про прийняття адміністративної справи до провадження
та залишення позовної заяви без руху
14 березня 2023 року м. Київ № 620/1647/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши матеріали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду міста, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої суддівської винагороди,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Чернігівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 01.01.2021 по 31.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року в розмірі 2102 грн.;
- стягнути з Чернігівського окружного адміністративного суду на користь судді ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у розмірі 353 390,20 грн, з них:
суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 101 155,00 грн, у тому числі допомоги для оздоровлення за 2021 рік у сумі 5544,00 грн;
суддівську винагороду за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у сумі 223 426,20 грн, у тому числі допомоги для оздоровлення за 2022 рік у сумі 12507,00 грн;
суддівську винагороду за січень 2023 рік у сумі 28 809,00 грн, з утриманням, передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць.
Розпорядженням в.о. голови Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 адміністративну справу №620/1647/23 направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 визначено підсудність адміністративної справи №620/1647/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду міста, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої суддівської винагороди за Київським окружним адміністративним судом.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №620/1647/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Частиною 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Адміністративна справа надійшла до суду 10.03.2023 та була передана судді для продовження розгляду, у зв'язку з чим має бути прийнята до провадження.
Разом з цим суд зазначає, що згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Враховуючи, що позивач є суддею, заявлені позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а тому підлягає застосуванню спеціальний місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу під час проходження нею публічної служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Натомість, єдиною чинною нормою, яка визначає строк звернення до суду та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.
Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, підставою звернення до суду з цим позовом стала виплата позивачу суддівської винагороди, яка, на переконання останнього, підлягала виплаті у більшому розмірі.
При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки суддівська винагорода підлягає виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо отримання суддівської винагороди не у повному обсязі, позивач повинен був дізнатися при отриманні суддівської винагороди не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.
Тобто відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому суддівська винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.
Тобто відлік строку звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за період з січня 2021 року по червень 2022 року розпочався з наступного дня після набрання чинності Закону № 2352-IX, тобто з 20.07.2022, а отже цей строк тривав до 20.08.2022.
У свою чергу, строк звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за липень 2022 року - з 01.08.2022 по 01.09.2022; за серпень 2022 року - з 01.09.2022 по 01.10.2022, за вересень 2022 року - з 01.10.2022 по 01.11.2022, за жовтень 2022 року - з 01.11.2022 по 01.12.2022, за листопад 2022 - з 01.12.2022 по 01.01.2023.
Таким чином, строк звернення до суду пропущений щодо всього періоду, крім січня 2023 року.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем не було додано до позовної заяви вказаної заяви.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду із зазначенням доказів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до суду у передбачений законодавством строк.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративну справу №620/1647/23 прийняти до провадження судді Панченко Н.Д.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду міста, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої суддівської винагороди - залишити без руху.
3. Позивачу в п'ятиденний строк усунути недоліки позовної заяви.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.