про повернення позовної заяви
14 березня 2023 року Київ № 320/3894/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Хомича І.О. звернувся через електронний кабінет до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачу пенсії зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 10 років, але не більше 85 процентів, відповідно до частини другої статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, але не більше 85 процентів, відповідно до частини другої статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 02.09.2020.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 23.01.2023 та зареєстрована в суді 20.02.2023.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 27.02.2023 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 858, 88 грн. згідно з квитанцією від 23.01.2023 № 7276-0448-7313-3279 шляхом надання відповідної довідки з Державної казначейської служби; уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із конкретизацією позовних вимог та приведення прохальної частини позову у відповідність до фактичних обставин та поданих доказів, із урахуванням висновків суду; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали.
07.03.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено: квитанцію про сплату судового збору від 23.01.2023; докази зарахування коштів для сплати судового збору; примірники уточненої позовної заяви для суду та відповідача.
Крім того представником позивача, всупереч вимогам ухвали суду від 27.02.2023 не було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, натомість в примірнику уточненої позовної заяви в редакції від 23.01.2023 у розділі 5 заявлено обґрунтування щодо строків звернення до суду, за результатами вивчення змісту яких судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Щодо обґрунтування позивача у позові про строки звернення до суду, суд виходив із такого.
У силу вимог статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
У той же час, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 167 цього Кодексу, і мають відповідати їй.
Разом із тим, у силу вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Стаття 160 Кодексу регулює вимоги до позовної заява, яка має відповідати положенням цієї статті, та в якій не міститься жодного положення щодо того, що в позовній заяві окрім викладу вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування, можливо заявляти будь-які клопотання (заяви) тощо.
У той же час, положеннями частини п'ятої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Позивачем вказані вимоги процесуального закону залишені поза увагою, як і не виконані вимоги ухвали суду про залишення позову без руху в частині подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали.
Залишаючи позов без руху в частині дотримання строків звернення до суду, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 122 Кодексу регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись 23.01.2023 до суду через систему «Електронний суд» із цим позовом, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також заяви про поновлення строку звернення до суду.
Оскільки спірні виплати мають періодичний характер, то позивач кожного разу при неотриманні пенсії в належному розмірі мав знати, що його права порушуються.
У позовній заяві представник позивача стверджував, що права позивача порушені з 02.09.2020, оскільки при наступній виплаті пенсії за віком відповідачем не було враховано положення частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ щодо встановлення збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік страхового стажу понад 10 років.
Про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 20.09.2020 № 2600-0202-8/118252.
Таким чином суд доходить висновку, що позивачу станом як на 02.09.2020, так і станом на 20.09.2020, було достеменно відомо про порушення прав, однак із цим позовом він звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду, не зазначивши при цьому поважних причин такого пропуску.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватись тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутись з позовом до суду.
Крім того, обґрунтування в позові щодо не пропущення строку звернення до суду зводяться, зокрема, до цитувань окремих положень нормативно-правових актів, посилання на постанову Верховного Суду у справі № 815/460/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, згідно з якою для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія і доплати до неї є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отримуючи щомісячно пенсію, позивач повинен був знати, що вона виплачується у меншому розмірі.
Суд відхиляє посилання представника позивача на позицію Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі № 815/460/18, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому застосовує до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом, а повідомлені у позові обставини пропуску цього строку суд не визнає поважними.
За висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
У силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява не містить належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, а позивачем не було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27.02.2023 позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 27.02.2023 в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху не надав заяви про поновлення строку, а із позовної заяви не встановлено достатніх підстав поважності його пропуску, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Оскільки первинно подана позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Шевченко А.В.