Справа № 944/6334/22
Провадження №2/944/583/23
13.03.2023 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахування уточнених позовних вимог просить: розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який було зареєстровано міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши їх для подальшого виховання та утримання батьком ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що 27.04.2012 між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. Від шлюбу народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24 лютого 2022 року відбулося російське вторгнення на територію України. 02 березня 2022 року я за покликом серця та відчуваючи свій громадянський обов'язок був мобілізований до Збройних Сил України та проходив військову службу у Сихівському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки міста Львова. У подальшому, його переведено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , де по теперішній час проходить військову службу. Наприкінці 2021 року відношення з Відповідачем у нього погіршилось. В результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та обов'язки. На даний час Відповідач має намір покинути територію України та переїхати до Республіки Польща, а у подальшому до однієї із країн Європи для постійного там проживання з іншим чоловіком. Таким чином, подружні відносини між ними припинилися майже рік назад до дня подання позову. З цього часу ми з Відповідачем проживаємо окремо, спільне господарство не ведуть, у Відповідача є намір створити сім'ю з іншим чоловіком. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить його інтересам та інтересам їхніх дітей. Тому вважає за необхідне розірвати шлюб між ними. У зв'язку з цим виникло нагальне питання утримання, проживання та піклування про їхніх спільних неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_4 та сина - ОСОБА_5 . Відсутність батьківського піклування та нагляду призвело до того, що діти часто сумують, постійно про щось думають, переживають за нього, оскільки їх на даний час доглядають його батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ОСОБА_8 він забезпечений, проживає у трикімнатній квартирі загальною площею 88,5 кв.м., житловою 46,7 кв.м. разом із дітьми ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 та батьками. Квартира з ремонтом та обладнана всім необхідним для комфортного проживання, належного виховання та утримання дітей. Має стабільний самостійний дохід, який дозволяє у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та повноцінного розвитку дітей. Таким чином, проживання дітей разом з ним відповідає їх інтересам, оскільки має можливість забезпечити їм належні умови проживання та повною мірою займатись їхнім вихованням. Окрім того, відповідач не заперечує щодо проживання спільних дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із ним, що підтверджується її заявою. З огляду на все вище зазначене вважає, що в інтересах дітей залишитись їм проживати разом зі ним.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 03.03.2023 у справі було відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак 13.02.2023 подав заяву про розгляд справи за у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, однак 13.03.2023 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв'язку з неявкою учасників.
Суд оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Як встановив суд, позивач та відповідач зареєстрували шлюб 27 квітня 2012 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №406, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 27 квітня 2012 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
Позивач та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09 вересня 2014 року Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 11 серпня 2017 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
З витягу з державної реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188714515 від 14.11.2019, ОСОБА_1 є власником квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .
З відомостей з реєстру Львівської міської територіальної громади №014414-С вбачається, що ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані та проживають його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_3
Позивач вказує, що між сторонами шлюбно-сімейні стосунки не підтримуються, вони проживають окремо, спільне господарство та спір про майно відсутні.
Згідно із статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до статей 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Згідно із статтею 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що має місце припинення подружніх стосунків, що виключає відновлення колишніх сімейних відносин, суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, а тому позов в частині позовних вимог про розірвання шлюбу є обґрунтований та законний, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог про визначення місця проживання дітей разом із позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 45 ЦПК України, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).
Відносно зазначення у резолютивній частині рішення суду місця проживання дитини, то Верховний суд висловив правову позицію у своїй постанові від 15 січня 2020 року у справі за №200/952/18, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 22 грудня 2021 року у справі №339/143/20, де зазначено, що між сторонами на момент розгляду справи був відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини, такий позов не пред'явлено ні позивачем, ні відповідачем, суд його не вирішував. Зазначення у резолютивній частині рішення щодо залишення дитини на проживання з кимось з батьків не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з кимось з батьків, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з матір'ю. Такий ж висновок Верховного суду міститься у постанові від 17 липня 2022 року у справі №405/4659/21.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що позивач бажає визначити місце проживання спільних дітей разом із собою.
Таке ж бажання виявила і відповідачка, яка своєю заявою визнала позовні вимоги у повному обсязі.
З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи інтереси дітей, їх вік, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з батьком для подальшого виховання та утримання також підлягають задоволенню, оскільки таке рішення не суперечитиме найвищим інтересам дитини.
Керуючись статтями 104, 105, 110, 112, 114,160, 161 Сімейного Кодексу України, статтями4,5,12,76-81,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 27 квітня 2012 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши їх для подальшого виховання та утримання батьком ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 березня 2023 року.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Д.Б. Поворозник