м. Вінниця
13 березня 2023 р. Справа № 120/8250/22
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
11.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 04.08.2022 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування".
01.09.2022 року відповідач листом №0200-0208-8/62823 повідомив його, що ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Разом з тим, оскаржуваним рішенням не зараховано до його страхового стажу наступні періоди його роботи:
- з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року, оскільки у наданих документах до заяви про призначення пенсії відсутні номера розпоряджень про прийом та звільнення з роботи;
- з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року, з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року, оскільки відсутні номера та дати наказів про звільнення;
- з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року, оскільки відсутні номер та дата наказу про прийом на роботу;
- з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року, оскільки відсутні накази про прийом та звільнення з роботи.
На переконання позивача, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії, у зв'язку із чим він звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 17.10.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 7-дений строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
07.11.2022 року на виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов'язано надати суду одночасно із відзивом матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та належним чином завірену копію оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
29.11.2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що оскаржуване позивачем рішення №025450008174 від 11.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Крім цього зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Враховуючи, що спірні періоди стажу в трудовій книжці позивача виконані з порушенням вимог закону, відсутні правові підстави для зарахування зазначеного періоду роботи.
Ухвалою суду від 26.12.2022 року запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання ухвали подати до суду клопотання щодо залучення до участі справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області.
20.01.2022 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області.
Ухвалою суду від 30.01.2023 року залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області.
14.02.2023 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що записи в трудовій книжці позивача виконані з порушенням вимог, встановлених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року та не підтвердженні іншими достовірними доказами. Відтак, у відповідача відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року, з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року, з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року, з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року, та з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 04.08.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана заява про призначення пенсії за віком відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Розглянувши заяву та надані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №025450008174 від 11.08.2022 року, яке було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та додано до електронної пенсійної справи позивача.
Листом №0200-0208-8/62823 від 01.09.2022 року позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Зокрема, до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди його роботи:
- з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року, оскільки у наданих документах до заяви про призначення пенсії відсутні номера розпоряджень про прийом та звільнення з роботи;
- з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року, з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року, оскільки відсутні номера та дати наказів про звільнення;
- з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року, оскільки відсутні номер та дата наказу про прийом на роботу;
- з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року, оскільки відсутні накази про прийом та звільнення з роботи.
На переконання позивача, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії, у зв'язку із чим він звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно положень статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 не менш як 27 років.
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788 (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року.
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії на підтвердження стажу роботи надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Зі змісту трудової книжки вбачається, що позивач у період з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року працював у виробничо-будівельному кооперативі "Граніт";
у період з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року працював в будівельній бригаді в КСПГ "Лозівський";
у період з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року працював за договором підряду підсобним робітником в АОЗП "Інтер-Лар";
у період з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року працював робітником пилорами в ПП "Поляков";
у період з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року працював різноробочим у ПП "Лозівське".
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №025450008174 від 11.08.2022 року вбачається, що страховий стаж позивача становить 25 років 05 місяців 5 днів.
Разом з тим, вказаним рішенням не зараховано періоди роботи позивача: з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року через відсутність номера розпорядження в датах про прийом та звільнення, з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року та 25.09.1998 року по 18.07.1999 року через відсутність номера та дати наказів про звільнення, 10.04.1996 року по 20.10.1997 року через відсутність номера та дати наказу про прийом на роботу, з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року через відсутність наказу про прийом та звільнення.
З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки не може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, від 17.07.2018 року у справі №220/989/17, від 19.12.2019 року у справі №307/541/17.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року у виробничо-будівельному кооперативі "Граніт", з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року в будівельній бригаді в КСПГ "Лозівський", з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року в АОЗП "Інтер-Лар", з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року в ПП "Поляков", з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року у ПП "Лозівське" має бути зарахований до загального стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що страховий стаж позивача, відповідачем не спростовані.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначених періодів є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також суд наголошує, що згідно із частиною 1 статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із частиною 1 статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Водночас, суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в трудовій книжці позивача, матеріали справи не містять, а остання в судовому порядку недійсною не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року, з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року, з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року, з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року, а відтак, рішення №025450008174 від 11.08.2022 року слід визнати протиправним та скасувати.
З метою належно захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року, з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року, з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року, з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №025450008174 від 11.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1993 року по 01.04.1995 року, з 21.05.1995 року по 14.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 20.10.1997 року, з 25.09.1998 року по 18.07.1999 року, з 01.08.2000 року по 01.11.2004 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22в, м. Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 13358826) солідарно.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).;
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22в, м. Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Дончик Віталій Володимирович