м. Вінниця
15 березня 2023 р. Справа № 120/10046/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
01.12.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування не виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2019 № 155 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "к" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 04.09.2019. Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
На день виключення зі списків особового складу військової частини йому не було проведено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 по справі № 120/276/21-а відповідач нарахував позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2016.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі № 120/10153/21-а відповідач нарахував позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2008.
Позивач зазначає, що провівши виплату індексації, відповідач не нарахував і не виплатив йому компенсацію за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення. Із цих підстав вважає бездіяльність протиправною, а тому за захистом прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою від 06.12.2022 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
30.12.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. По суті спірних правовідносин пояснив, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсація є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідач зазначає, що позивачу не здійснено нарахування та виплату присудженої індексації грошового забезпечення, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення строків їх виплати.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2019 № 155 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "к" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 04.09.2019. Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 8).
На день виключення зі списків особового складу військової частини йому не було проведено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 по справі № 120/276/21-а відповідач нарахував позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2016.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2022 по справі № 120/10153/21-а відповідач нарахував позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2008.
Позивач зазначає, що провівши виплату індексації, відповідач не нарахував і не виплатив йому компенсацію за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення. Із цих підстав вважає бездіяльність протиправною, а тому за захистом прав та інтересів звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 за № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема:
- заробітна плата (грошове забезпечення).
При цьому, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення (доходу) позивача.
Узагальнення наведених норм дає підстави вважати, що однією із умов виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
В той же час як зазначено у статті 7 Закону № 2050-III та пункті 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
При цьому, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд згідно частини 5 статті 242 КАС України зобов'язаний врахувати висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, слід зазначити, що в постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:
"…. судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом ст. 7 Закону № 2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.".
В подальшому, зазначений правовий висновок був застосований Верховним Судом і в іншій постанові від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, в якій суд касаційної інстанції додатково уточнив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Натомість, судом встановлено, що позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. У свою чергу відповідач своїм рішенням (листом, повідомленням) не відмовляв позивачу у виплаті такої компенсації.
Отже, як наголошувалось судом вище, оскільки відповідно до ст. 7 Закону № 2050-ІІІ саме відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку та враховуючи те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації, суд приходить висновку, що право особи наразі порушено не було, а відтак звернення позивача до суд з цим позовом є передчасним.
Подібний правовий висновок викладено також Верховним Судом у постанові від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України понесення сторонами судових витрат які б підлягали розподілу при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову судом не виявлено.
Керуючись ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Суддя Богоніс Михайло Богданович