15 березня 2023 року Справа № 280/1495/23 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ вул. Юрія Іллєнка, 81, код ЄДРПОУ 41847154),
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язані вчинити дії, -
10 березня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування в сумі 19 679 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять )гривень 45 копійок;
зобов'язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування в розмірі 19 679 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять гривень) 45 копійок.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини 5 статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Як вбачається зі позовної заяви, предметом спору у цій справі є невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні позивачки Наказом Державної установи «Центр пробації» від 30 листопада 2022 року №655/к зі служби за п. 5 ст. 23 ЗУ «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» та п. 7 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Тож, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною п'ятою статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби; норми забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578), за приписами пункту 2 якого речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Згідно з пунктом 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
При цьому відповідно до пункту 28 Порядку № 578 у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у запас Збройних Сил їй видається речовий атестат, копія якого додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення така особа буде прийнята на службу до Державної кримінально-виконавчої служби, до її речового забезпечення зараховуються раніше отримані предмети речового майна особистого користування, а строк носіння предметів продовжується на період від дня звільнення до дня прийняття на службу.
Разом з цим пунктом 23 Порядку № 578 передбачено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", державної установи "Центр пробації" відповідно до їх закупівельної вартості.
З наведеного висновується, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, а отже речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю.
Такі гарантії щодо забезпечення доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування) та інвентарним майном, яке є власністю установ та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням).
Подібний висновок міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 КЗпП України у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 540/2001/21, та у постанові КАС ВС від 27.02.2023 у справі № 560/8394/21.
Як вже було встановлено судом, предметом даного позову є вимоги позивача, зокрема, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію, яка не входить до структури заробітної плати.
У даній категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, позивача звільнено наказом від 30 листопада 2022 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 07.03.2023, тобто за межами місячного строку після звільнення.
Суд не приймає до уваги звернення позивача заявою від 25.02.2023 та відповідь на неї Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 07.03.2023, оскільки, в межах даного позову позивачем оскаржується, зокрема, бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому грошової компенсації за неотримане речове майно саме у день звільнення, а не відмова у здійсненні виплати відповідної компенсації за поданою ним заявою.
Враховуючи викладене, позивачу слід надати суду пояснення разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду або ж заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, позивач посилається на те, що звільнений від сплати судового збору відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Однак, судом вже зроблено висновок про те, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням), який відповідає правовій позиції Верховного Суду, вказаній вище. У зв'язку з викладеним, положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджуються на спірні правовідносини. Доказів наявності у позивача інших визначених ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстав для звільнення від сплати судового збору матеріали позову не містять.
Тому, позивачу слід надати докази сплати судового збору або заяву про звільнення/відстрочення його сплати з доказами наявності підстав для цього, визначених Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вищевикладені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Суд зазначає, що недоліки даної позовної заяви можуть бути усунуті протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду пояснень разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду або ж заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску; оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати 1073,60 грн. судового збору на р/р UA538999980313131206084008512 (IBAN), отримувач коштів ГУК у Зап. обл/м. Зап. Дніпров./ 22030101, «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» , банк - Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37941997, або доказів наявності підстав, визначених Законом України «Про судовий збір» для звільнення позивача від сплати судового збору, або заяви про звільнення/відстрочення його сплати з доказами неможливості сплатити судовий збір.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, код ЄДРПОУ 41847154) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язані вчинити дії, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду пояснень разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду або ж заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску; оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати 1073,60 грн. судового збору на р/р UA538999980313131206084008512 (IBAN), отримувач коштів ГУК у Зап. обл/м. Зап. Дніпров./ 22030101, «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» , банк - Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37941997, або доказів наявності підстав, визначених Законом України «Про судовий збір» для звільнення позивача від сплати судового збору, або заяви про звільнення/відстрочення його сплати з доказами неможливості сплатити судовий збір.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя Л.Я. Максименко