15 березня 2023 р. № 400/4582/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Західного регіонального управління державної прикордонної служби України, вул. Мечнікова, 16 А, м. Львів, Личаківський район, Львівська область,79017, ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Львів) Державної прикордонної служби України, вул. Личаківська, 74, м. Львів, 79010,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Західного регіонального управління державної прикордонної служби України (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , лейтенанта ОСОБА_2 як уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону від 11.08.2022 року про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.08.2022 року начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , лейтенантом ОСОБА_2 як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 . Позивач вважає зазначене рішення неправомірним, зважаючи на те, що 28.07.2022 року позивача виключено з військового обліку відповідно до пп. 6 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - із проставленням відповідної відмітки у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , про що було повідомлено представникові органів Державної прикордонної служби України та надано оригінал вищезазначеного посвідчення із відповідною відміткою. Також жодної з визначених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» підстав для тимчасового обмеження його виїзду за кордон не існує. Вказане і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 21.10.2022 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4582/22 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.10.2022 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника Західного регіонального управління державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, в обґрунтування заперечень проти позову вказав, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, оскільки Відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » структурно входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та не має статусу юридичної особи, не є самостійним утворенням (філією або представництвом), тому належним відповідачем по справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_6 Державної прикордонної служби України, оскільки саме останній є суб'єктом владних повноважень, який наділений владними повноваженнями щодо пропуску громадян через державний кордон України через уповноважених осіб. Крім того, вказав, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-ІХ. В подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України. Однак, як зазначено в пункті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. На виконання покладених обов'язків з 24.02.2022 року було тимчасово обмежено виїзд з України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Позивач вважає, що належить до переліку окремих категорій громадян у передбачених законом випадках, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Однак ОСОБА_1 в позовній заяві не наведено передбачених законом випадків, що надають йому право на перетин державного кордону у випадку введення на території України воєнного стану. Посилання позивача на віднесення його до категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, без зазначення конкретизованого випадку, передбаченого законом, не є обґрунтованою підставою для надання йому права на самостійний перетин державного кордону України в період введення на території України воєнного стану.
08.11.2022 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, шо відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» Громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України визначені у ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», і жодна із них не поширюється на позивача. При цьому вказав, що він також не є військово зобов'язаною особою та виключений з військового обліку, про що ним було надано відповідні підтверджуючі документи. Таким чином, жодних підстав для тимчасового обмеження його виїзду за кордон не існує.
Ухвалою від 08.12.2022 року суд залучив у якості співвідповідача у справі №400/4582/22 - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код 14321653).
10.03.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування заперечень проти позову вказав, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку російської федерації. Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 було оголошено загальну мобілізацію. У відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20,22). Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено категорії військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, але поряд з тим приписи зазначеної норми права не регулюють питання перетинання державного кордону. Вказав, що уповноважена посадова особа, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон, може прийняти рішення про пропуск через державний кордон лише при документальному підтвердженні того, що громадянин не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Надані позивачем при перетині державного кордону документи не давали підстав, для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України, уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 10.12.1998 року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданим 06.05.2016 року органом 4801.
Позивач 11.08.2022 року прибув до Державного кордону України, а саме до міжнародного автомобільного пункту пропуску "Грушів-Будомєж" з метою здійснення перетинання державного кордону на виїзд з України.
Позивач пред'явив співробітникам Державної прикордонної служби України у межах проведення прикордонного контролю, зокрема, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , згідно якого 28.07.2022 року ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов'язаних Центральним РВК за ст. 37 п. 6 п.п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
11.08.2022 року було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку щодо ОСОБА_1 . Так, в рішенні зазначено, що громадянин України ОСОБА_1 тимчасово обмежений у праві виїзду з України, у зв'язку із відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на прикордонний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу першого статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 05 листопада 2009 року № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (надалі - Закон № 1710).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до абзацу першого частини 3 статті 6 Закону № 1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону № 1710).
Частиною 1 статті 14 Закону № 1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону № 1710).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (надалі - Закон № 3857).
За змістом статті 1 Закону № 3857 громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Частиною 1 статті 6 Закону № 3857 встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.
Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (надалі - Закон №389, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтями 1, 2 Закону № 389 передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону № 389 встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з п.9 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року №921, Генеральний штаб Збройних Сил: здійснює загальне керівництво роботою з організації та ведення військового обліку, контроль за станом такої роботи у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях; визначає особливості ведення військового обліку, а також порядок його ведення органами військового управління, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та військовими частинами.
Порядком надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час затвердженого начальником Генерального штабу Збройних Сил України від 28 червня 2022 року визначено, що Дозвіл не надається громадянам України, які: виключені з військового обліку відповідно до частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Підставою для їх виїзду за межі проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час є відповідний запис та відмітка про виключення з військового обліку у військовому квитку.
Відповідно до п.6 ч. 6 ст. Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , 28.07.2022 року ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов'язаних Центральним РВК за ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п.3 Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, затвердженого наказ Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року №610, Тимчасове посвідчення видається військовозобов'язаним, які: прибули з місць позбавлення волі.
Згідно з ст.2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно з ст.8 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (надалі - Правила №57), перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Пунктами 2-1 - 2-17 Правил №57 визначені особи, які мають право перетинати державний кордон мають у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Згідно з п.12 Правил №57, для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє.
У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до п.15 Правил №57, на підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , 28.07.2022 року ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов'язаних Центральним РВК за ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Разом з тим, суд зауважує, що позивач не є особою, яка має право перетинати державний кордон у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану. Окрім того, не надав доказів подання ним відповідачу документів, що дають право громадянину України на виїзд з України, які визначені ст.2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та п.2 Правил №57.
Вказаний висновок суду не спростовується виключенням позивача з військового обліку військовозобов'язаних територіального центу комплектування та соціальної підтримки у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що законно, але це не стосується права перетину кордону у порядку визначеному Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правил №57, про що зазначено судом вище.
Тобто, відсутність у Тимчасовому посвідченні військовослужбовця відповідного запису про право на перетин кордону, у тому числі знятої з військового обліку, виключає можливість перетину позивачем державного кордону у період воєнного стану.
Інших дозвільних документів вказаних у Законі України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правил №57, позивачем суду не надано.
З огляду на вищевикладене суд не вбачає ознак протиправності оскаржуваного рішення.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність винесення ним оскаржуваного позивачем рішення від 11.08.2022 року.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Західного регіонального управління державної прикордонної служби України (вул. Мечнікова, 16 А, м. Львів, 79017, ідентифікаційний код 14321647) та ІНФОРМАЦІЯ_5 (вул. Личаківська, 74, м. Львів, 79010, ідентифікаційний код 14321653) про визнання протиправним та скасування рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , лейтенанта ОСОБА_2 як уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону від 11.08.2022 року про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко