Справа № 420/13/23
14 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, треті особи: Комісія з реорганізації ДФС в Одеській області, Голова комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, директор Департаменту фінансово - економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів України, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державної податкової служби України, треті особи: Комісія з реорганізації ДФС в Одеській області Голова комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, директор Департаменту фінансово - економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів України, в якій просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо порушення вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», п. 3 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді запиту ОСОБА_1 від 23.12.2022 року в зв'язку з непересиланням його в термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, та неповідомлення запитувача;
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року 01.01.2023 року, для перерахунку його пенсії;
- зобов'язати Державну податкову службу України розглянути запит ОСОБА_1 від 23.12.2022 року в порядку Закону України «Про звернення громадян» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеської області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.92 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року пенсії ОСОБА_1 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) судові витрати за подання правничої допомоги у розмірі 2300 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є пенсіонером податкової міліції та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. З 16.10.2013 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). 23.12.2022 року позивач звернувся до Державної податкової служби України із проханням щодо складання довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року. Саме до ДПС України позивач звернувся оскільки ДФС України припинило виконання функцій державного органу. Листом від 27.12.2022 року відповідач повідомив, що запит буде розглянуто як звернення. Так, листом №17636/6/99-00-10-04-01-06 від 28.12.2022 року відповідач повідомив, що оскільки позивач не працював та не працює в Державній податковій службі України, підстави для виготовлення довідок відсутні. На думку позивача, відповідач допустив порушення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», п. 3 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у зв'язку з ненаправленням запиту за належністю, та протиправно відмовив у складанні довідок. Позовні вимоги просить задовольнити.
У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Запити позивача є зверненнями та не підпадають під дію статті 1 Закону № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації". Тому в межах компетенції ДПС України позивачу надано відповідну відповідь, у якій також роз'яснено до якого органу він може звернутися за інформацією. Оскільки діяльність органів податкової міліції не входить до сфери діяльності ДПС України, як правонаступника ДФС України, виготовлення на ім'я позивача довідок про розмір його грошового забезпечення не є компетенцією відповідача. ДФС України згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває у стані припинення, тому не є припиненим. Відтак, функція по виготовленню довідок пенсіонерам податкової міліції є функцією саме ДФС України, як органу з якого такі особи були звільнені. Належним відповідачем у справі відповідач вважає ДФС України, тому просить залучити в якості співвідповідача.
У відповіді на відзив позивач підтримав свої вимоги та зазначив аналогічні обгрунтування, як і у позовній заяві.
Від третіх осіб пояснень не надходило.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, проаналізувавши обставини спірних правовідносин, а також докази, якими сторони обгрунтовували свої позиції, суд дійшов до таких висновків.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 є пенсіонером податкової міліції та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області. З 16.10.2013 року позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Наведені обставини підтверджуються пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 05.12.2018 року.
23.12.2022 року позивач звернувся до Державної податкової служби України на офіційну електронну адресу із запитами на інформацію.
Так, позивач просив надати йому інформацію щодо алгоритму виготовлення довідки на ім'я ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії від 08.06.2021 року № 294/ч/15-97-07-09 про розмір грошового забезпечення та вказати чому не включені у довідку надбавки, доплати, підвищення. Якщо у довідці зазначене грошове забезпечення прирівняної посади, то вказати якої та на підставі якого наказу, постанови.
У другому запиті позивач просив надати до ГУ ПФУ в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року для проведення перерахунку його пенсії.
Відповіді просив надати на електронну адресу зазначену у запитах.
27.12.2022 року ДПС України листом № 1549/ЗПІ/99-00-01-05-03-10 повідомило позивача на його електронну адресу про розгляд запитів від 23.12.2022 року. Роз'яснили положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI. Зазначили, що подані позивачем запити є зверненнями та не підпадають під дію статті 1 Закону та не відповідають вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 19 Закону.
28.12.2022 року ДПС України надало відповідь № 17636/6/99-00-10-04-01-06 на звернення позивача. Повідомлено, що діяльність підрозділів податкової міліції не входить до сфери діяльності ДПС України, як правонаступника ДФС України. Підрозділи податкової міліції у структурі ДПС та її територіальних органів не функціонують. Враховуючи, що ОСОБА_1 не працював та не працює у ДПС України, для виготовлення довідки відсутні підстави. Також повідомлено до яких органів потрібно звертатись за отриманням запитуваної інформації.
Позивач вважає, що відповідач, як правонаступник ДФС України, зобов'язаний виготовити довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Вирішую цей спір суд керувався такими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Закону України № 2262-XII, серед іншого, передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Зі змісту наведених норм, позивач має право на перерахунок пенсії у разі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45, Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
У разі ліквідації зазначених державних органів довідки видаються правонаступниками таких органів, а в разі їх відсутності - державними органами, визначеними відповідними актами Кабінету Міністрів України.
З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII покладено також на Державну фіскальну службу.
Разом із тим, довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, а у разі ліквідації зазначених державних органів довідки видаються правонаступниками таких органів, а в разі їх відсутності - державними органами, визначеними відповідними актами Кабінету Міністрів України.
Як встановлено судом, позивач проходив службу в органах податкової міліції (ГУ ДФС в Одеській області).
Вважаючи, що ДПС України у справі є правонаступником обов'язків ДФС України щодо видачі довідок особам, які проходили службу в органах податкової міліції, позивач звернувся до відповідача з приводу виготовлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
ДПС України надало відповідь про відсутність підстав для виготовлення довідок пенсіонерам органів податкової міліції, зокрема відповідачу.
