Справа № 420/18000/22
(додаткове)
15 березня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці №61-дс від 30.11.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
23.02.2023 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Соловйова В.В. про ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник позивача просить стягнути з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним за надану правничу допомогу у справі №420/18000/22 у розмірі 40 000,00 грн.
В обґрунтування заяви представник зазначив, що ним з ОСОБА_1 22.02.2023 року підписаний акт виконаних робіт, у якому визначена надана правова допомога та остаточний фіксований гонорар адвоката у розмірі 40тис грн.
Вказана заява з додатками направлена на адресу відповідача по справі.
До суду надійшло клопотання Одеської митниці про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій представник просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Представник посилається на постанови Верховного Суду за 2018 рік щодо підтвердження витрат на правничу допомогу документами, які повинні відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також представник Одеської митниці просив звернути увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому Верховний Суд вказав, що встановлений у договорі про надання правової допомоги фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмір з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 40 тис грн не відповідає вказаним критеріям розумності, співрозмірності. Крім того, такий гонорар становить 15 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 грудня 2022 року, або 5,9 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 40 тис грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно ч. 3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст.252 КАС України).
Приймаючи до уваги, що справа №420/18000/22 розглянута у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, то судом призначено судове засідання для розгляду поданої заяви на 15.03.2023 року. Учасники справи до судового засідання не з'явилися.
Розгляд заяви здійснений у письмовому провадженні.
Дослідивши заяву та матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 4-7 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи №420/18000/22 адвокатом Соловйовим В.В. надані копія Договору про надання правничої допомоги б/н від 03.12.2022 року, Акт виконаних робіт б/н від 22.02.2023 року, розписка про отримання грошових коштів від 22.02.2022 року.
Згідно п.4.1.Договору про надання правничої допомоги б/н від 03.12.2022 р., за надання правничої допомоги у суді першої інстанції сторони визначили попередній фіксований гонорар адвоката у розмірі 28000 гривень.
Пунктом 4.4. Договору про надання правничої допомоги б/н від 03.12.2022 р. передбачено, що сторони встановили, що перелік наданих Адвокатом послуг, їх вартість має бути відображено у Акті виконаних робіт, який складається та підписується Сторонами. На підставі цього Акту визначається остаточний фіксований розмір гонорару адвоката, який може бути збільшений або зменшений в залежності від проведеної роботи та наданих послуг.
Представник позивача надав до суду Акт виконаних робіт з описом робіт від 22.02.2023 року, згідно якого Адвокатом було надано позивачу наступну правову допомогу:
- консультація Адвокатом клієнта 03.12.2022 року;
- ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи (фотографування матеріалів дисциплінарного провадження, роздруківка - 93 аркушів, вивчення та аналіз);
- консультація Адвокатом клієнта 10.12.2022 року, в рамках якої Адвокатом було роз'яснено Клієнту правові підстави прийнятого наказу, підстави та обґрунтування для підготовки позовної заяви для оскарження наказу;
- підготовка позовної заяви, виготовлення додатків для суду та відповідача, витрата часу для реєстрації позовної заяви у суді;
- ознайомлення із відзивом на позовну заяву та додатками 08.02.2023 - 10.02.2023 року (усього 145 аркушів);
- прибуття на судове засідання - 30 хв., та участь у судовому засіданні 21.02.2023 року - 2 години;
- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення до суду та відповідачу.
У Акті зазначено, що відповідно до п.4.4. Договору про надання правничої допомоги від 03.12.2022 року Сторони визначили остаточний фіксований гонорар адвоката за виконану ним роботу та надані послуги у розмірі 40 000 гривень.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Дослідивши зміст наданих адвокатом доказів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі №520/2915/19 зауважив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд вважає необхідним врахувати наступні висновки Верховного Суду.
Так, у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Дослідивши обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, складність справи, об'єму наданих послуг, з урахування того, що справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг позивачу у даній справі.
У той же час суд не приймає до уваги доводи представника Одеської митниці з посиланням на постанови Верховного Суду за 2018 рік щодо підтвердження витрат на правничу допомогу документами, які повинні відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки така практика не є сталою.
Крім того, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17).
Верховний Суд в постановах від 16.04.2020 року по справі 727/4597/19, від 02.12.2021 року №280/5176/20 зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги про необхідність перевірки документів про сплату адвокатських послуг вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі, а не обов'язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Крім того, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність не встановлюють вимог до таких документів.
Таким чином, зміст документів наданих до заяви у підтвердження витрат на правничу допомогу не протирічать діючому законодавству.
Частиною 2 с т.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи вищевикладене, заявлені представником позивача до відшкодування 40 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Одеської митниці, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
В той же час, враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги доведеність наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку, що клопотання адвоката Соловйова Віктора Вікторовича підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 10 000,00 грн (десять тисяч гривень), які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь позивача, про що ухвалити додаткове рішення по справі 420/18000/22.
Керуючись ст. ст.132,137,139,243,246,252,255,293,295 КАС України суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №420/18000/22 - задовольнити частково.
Прийняти по справі №420/18000/22 додаткове рішення, яким стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяча гривень).
У задоволенні решти - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва