Справа № 603/79/23
Провадження № 3/603/46/2023
"14" березня 2023 р. м. Монастириська:
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І. М. розглянувши матеріали, що надійшли від сектору поліцейської діяльності №1 (м.Монастириська) відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався
- за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
12.02.2023 року близько 21 год 00 хв, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, що в с.Задарів Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області, вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї сестри ОСОБА_2 , з якою проживають в одному домогосподарстві, що виражалось в нецензурній лайці, погрозах фізичною розправою, що викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю потерпілої.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився хоча судом вживались заходи для належного повідомлення останнього про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав. Також, працівниками поліції протягом доби не було забезпечено його явку до суду для розгляду адміністративних матеріалів у відповідності до Закону та дотримання процесуальних строків розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП розглядаються протягом доби.
Змінами внесеними в ст. 268 КУпАП участь особи в розгляді адміністративних справ за ст. 173-2 КУпАП не є обов'язковою, а тому під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.
У рішенні від 07.11.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Окрім того, в своїх рішеннях (в т.ч. справа Каракуця проти України) Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та про розгляд справи у Монастириському районному суді Тернопільської області, однак жодного разу останній не цікавився провадженням своєї справи та відмовився від отримання повідомлення (судової повістки), що є ознаками зловживання своїми процесуальними правами, враховуючи, що було вжито усіх передбачених законом заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи та не подання останнім заяв про причини неявки до суду чи про відкладення розгляду справи, тому суд вважає за можливе відповідно до ст. 268 КУпАП розгляд справи провести у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно приписів ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку вчинення домашнього насильства.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на подачу пояснень безпосередньо в судовому засіданні, його вина у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, що були предметом перевірки в судовому засіданні.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується такими засобами доказування:
-даними, встановленими в протоколі про адміністративне правопорушення від 12.02.2023 року серії ВАБ №518611, складеного інспектором РПП СПД м.Монастириська капітаном поліції Грижаком М.П.;
-даними письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , яке знаходиться в матеріалах справи;
-даними письмових пояснень ОСОБА_1 викладеними останнім в протоколі про адміністративне правопорушення від 12.02.2023 року серії ВАБ №518611 в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», де він погодився з викладеними працівником поліції в даному протоколі обставинами правопорушення.
Оцінюючи встановлені судом обставини та аналізуючи вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини суд констатує наступне.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суб'єктом цього адміністративного правопорушення є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру саме до одного із членів своєї сім'ї (домашнє насильство), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство (саме такий вид домашнього насильства, інкримінований ОСОБА_1 ) - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
За даних обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення насильства психологічного характеру.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд, керуючись ст. 33 КУпАП, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини - судом не встановлені, а також беручи до уваги те, що даними діями нікому не завдано шкоди, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Саме таке стягнення на переконання суду буде співмірним вчиненому діянню, узгоджуватиметься з принципами доцільності, справедливості та невідворотності відповідальності та відповідатиме меті адміністративного стягнення.
У відповідності до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, ч. 1 ст. 173-2, ст.ст. 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн 00 коп штрафу в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Штраф підлягає добровільній сплаті порушником протягом п'ятнадцяти днів.
У відповідності до ч. 2 ст. 308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя І. М. Галіян