Суд погоджується із позицією відповідача з огляду на такі обставини.
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України" якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (абзац 6 пункту 2 Постанови № 1200).
Згідно з абз. 2 п. 7 Положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України у редакції, що діяла на час його затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, було передбачено, що у складі ДПС та її територіальних органів діють підрозділи податкової міліції.
Однак постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” підрозділи податкової міліції були виключені зі структури органів ДПС.
Одночасно вказаною постановою визначено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином підрозділи податкової міліції продовжують здійснення повноважень у складі ДФС України.
Розпорядженням № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого на дату прийняття рішення у цій справі, 05.08.2019 внесено запис про внесення рішення засновників (учасників) ГУ ДФС України в Одеській області щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації, перебуває у "стані припинення".
За правилами частин першої та п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
З огляду на приписи вищенаведеної норми, ГУ ДФС України в Одеській області не є припиненою юридичною особою.
31.07.2019 було утворено нову юридичну особу - ГУ ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370).
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) приєднано до ГУ ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).
Наказом ДПС України від 30.09.2020 №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділ ДПС територіальний орган ГУ ДПС в Одеській області.
Наказом ДПС України "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" від 24.12.2020 №755 визначено розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 30.09.2020 №529, функцій і повноважень територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30.09.2020 №893.
Із наведених обставин суд робить висновок, що між ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДПС в Одеській області відбулось компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво, тобто перехід до ГУ ДПС в Одеській області функцій ГУ ДФС в Одеській області у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Таким чином, позиція позивача щодо правонаступництва ДПС України функцій ГУ ДФС в Одеській області щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення колишнім працівникам податкової міліції ДФС України для здійснення перерахунку пенсії є помилковою, оскільки спір по суті заявлених вимог стосується захисту соціальних прав позивача.
Суд зазначає, що обов'язок ДФС України, яке на сьогоднішній день не припинено, щодо виготовлення та видачі довідок про розмір грошового забезпечення пенсіонерам органів податкової міліції, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України розпорядчими документами.
Такий правовий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 31.01.2022 року у справі № 420/8922/20.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, для перерахунку його пенсії та відповідно зобов'язання вчинити такі дії задоволенню не підлягають, оскільки ДПС України не є уповноваженим органом на здійснення таких дій.
Клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі другим відповідачем ДФС України задоволенню не підлягає, оскільки позивач до цього органу із заявою про видачу довідки не звертався і відповідно відмови не отримував, що виключає наявність спірних правовідносин.
З огляду на викладене, питання щодо наявності права у позивача на отримання довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року 01.01.2023 року може бути предметом розгляду у іншій справі, але тільки у разі отримання позивачем від уповноваженого органу відмови у виготовленні та направленні до пенсійного органу таких довідок.
Решта позовних вимог щодо порушення відповідачем вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», п. 3 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді запиту ОСОБА_1 від 23.12.2022 року в зв'язку з непересиланням його в термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, та неповідомлення запитувача, також є безпідставними та задоволенню не підлягають. Фактично позивач дублює свої вимоги про видачу довідки посиланням на вказані закони, що на думку суду є недоречним і жодним чином це не впливає на суть заявлених позовних та рішення суду по ним.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 13.01.2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію про алгоритм виготовлення довідки на його ім'я про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 08.06.2021 року № 294/ч/15-97-07-09 про розмір грошового забезпечення позивача та щодо невключення у довідку надбавки, доплати, підвищення. У разі наявності інформації у довідці щодо прирівняної посади, повідомити якої та на підстааі якого наказу. постанови і т.п.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ст. 1 цього ж Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
З огляду на наведені вище норми, а також з аналізу змісту поданого позивачем звернення, суд робить висновок, що звернення позивача не є запитом на інформацію у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки за своїм змістом спрямоване на отримання від відповідача невідображеної та незадокументованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, що була отримана або створена в процесі виконання ДПС України своїх обов'язків. Тобто позивач звернувся до органу, який не є розпорядником запитуваної інформації та фактично просив надати нову, нестворену у процесі діяльності відповідача інформацію.
Таким чином, дія Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на цей спір.
Твердження щодо порушення відповідачем п. 3 ст. 5 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» також не знайшло свого підтвердження, оскільки ця норма стосується особливої форми колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування - електронної петиції, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону, а цей спір виник з інших підстав.
Враховуючи, що відповідач, в межах своєї компетенції, у строк встановлений Законом України "Про звернення громадян", листом надав відповідь на звернення позивача, а також відповідно до пункту 4 розділу III Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній податковій службі та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2020 № 297, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.10.2020 за № 969/35252, роз'яснив порядок вирішення порушеного питання, яке не є компетенцією цього державного органу, відповідач не допустив порушень цього Закону.
Окремо необхідно зауважити, що положеннями пункту 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Позивач зазначав, що ненаправлення його запиту за належністю є протиправним, однак суд не може із цим погодитись, оскільки звернення позивача містило конкретні вимоги саме до ДПС України і не містило повної інформації для прийняття обгрунтованого рішення про пересилання звернення за належністю, тому позивачу були надані відповідні роз'яснення у межах компетенції.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, треті особи: Комісія з реорганізації ДФС в Одеській області, Голова комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, директор Департаменту фінансово - економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів України, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов