справа №380/136/23
14 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Львівській області від 12.07.2022 року про відмову позивачу щодо перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про державну службу»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» з часу звернення, тобто з 06.07.2022 року;
- судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку позивачу призначено пенсію за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення". 06.07.2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Рішенням №913080182045 від 12.07.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому відповідач дійшов висновку, що період роботи позивача з 04.07.2001 року в органах місцевого самоврядування не зараховуються до спеціального стажу для визначення для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889. На переконання позивача, рішення відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця є протиправним, оскільки нею дотримані всі вимоги встановлені законодавством для переведення на вказаний вид пенсії. У зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з позовними вимогами не погодилася, у відзиві на позовну заяву зазначила про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача в органах місцевого самоврядування з огляду на наступне. З 04.07.2001 року, з дня набрання чинності ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001, відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону №889 визначено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, в період роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади за якими після 04.07.2001 присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Відтак, оскільки вказана посада не відноситься до посад передбачених ст. 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, то відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу».
Ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано одержувачу - Головному управлінню ПФУ в Хмельницькій області в його електронний кабінет 24.02.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення судом рішення відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову від відповідача не надходило.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 06.07.2022 року звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про переведення її на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Рішенням №913080182045 від 12.07.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому відповідач дійшов висновку, що період роботи позивача з 04.07.2001 року в органах місцевого самоврядування не зараховуються до спеціального стажу для визначення для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889. На переконання позивача, рішення відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця є протиправним, оскільки нею дотримані всі вимоги встановлені законодавством для переведення на вказаний вид пенсії.
Вважаючи рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон від 10.12.2015 №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон від 16.12.1993 №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п. 10 - 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 560/2398/19, від 01.12.2020 по справі № 466/6057/17.
Отже, з аналізу вищенаведених норм ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, суд доходить висновку, що для реалізації позивачем права на пенсію державного службовця необхідним є дотримання таких умов: 1) вік; 2) загальний страховий стаж не менше 30 років; 3) наявність стажу не менше 10 років державної служби станом на 01.05.2016 року.
Відмовляючи у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідач вказав на відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 04.07.2001 на посадах в органах місцевого самоврядування.
Як встановлено судом, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.08.1977 року позивач працювала на таких посадах:
- 01.06.2000 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу реєстрації та ліцензування управління економічного розвитку;
- 04.07.2001 року посаду віднесено до шостої категорії посад служби в органах місцевого самоврядування. Присвоєно тринадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування. Склала присягу посадової особи місцевого самоврядування;
- 01.11.2001 року присвоєно черговий дванадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- 14.08.2002 року у зв'язку з припиненням діяльності департаменту переведена на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу побутових та інших послуг управління промисловості та підприємництва;
- 19.11.2002 року переведена на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації;
- 20.11.2002 року призначена за переводом на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації. Посада віднесена до 7 (сьомої) категорії, присвоєно 12 (дванадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- 28.03.2003 року посада віднесена до 6 (шостої) категорії посад органів місцевого самоврядування з 01.01.2003 року; присвоєно 12 (дванадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування з 01.01.2003 року;
- 01.11.2003 року присвоєно черговий 11 (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 ( шостої) категорії посад місцевого самоврядування;
- 19.02.2004 року звільнена в зв'язку з переведенням на рівнозначну посаду юрисконсульта, головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради;
- 19.02.2004 року прийнята за переведенням на посаду головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради;
- 04.01.2007 року у зв'язку з реорганізацією переведена, за згодою, на посаду головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради;
- 02.01.2017 року у зв'язку з реорганізацією переведена, за згодою, на посаду головного спеціаліста відділу судової роботи управління правової роботи юридичного департаменту Львівської міської ради.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон від 07.06.2001 № 2493-III).
Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (ст. 1 Закону від 07.06.2001 № 2493-III)
Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні ст. 2 Закону від 07.06.2001 № 2493-III, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 07.06.2001 № 2493-III, дія Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Статтею 46 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у п. 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом від 07.06.2001 № 2493-III.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок №283) (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органі місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Так, п. 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону від 07.06.2001 № 2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 607/9429/17 та від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а.
Отже, період роботи позивача на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації та ліцензування управління економічного розвитку з 04.07.2001 року; з 14.08.2002 року на посаді головного спеціаліста відділу побутових та інших послуг управління промисловості та підприємництва; з 19.11.2002 року на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації; з 20.11.2002 року на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації; з 19.02.2004 року на посаді юрисконсульта, головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради; з 04.01.2007 року на посаді головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради; з 02.01.2017 року на посаді головного спеціаліста відділу судової роботи управління правової роботи юридичного департаменту Львівської міської ради, включені до переліку посад, робота на яких зараховується при обчисленні стажу державної служби.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про те, що період роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 на вище вказаних посадах в органах місцевого самоврядування протиправно не врахована до стажу її роботи на посадах державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01.04.2020, справа № 607/9429/17.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №913080182045 від 12.07.2022 року про відмову у переведенні позивача на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, є протиправним, оскільки відповідач при його прийнятті не врахував наведені вище норми матеріального права та не зарахував спірний період роботи позивача до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця.
Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, яким буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації та ліцензування управління економічного розвитку з 04.07.2001 року; з 14.08.2002 року на посаді головного спеціаліста відділу побутових та інших послуг управління промисловості та підприємництва; з 19.11.2002 року на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації; з 20.11.2002 року на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації; з 19.02.2004 року на посаді юрисконсульта, головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради; з 04.01.2007 року на посаді головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради; з 02.01.2017 року на посаді головного спеціаліста відділу судової роботи управління правової роботи юридичного департаменту Львівської міської ради та перевести позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 06.07.2022 року (дати звернення з заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати слід розподілити відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №913080182045 від 12.07.2022 року «Про відмову у проведенні перерахунку пенсії» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації та ліцензування управління економічного розвитку з 04.07.2001 року; з 14.08.2002 року на посаді головного спеціаліста відділу побутових та інших послуг управління промисловості та підприємництва; з 19.11.2002 року на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації; з 20.11.2002 року на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Галицької районної адміністрації; з 19.02.2004 року на посаді юрисконсульта, головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради; з 04.01.2007 року на посаді головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради; з 02.01.2017 року на посаді головного спеціаліста відділу судової роботи управління правової роботи юридичного департаменту Львівської міської ради.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 06.07.2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.