалом становить 8 років 02 місяці 24 днів.
Поряд цим суд враховує, що обчисленого спеціального стажу загалом не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 55 років.
Натомість позивачу на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 29.11.2021 виповнилось 57 років.
У пункті 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV зазначено, що працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: (...) жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Тож, позивач має право на зменшення загального пенсійного віку (60 років) з урахуванням наявного стажу роботи за списком №2 на 4 роки.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні до її спеціального (пільгового) стажу роботи за списком №2 періоду з 24.07.1985 по 17.10.1993 та, як наслідок, прийняв неправомірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Тож, рішення ГУПФ України в Луганській області від 30.12.2022 №163750015589 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.
Крім того, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить з такого.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
За обставин цієї справи суд, зважаючи на досягнення позивачем на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії віку 57 років, наявність у неї загального стажу роботи тривалістю понад 26 років та підтвердження у ході розгляду цієї справи у суді спеціального стажу (робота за списком №2) тривалістю понад 8 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи на посаді випробувача деталей та приладів 4-го розряду Полтавського заводу "Знамя" з 24.07.1985 по 17.10.1993 та призначити їй з 29.11.2021 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Підставою для відмови у задоволенні позову у відповідній частині вимог є помилковість доводів позивача про необхідність зарахування до її стажу періоду роботи включно з 18.10.1993, адже, як підтверджено матеріалами справи, позивач працювала на посаді, віднесеній до списку №2, по 17.10.1993 включно.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджено квитанцією від 02.02.2023 /а.с. 38, зі звороту/. Зазначену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 40/.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у повному розмірі.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 30.12.2022 №163750015589.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання дострокової пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи на посаді випробувача деталей та приладів 4-го розряду Полтавського заводу "Знамя" з 24 липня 1985 року по 17 жовтня 1993 pоку та призначити ОСОБА_1 з 29 листопада 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 21782461; вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба