м. Вінниця
15 березня 2023 р. Справа № 120/2453/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Командування військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді
13.03.2023 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Командування військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02.03.2023 № 90 про звільнення з посади начальника відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області та призначення на посаду начальника групи розвідки штабу 411 окремого стрілецького батальйону, ВОС - 0940003;
- поновити на посаді начальника відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області.
Наказом відповідача від 02.03.2023 № 90 його звільнено із вказаної посади та призначено на посаду начальника групи розвідки штабу 411 окремого стрілецького батальйону, ВОС - 0940003.
Вважаючи наказ від 02.03.2023 № 90 протиправним та з метою його скасування, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у спосіб зупинення виконання наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 02.03.2023 № 90 в частині звільнення з посади начальника відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області та призначення на посаду начальника групи розвідки штабу 411 окремого стрілецького батальйону, ВОС - 0940003.
Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявник зазначив про існування реальної загрози призначення на посаду із якої його звільнено іншої особи. Тому позивач вважає, що у разі задоволення позовних вимог та поновлення його на посаді начальника відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ефективне поновлення його прав стане неможливим.
Крім того просить врахувати, що його звільнення відбулося із порушенням пунктів 83 та 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах від 10.12.2008, що є ознакою протиправності спірного наказу, а звідси і підставою для його зупинення в порядку забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без проведення судового засідання.
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.
Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо потенційних несприятливих наслідків (ризиків) для позивача, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", роз'яснено, що розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Відтак, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної, реальної та невідворотної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Із позовної заяви встановлено, що оскаржуваним наказом позивача звільнено з посади начальника відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області та призначено на іншу посаду.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зіслався, що його звільнення відбулося з порушенням пунктів 83 та 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, що може бути об'єктивною підставою визнання наказу протиправним, а також на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про поновлення його на посаді оскільки до моменту ухвалення рішення посада може бути зайнята іншою особою.
Щодо очевидності ознак протиправності прийнятого наказу, як однієї із підстав забезпечення позову про яку вказано у заяві, суд зазначає наступне.
Із урахуванням усталених правових висновків Верховного Суду релевантних із вказаним питанням, суд зазначає, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, застосування заходів забезпечення позову із цих підстав є можливим у разі якщо оскаржене рішення чи дія явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі (висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 та від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21).
Із тексту позовної заяви встановлено, що аргументи позивача про неправомірність оскаржуваного наказу відповідача в процесі його звільнення є тотожними тим мотивам, із посиланням на які він зазначає про наявність очевидних ознак протиправності оскарженого наказу, а також про порушення ним його прав за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду.
На переконання суду, підстави для висновків щодо цих питань, які є ключовими аргументами позову, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову не є очевидними. Тому суд критично оцінює обрану позивачем підставу забезпечення адміністративного позову, адже в іншому випадку втрачатиметься сенс подальшого судового провадження з огляду на наперед сформований висновок суд відносно основних підстав позову.
Щодо ймовірного ускладнення виконання рішення суду чи унеможливлення його виконання без застосування заходів забезпечення позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві.
Позивач посилаючись на можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ускладнення ефективного захисту чи поновлення його прав та інтересів за захистом яких він звернувся, зазначив про ризик призначення на посаду із якої його звільнено іншої особи та про неможливість у зв'язку із цим виконання позитивного для нього судового рішення.
При оцінці вказаних аргументів суд вважає, що такі ґрунтуються на припущеннях позивача та не доведені ним у встановленому процесуальним Законом порядку.
До того ж позивач не враховує, що чинним законодавством передбачено ряд гарантій спрямованих на забезпечення ефективного виконання рішення суду про поновлення на роботі неправомірно звільненої особи, які стосуються строку та процедури виконання такого рішення та наслідків його невиконання. Метою цих гарантій є унеможливлення тих ризиків, про які зазначає ОСОБА_1 у заяві про забезпечення адміністративного позову.
Відтак, суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на ймовірне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без застосування заходів забезпечення позову про які він просить.
Таким чином, здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 120/2453/23 відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Богоніс Михайло Богданович