Справа № 420/3568/23
15 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області додатково до існуючого розміру пенсії нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2021 р. щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. згідно постанови КМУ від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 р. № 713 відповідачем з 01.07.2021 р. нараховувалася щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000 грн. Однак після здійснення перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 540/1039/22, ГУ ПФУ в Херсонській області в порушення вимог Постанови № 713 припинило виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018 р., не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Ухвалою від 22.02.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач у встановлений суддею строк усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 28.02.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
14.03.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що в липні 2021 року позивачу відповідно до Постанови № 713 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021 р. та виплачувалася доплата у розмірі 2000 грн. У січні 2023 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 540/1039/22 позивачу здійснено перерахунок пенсії. Оскільки розмір пенсії позивача, обчислений на виконання рішення суду, збільшився на суму, що перевищує 2000 грн., підстави для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, відсутні.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
З 01.07.2021 р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" позивачу виплачувалася щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 у справі № 540/1039/22, що набрало законної сили 25.10.2022 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" № 33/42-Т-11 о/п від 20.05.2021 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести з 01.12.2019 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" № 33/42-Т-11 о/п від 20.05.2021 р., з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного рішення суду позивачу у січні 2023 року здійснено перерахунок пенсії та з 01.01.2023 р. припинено виплату доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.
05.02.2023 р. позивач вернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою провести перерахунок та виплату належної йому пенсії із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн.
Листом від 13.02.2023 р. № 943-982/Т-02/8-2100/23 відповідач повідомив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" в липні 2021 року Головним управлінням було проведено масовий перерахунок пенсії, призначених за Законом № 2262, з 01.07.2021 р. Згідно з пунктом 1 Постанови № 713 з 01.07.2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту. У разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. У січні 2023 року розмір пенсії перераховано згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 р. у справі № 542/1039/22. Оскільки розмір пенсії, обчислений на виконання рішення суду, збільшився на суму, що перевищує 2000 грн., підстави для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, відсутні.
Вважаючи вказані дії відповідача щодо припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На реалізацію ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п.1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Водночас 14.07.2021 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова № 713).
У преамбулі Постанови № 713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відтак із наведених приписів слідує, що Постановою № 713 для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року встановлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій.
Водночас абзацом 3 пункту 1 Постанови № 713 обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Отже, для вирішення питання про наявність права у позивача для здійснення нарахування та виплати доплати у розмірі 2000 грн. потрібно з'ясувати чи застосовуються положення абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 під час перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення.
Так, встановлюючи з 01 липня 2021 року щомісячну доплату в сумі 2000 гривень тим особам, пенсію яким призначено до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ, Уряд в пункті 1 Постанови № 713 передбачив, що така щомісячна доплата повинна враховуватись під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому положення Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 45 пов'язують перерахунок пенсій із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, на думку суду, у розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 під переглядом (перерахунком) пенсій мається на увазі перегляд або перерахунок пенсій, що здійснений Пенсійним органом саме на виконання вимог Закону № 2262-ХІІ (у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), а не на виконання судового рішення.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 р. у справі № 540/1039/22 нарахування та виплата пенсії позивача з 01.01.2023 здійснена з урахуванням підвищенням основного розміру пенсії більш ніж на 2000 грн., через що відповідач припинив виплату позивачеві доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.
Як вбачається з листа від 13.02.2023 р. № 943-982/Т-02/8-2100/23 та відзиву відповідача, виплата позивачу доплати до пенсії припинена з 01.01.2023 р., коли позивач вперше отримав новий розмір пенсії, розрахований ГУ ПФУ в Херсонській області на виконання рішення суду у справі № 540/1039/22.
Водночас оцінюючи правомірність таких дій пенсійного органу, суд зауважує, що у даному випадку мало місце поновлення прав позивача на отримання належного розміру пенсії, призначеної до 01.03.2018 р., а не проведення перерахунку пенсії в розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713, який полягає у перерахунку пенсії у зв'язку із зміною будь-яких складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Відтак, оскільки після 01 березня 2018 року перерахунок пенсії позивача проводився на виконання судового рішення з метою захисту його порушених прав, суд вважає, що пенсійний орган неправомірно припинив позивачу виплату з 01.01.2023 р. щомісячної доплати, що передбачена Постановою № 713.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за аналогічних правовідносин у постанові від 08.11.2022 р. у справі № 420/2473/22.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 р. у справі № 600/870/22-а.
З огляду на викладене суд приходить до висновку що позивач має право на нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Щодо визначення способу захисту порушених прав позивача, то суд враховує ту обставину, що ГУ ПФУ в Херсонській області листом фактично відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії, що свідчить про його активну дію. Тобто, в цій частині позовні вимоги мають бути задоволенні саме у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу з 01.01.2023 р. щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, відповідача належить зобов'язати з 01.01.2023 р. відновити виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 536,80 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу 5000 грн., суд зазначає наступне.
За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
Як зазначалося вище, за правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.09.2018 р. у справі № 816/416/18.
Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано: копії договору про надання правової допомоги від 28.01.2023 р., укладеного між адвокатом Биченко Антоном Олександровичем та Тихоновим Віктором Миколайовичем; додаткової угоди від 28.01.2023 р. № 1 до договору про надання правничої допомоги від 28.01.2023 р.; ордера на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Биченко А.О.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000917; акта від 16.02.2023 р. передачі послуг, наданих відповідно до Договору про надання правової допомоги від 28.01.2023 р.; квитанції від 16.02.2023 р. серія АБ № 16/02/23.
Так, 28.01.2023 р. між адвокатом Биченко Антоном Олександровичем та Тихоновим Віктором Миколайовичем укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого Адвокат зобов'язується надати Клієнту юридичні послуги, правову допомогу у справі щодо здійснення перерахунку пенсії та за дорученням Клієнта усюди здійснювати його представництво. Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п.1.2 договору Адвокат надає Клієнту такі послуги: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання запитів, заяв, скарг, клопотань та інших документів правового характеру; здійснення представництва Клієнта, а також надання йому юридичних послуг та правової допомоги у справах всіх категорій в усіх без винятку судових установах, правоохоронних, наглядових та контролюючих органах, в органах місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах будь-якого рівня та будь-якої направленості, перед юридичними особами та громадянами з питань, що стосуються інтересів Клієнта, та з інших питань; надання інших видів юридичної допомоги, передбачених законодавством.
Відповідно до п.п.1, 2 додаткової угоди від 28.01.2023 р. № 1 до договору про надання правової допомоги від 28.01.2023 р., Сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за годину роботи за Договором про надання правової допомоги від 28 січня 2023 р. становить 2000 грн. Оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом одночасно із підписанням Акту наданих послуг.
Згідно акту № 1 від 16.02.2023 р. передачі послуг, наданих відповідно до Договору про надання правової допомоги від 28.01.2023 р., Адвокатом надано Клієнту правову допомогу: проведення консультації; попереднє опрацювання матеріалів спірних правовідносин; складання запитів до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - 0,5 год.; підбір та опрацювання нормативної бази, вивчення судової практики постанови Верховного Суду у справі № 420/2473/22, складання адміністративного позову та подання до Одеського окружного адміністративного суду - 2 год. Вартість правової допомоги за 2,5 год. роботи складає 5000 грн., а саме: 2000 грн. х 2, 5 год. = 5000 грн.
Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, є справою незначної складності та по даній категорії справ є сформований висновок Верховного Суду, а тому складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з ГУ ПФУ в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо припинення з 01.01.2023 р. виплати щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) відновити з 01.01.2023 р. виплату щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко