м. Вінниця
13 березня 2023 р. Справа № 120/222/23
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
10.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 року у справі №120/7175/22 йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.09.2021 року.
Вказав, що звернувся до відповідача із заявою про врахування довідки ЗАТ "Руїз Даймондс" про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року для розрахунку пенсії.
За результатом розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом №10003-9726/3-02/8-0200/22 від 16.12.2022 року повідомило позивача про відсутність підстав для врахування вказаної довідки про заробітну плату для розрахунку його пенсії, оскільки індивідуальні відомості за період з 2002 року по 2007 року відсутні, у зв'язку з відсутністю реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування та не нарахування страхових внесків на обов'язкове страхування з виплат на вищезазначений період.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 16.01.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
23.01.2023 року на виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.02.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Вказала, що згідно акту зустрічної звірки №637 від 01.06.2021 року відділу формування пенсійних справ окремих застрахованих осіб №2 управління призначення, перерахунку, виплати пенсій, ЄДВ і інших соціальних виплат головного управління пфр №8 по м. москва та московської області зазначено, що індивідуальні відомості за 2002 - 2007 роки відсутні, у зв'язку з відсутністю реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування, оскільки страхові внески на обов'язкове страхування з виплат за вказаний період не нараховувались.
Крім цього, в акті зазначено, що в період роботи в ЗАТ "Руїз Даймонз" позивач мав статус тимчасово перебуваючого іноземного громадянина на території російської федерації, а тому не був застрахованою особою за загальнообов'язковим пенсійним страхуванням, відтак, страхові внески з виплат на таку особу не нараховуються.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
16.02.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 29.09.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830015374 від 04.10.2021 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2022 року в адміністративній справі №120/18827/21-а визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.10.2021 року №023830015374 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
01.06.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення №023830015374 про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності пільгового стажу.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 року в адміністративній справі №120/7175/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830015374 від 01.06.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.09.2021 року.
Вподальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про врахування довідки ЗАТ "Руїз Даймондс" про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року для розрахунку пенсії.
За результатом розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом №10003-9726/3-02/8-0200/22 від 16.12.2022 року повідомило позивача про відсутність підстав для врахування вказаної довідки про заробітну плату для розрахунку його пенсії, оскільки індивідуальні відомості за період з 2002 року по 2007 року відсутні, у зв'язку з відсутністю реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування та не нарахування страхових внесків на обов'язкове страхування з виплат на вищезазначений період.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсії мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 року у справі №414/736/17, від 20.03.2019 року у справі №688/947/17, від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
В силу положень статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час, пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні Управління пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за з 29.09.2021 року, однак відповідачем не враховано довідку ЗАТ "Руїз Даймондс" про заробітну плату позивача №б/н від 24.06.2008 року для розрахунку пенсії.
Листом №10003-9726/3-02/8-0200/22 від 16.12.2022 року Головного управління ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для врахування вказаної довідки про заробітну плату для розрахунку його пенсії, оскільки індивідуальні відомості за період з 2002 року по 2007 року відсутні, у зв'язку з відсутністю реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування та не нарахування страхових внесків на обов'язкове страхування з виплат на вищезазначений період.
Згідно акту зустрічної звірки №637 від 01.06.2021 року відділу формування пенсійних справ окремих застрахованих осіб №2 управління призначення, перерахунку, виплати пенсій, ЄДВ і інших соціальних виплат головного управління пфр №8 по м. москва та московської області зазначено, що індивідуальні відомості за 2002 - 2007 роки відсутні, у зв'язку з відсутністю реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування, оскільки страхові внески на обов'язкове страхування з виплат за вказаний період не нараховувались.
Крім цього, в акті зазначено, що в період роботи в ЗАТ "Руїз Даймонз" позивач мав статус тимчасово перебуваючого іноземного громадянина на території російської федерації, а тому не був застрахованою особою за загальнообов'язковим пенсійним страхуванням, відтак, страхові внески з виплат на таку особу не нараховуються.
Зі змісту довідки №б/н від 24.06.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 в період з 2002 року по 2007 рік працював в ЗАТ "Руїз Даймондс".
Спірні правовідносини слід розглядати відповідно до положень Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року (далі - Угода).
Згідно із статтею 6 Угоди працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до статті 7 Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 1 Угоди про гарантії передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 даної Угоди визначено, що обчислення пенсії проводиться з заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Водночас, стаття 5 цієї ж Угоди констатує, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Відповідно до статті 11 Угоди про гарантії необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держави-учасника Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СССР, або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держави-учасника Співдружності без легалізації.
Дослідження змісту зазначених обставин справи, правових норм Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", дає суду підстави зробити висновок про те, що для призначення пенсії за віком за період, починаючи з 1 липня 2000 року, обов'язковою умовою є наявність страхового стажу протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, при цьому відсутня обов'язковість умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
За період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Як вбачається із змісту довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №б/н від 24.08.200,8 року (а.с. 20) за період роботи з грудня 2002 року по грудень 2007 року, виданої ЗАТ "Руїз Даймондс", вона засвідчена печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов'язкові відомості про розмір заробітної плати та про сплату страхових внесків.
Таким чином, вказана довідка містить аналогічні реквізити, що затверджені Додатком 1 до Порядку №22-1 - форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії.
Разом із тим, відповідачем відмовлено у врахуванні вказаної довідки, в зв'язку з відсутністю реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування та не нарахування страхових внесків за період з 2002 року по 2007 рік.
Зі змісту акту документальної (виїзної) перевірки періоду роботи позивача №637 від 01.06.2021 року вбачається, що у довідці про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року вірно зазначені суми заробітної плати позивача, у відповідності до особових рахунків за 2002-2005 роки.
Разом з тим, в акті зазначено, що в період роботи в ЗАТ "Руїз Даймонз" позивач мав статус тимчасово перебуваючого іноземного громадянина на території російської федерації, а тому не був застрахованою особою за загальнообов'язковим пенсійним страхуванням, відтак, страхові внески з виплат на таку особу не нараховуються.
Як вже зазначалась судом, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року (справа №583/392/17).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови врахувати при перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року, виданої ЗАТ "Руїз Даймонс" за період роботи з 2002 року по 2007 рік, є протиправними.
Визначаючись щодо дати з якої слід здійснити такий перерахунок пенсії позивача, суд зауважує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 року в адміністративній справі №120/7175/22, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.09.2021 року.
Разом з тим, довідка про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року, видана ЗАТ "Руїз Даймонс" була наявна в матеріалах пенсійної справи позивача на момент призначення пенсії, відтак відповідний перерахунок пенсії має бути здійснений з 29.09.2021 року.
Таким чином, з метою належно захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 з 29.01.2021 року з урахуванням довідки про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року за період роботи з грудня 2002 року по грудень 2007 року, виданої ЗАТ "Руїз Даймонс".
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати які підлягають відшкодуванню стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та предмету спору.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
В даному випадку, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.
В той же час, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови врахувати при перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року за період роботи з грудня 2002 року по грудень 2007 року, виданої ЗАТ "Руїз Даймонс".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 29.09.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №б/н від 24.06.2008 року за період роботи з грудня 2002 року по грудень 2007 року, виданої ЗАТ "Руїз Даймонс".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,6 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Дончик Віталій Володимирович