Справа № 603/513/22
Провадження №2/603/35/2023
"13" березня 2023 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Галіяна І.М.
секретаря судового засідання Б'єлі Д.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
предмет позову: розірвання шлюбу,
І. Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області з вимогою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 10.11.2002 року в Дубенківській сільській раді Монастириського району Тернопільської області, сторони зареєстрували шлюб, актовий запис №5.
За час перебування в шлюбі в подружжя народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В позовній заяві зазначає, що спільне життя у позивача з відповідачем не склалося, одруження виявилось невдалим, оскільки між сторонами виникають постійні суперечки, зникло почуття любові, наявні різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння, втрата почуття любові, взаєморозуміння, поваги один до одного. На даний час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено, а тому позивач переконана, що сенсу підтримувати сімейні відносини немає та вважає, що спільне проживання та збереження шлюбу неможливі.
ІІ. Процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 29.12.2022 року позовну заяву прийнято до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
13.03.2023 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області постановлено рішення про проведення заочного розгляду даної цивільної справи на підставі наявних у справі доказів.
ІІІ. Позиції сторін.
У зв'язку з неможливістю подальшого спільного проживання в шлюбі позивач ОСОБА_1 просить укладений 10.11.2002 року в Дубенківській сільській раді Монастириського району Тернопільської області між нею та ОСОБА_2 шлюб розірвати.
Протягом п'ятнадцяти днів відповідачем до початку розгляду справи по суті не було подано: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з обґрунтуванням причин такого заперечення та відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте подала заяву в якій просить розгляд справи проводити в її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи за останнім відомим суду місцем реєстрації (проживання), про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та суду його не надіслав.
Згідно з п.1 ч. 3, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), а тому суд, дослідивши матеріали справи не вбачає підстав для відкладення справи і вважає можливим розглянути її на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 10.11.2002 року в Дубенківській сільській раді Монастириського району Тернопільської області сторонами зареєстровано шлюб, зроблено запис за №5, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданого 10.11.2002 року.
За час перебування в шлюбі в подружжя народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ) та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ).
Сторони по справі спільного господарства не ведуть, сумісне проживання остаточно припинено, шлюб носить формальний характер, позивач настоює на розірванні шлюбу, миритися не бажає.
V. Джерела права й акти їх застосування.
В Постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Згідно ч. 1 ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України)
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, та миритися не бажає, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до збереження шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У відповідності до ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
VІ. Висновки за результатами розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач миритися не бажає і збереження шлюбних відносин суперечить її інтересам, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно розірвати, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї неможливе та суперечитиме інтересам одного з подружжя.
VІ. Судові витрати.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача - ОСОБА_2 підлягає стягненню в користь позивача ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду з позовною заявою та підтверджений квитанцією судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ч. 3 ст. 56, 110, 112 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.11.2002 року в Дубенківській сільській раді Монастириського району Тернопільської області, зроблений запис за №5.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 13.03.2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживаючого та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 .
Суддя І. М. Галіян